Игра как метод обучения на уроках информатики

Раздел Информатика
Класс 11 класс
Тип Другие методич. материалы
Автор
Дата
Формат doc
Изображения Нет
For-Teacher.ru - все для учителя
Поделитесь с коллегами:

Розділ 1

ГРА ЯК МЕТОД НАВЧАННЯ

1.1. Історичний аспект гри

У глибоку давнину дитячі ігри виникли як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. З розвитком людства, нагромадженням знань, засобів матеріальної і духовної культури, прискоренням темпів життя гра поступово втрачала свою навчальну функцію. Універсальний засіб народної педагогіки, вона починає вважатися «несерйозним» заняттям, стає переважно привілеєм дітей із заможних класів, обслуговує лише дозвілля. У школі, з її традиційним бажанням умикати будь-якої стихійності, з поглядами на учня як на слухняного виконавця, аж дотепер для гри не було місця. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали в неї позитивні емоції. З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона не просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов'язковим. За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою і своєю сім'ю. Тепер дитина мусить дотримуватися однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. У сучасних умовах - це не спонтанні сюжетні ігри, не стихійно засвоєні від старших поколінь розклади за правилами. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання.

1.2. Вплив гри на розвиток молодшого школяра.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінним помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще - спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров'я, радість дитячого життя.

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності - навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя, ігрова позиція - могутній засіб виховного впливу на дітей. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть, Їхні дії відзначаються глибиною мислення.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини ... Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі...» ( )Отже, гра, її організація - ключ в організації виховання.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.

1.3. Класифікації ігор.

Одна з перших класифікацій гри належить Карлу Гросу, який поділяв ігри на дві групи:

1) експериментальні ("ігри звичайних функцій"). До них він відносив сенсорні, моторні, інтелектуальні, афективні ігри, вправи для формування волі. Ці ігри мають інстинкти, що забезпечують функціонування організму як цілісного утворення і визначають зміст ігор;

2) спеціальні ("ігри спеціальних функцій"). До цієї групи належать ігри, під час яких розвиваються необхідні для використання в різних сферах життя часткові здібності.

Відомий німецький психолог Вільям Штерн (1871- 1938) класифікував ігри на:

індивідуальні (за задумом дитини)

соціальні (спільні з іншими).

Швейцарський психолог Ж. Шаже виокремлював:

- ігри-вправи (виникають у перші місяці життя дитини);

- символічні ігри (найпоширеніші ігри дітей віком від двох до чотирьох років);

- ігри за правилами (ігри дітей від семи до дванадцяти років).

Класифікація С. Новосьолової, маючи у своїй основі організаційно-функціональне джерело ігор, розрізняє:

1) самостійні ігри (виникають з ініціативи дітей):

  • ігри-експериментування;

  • сюжетні ігри

2) ігри, що виникають з ініціативи дорослого, який використовує їх з освітньою та виховною метою:

  • навчальні ігри (дидактичні);

  • розважальні ігри

3) ігри, що мають своїм джерелом історичні традиції етносу (народні).

Сучасна педагогіка найчастіше послуговується такою класифікацією ігор:

1. Творчі ігри. До них належать режисерські, сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні), будівельно-конструкційні, ігри на теми літературних творів (драматизації, інсценування).

2. Ігри за правилами. Цю групу утворюють рухливі та дидактичні ігри . 3. Народні ігри.

Для вчителя найбільш актуальними є дидактичні ігри.

Дидактична гра - це навчальна гра, вона використовується в навчально-виховному процесі .

Особливістю дидактичних ігор є те, що вони спеціально створюються і розробляються дорослими з різною педагогічною метою: сенсорного виховання, мовленнєвого розвитку, ознайомлення з довкіллям, з елементарними математичними уявленнями тощо. Дидактичні ігри можуть супроводжуватися наочним матеріалом (іграшки, предмети, речі, картинки тощо.) або будуватися тільки на словесній основі. Основними елементами дидактичної гри, що надають їй форму навчання і гри водночас, є:

  • дидактичні та ігрові завдання,

  • ігровий задум,

  • правила,

  • ігрові дії.

Дидактичні ігри класифікують за різними критеріями:

  • за навчальним змістом (Л.Артемова, О.Сорокіна, О.Усова);

  • за пізнавальною діяльністю (Л.Венгер, С.Новосьолова);

  • за ігровим задумом, завданнями і ігровими діями (Д.Ельконін, А.Матусик, О.Янківська тощо);

  • за взаємовідносинами дітей і вихователя (Р.Жуковська, Д.Менджерицька тощо).


© 2010-2022