Досвід роботи Праксеологічний підхід як інноваційна система вдосконалення практики вчителя

Праксеологічний підхід як інноваційна система вдосконалення практики вчителя

1 підготував:

вчитель хімії та інформатики

білозерської загальноосвітньої школи

І - ІІІ ступенів №15

Жулькова Світлана Анатоліївна

2015

ПРАКСЕЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ПРИ НАВЧАННІ ХІМІЇ

Актуальність пракселогічного підходу в навчанні обумовлена проблемами, які характерні не лише для хімічної освіти, а й для сучасного суспільства в цілому. В теперішній час учні існують в епоху інформаційних технологій, розвиненої індустрії розважальних програм телебачення. Вони усвідомлюють, що частина придбаних досить важкою ціною знань навряд чи стане в нагоді їм в майбутньому. Цей розрив між теоретизуванням, складністю і обсягом знань з хімії та усвідомленням їх цінності учнями є однією з найважливіших проблем сучасної хімічної освіти.

Сутність паракселогічного підходу полягає в зв'язку між системою знань, умінь і навичок і цінностями, які спрямовані не тільки на задоволення потреб окремих людей, а й на вирішення завдань гуманізації суспільства. Завдання паракселогічного підходу в навчанні хімії - це набуття практичних умінь, навичок, досвіду творчої діяльності; сприяння самовираженню особистості; забезпечення зв'язку всіх елементів отриманих знань між собою; придбання в процесі навчання знань, що формують єдину наукову картину світу.

На уроках хімії технологія розглядається насамперед як особливий вид пізнавальної активності, мотивований проблемним протиставленням відомого й невідомого, що має на меті активізацію процесу пізнання й осмислення нового через експеремент або творчу діяльність.

На заняттях з хімії при розгляді класів речовин з точки зору теорії електролітичної дисоціації проводиться серія уроків «Класи неорганічних речовин». Бездумне заучування формул, навіть при супроводі ефектним експериментом, не дає таких результатів, як вивчення матеріалу з опорою на систему особистісних цінностей учнів.

Наприклад, на звичайному занятті демонструються і заучуються рівняння, які характеризують хімічні властивості кислот. А на занятті параксеологічної спрямованості учні вивчають ті ж реакції, але з точки зору: як очистити чайник від накипу? Як боротися з іржею?

Таке заняття за дидактичною метою є вивченням та закріпленням нового матеріалу з використанням параксеологічного підходу; за прийомами активізації пізнавальної діяльності та комунікативним вмінням - змаганням в малих групах; за когнітивними вміннями - лабораторно-практичним заняттям.

Урок займає місце в системі уроків повторення і розширення знань. Це означає, що вивчення матеріалу учнями відбувається в два етапи: раніше учні знайомилися зі складом, номенклатурою, класифікацією і фізичними властивостями всіх класів сполук, а на другому етапі - з найважливішими хімічними властивостями класів сполук, опираючись на теорію електролітичної дисоціації.

Тому важливим методичним аспектом у викладанні цієї частини курсу є необхідність врахування різного ступеня засвоєння матеріалу учнями. Відповідно до цього, важлива проблема збереження загального фону націленості на досягнення успіху в навчанні, організація загального позитивного діалогу, посилення змістовної диференціації навчального матеріалу.

Таким чином, головна мета заняття - виробити уявлення про наявність загальних хімічних властивостей кислот на прикладі речовин і явищ навколишньої дійсності, оцінка значимості знань у системі поглядів на світ і власне місце в ньому. Параксеологічний підхід дозволяє реалізувати практично всі принципи дидактики.

Мабуть, найбільш цікаві і різноманітні завдання відносяться до розділу «Хімія і їжа». Матеріал на цю тему цікавий кожному, тому його використання є доцільним при гуманізації курсу хімії.

Наприклад, якщо ви додаєте в кухоль чаю (200 мл) скибочку лимона, то це відповідає приблизно 0,04 г лимонної кислоти. Чай при цьому помітно світлішає. Визначте рН вашого чаю, якщо константа дисоціації лимонної кислоти НООССН₂-НОССООН-СН₂СООН по першій ступені становить 8.4 ∙ 10^-4.

У задачі пропонується подивитися очима хіміка на відомий факт: кожен раз, коли ми п'ємо чай з лимоном, то не замислюємося, чому при додаванні лимона чай світлішає. З'ясовується, що чай є природним індикатором зміни рН середовища. У цьому випадку такий специфічний хімічний термін, як «водневий показник», виявляється пов'язаним з повсякденною дійсністю. Отже, перший крок до формування параксеологічної свідомості - поява в учнів особистих цінностей в освітньому просторі досліджуваного предмета.

Надалі особисті цінності поступово втягують у себе все більш широке коло соціальних і загальнолюдських цінностей. Для учня все більш зрозумілим стає природа зв'язків: людина - техніка, людина - суспільство, людина - природа і т.д. Отримані при цьому знання, при наявності або навіть формуванні хіміко- параксеологічної свідомості, сприймаються дещо в іншому аспекті.

При подальшому розвитку інтегративно-параксеологічного підходу і його трансформування в системно-параксеологічний, формування хіміко- параксеологічної свідомості залишається основою і того й іншого. При цьому мотиваційна функція задачі реалізується тим, що здобуваються знання, що роблять буденний факт особистісно значущим.

Застосування пропонованих завдань помітним чином впливає на ціннісну орієнтацію учнів і допомагає становленню та соціалізації їх особистості в процесі активної навчальної діяльності. Тому одна з глобальних завдань освіти - сприяти набуттю особистісного параксеологічного сенсу отримуваних знань.

Принципові завдання гуманістичної педагогіки - зробити навчання не тільки цінним, але й особистісно значущим для учнів. Застосування параксеологічного підходу в навчанні хімії є перспективним напрямком. Цей метод помітним чином впливає на ціннісну орієнтацію учнів і допомагає становленню та соціалізації їх особистості в процесі активної навчальної діяльності.

Література

1. Габриелян О.С. Химия в тестах, задачах, упражнениях. 8-9 классы: пособие для общеобразовательных учреждений. - М., Дрофа, 2005. - 350с

2. Аликберова Л.Ю. Занимательная химия - М., АСТ-ПРЕСС, 1999. - 560с.

3. Зайцев О.С. Методика обучения химии. Теоретический и прикладной аспекты. Учебник для ВУЗов М.: Гуманит изд. Центр ВЛАДОС, 1999. - 430с.

4. Кукушкин Ю.Н. Химия вокруг нас. - М.: Высшая школа, 1992. - 256с.

5. Пичугина Г.В. Химия и повседневная жизнь человека. - М.: Дрофа 2004. - 252с.