Екологічна стежина: Проблеми струмка Холодний

Зміст

1. Анотація.

2. Сертифікат на публікацію матеріалу в журналі «Відкритий урок».

3. Основна частина.

4. Бібліографія.

Анотація

На кожному етапі розвитку суспільства домінують певні орієнтири на виховання підростаючого покоління. У наш час особливо актуальною стає проблема екологічної освіти. Тривожна ситуація, що склалася сьогодні, зумовлена необхідністю формування екологічної свідомості не лише в дорослих, а й у молодшого покоління, щоб зростало воно з твердою впевненістю у тому, що Земля - наш спільний дім, турбота про який - святий обов'язок кожної людини.

В природі багато справ для цікавих і допитливих. Це є одним з пріоритетних напрямків позакласної роботи з географії та екології в Смілянській загальноосвітній школі №10. Вчителі та учні проводять екологічні експедиції з метою обстеження, обліку і вивчення стану водойм, лісів та лісонасаджень; розв'язують екологічні питання.

До нових форм і методів екологічного виховання належить організація екологічної стежини, яка поєднує екологічну освіту і природоохоронне виховання учнів, ознайомлення з рідною природою, формування екологічно грамотної поведінки людини в навколишньому природному середовищі.

Екологічне виховання розпочинається також з краєзнавчих аспектів. Адже для кожної людини образ Батьківщини неодмінно пов'язаний із знайомими з дитинства, а тому такими неповторними і рідними краєвидами. Під час екскурсій вздовж екологічної стежини учні ознайомляться з природою річкової долини в межах міста Сміли, як еталонною ділянкою лісостепової зони, особливостями взаємозв'язків між компонентами природи, спостерігають за певними природними процесами, визначають рослини та належність їх до певних категорій.

На маршруті екологічної стежини можна спостерігати поєднання природних та штучних ландшафтів.

Подані матеріали корисні як приклад організації екологічної стежини з метою покращення якості екологічного виховання учнівської молоді.

Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 10

Смілянської міської ради Черкаської області

«Проблеми струмка Холодного»

(Екологічна стежина - одна з форм спілкування з природою)

Підготували:

Хроменко З.В.,вчитель географії,

вчитель першої категорії

Оношко О.М.,вчитель біології,

вчитель вищої категорії

Сміла - 2012

Екологічна стежина

«Проблеми струмочка Холодного»

Щоб охороняти природу рідного міста, треба її знати!

Людина не може жити без чистого повітря, води, свіжої зелені, сонячних променів…Усе живе вимагає уваги і поваги. Ніякі твори мистецтва не замінять картин незайманої природи. В природі багато справ для цікавих і допитливих. Це і є одним з пріоритетних напрямків роботи біологів і географів Смілянської загальноосвітньої школи № 10 в м. Сміла Черкаської області.

Наша школа, будучи добре забезпеченою технічними засобами навчання, пропонує учням різноманітні виховні заходи, відеофільми, презентації екологічного спрямування. Але знання, отримані в такий спосіб, так і лишаться теоретичними, якщо учні самі не будуть брати участі в діях, пов'язаних з охороною природи, не відчують, що вони роблять щось значиме для навколишнього середовища , не побачать конкретних результатів власних дій.

Що конкретно може зробити школа для вирішення даної проблеми?

Наші учні залучені до участі в екологічних експедиціях по обстеженню, обліку та вивченню стану місцевих водойм, лісових насаджень міста Сміли і Смілянського району. Учасники цих експедицій розв'язують екологічно і соціально важливі питання щодо збереження цілісності природно-територіальних комплексів міста.

Організація екологічної стежини , яка є однією з форм спілкування з природою, формує екологічно-грамотну поведінку учнів в навколишньому середовищі, виявляє і закріплює ті позитивні якості особистості, які визначають потяг до життя в гармонії з природою.

В Смілянській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10 Черкаської області працює група юннатів «Перші екокроки», учасники якої разом з учителями розробили маршрут природної стежини, визначили теми та завдання екскурсій у природу, спостережень та досліджень, в ході яких відбувається ознайомлення з об'єктами живої та неживої природи: ландшафтними комплексами, видами рослинного і тваринного світу, геологічними відшаруваннями,джерелами, особливостями грунтів, гідрологічними особливостями місцевості, тощо.

Характеристика та мета обраного маршруту.

Екологічна стежина розпочинається біля запруди ставка Холодного, продовжується вздовж струмка на схід від нього і закінчується біля річки Тясмин.

На маршруті багато красивих куточків природи, які цікаво пізнавати , досліджувати , які вчать спілкуватися з природою, оберігати її. Стежина, що називається «Екологічні проблеми струмочка Холодного», довжиною 3 кілометри ,має 7 зупинок, на кожній з яких учні дізнаються про щось нове і цікаве для себе. На кожній зупинці екскурсантів будуть інформувати члени гуртка «Перші екокроки» - юні географи, біологи, екологи.

Схема екологічної стежини « Проблеми струмочка Холодного»

ПАСПОРТ

на екологічну стежину «Проблеми струмка Холодного»

Смілянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №10

Місцезнаходження: південна частина міста Сміли.

Проїзд чи підхід: зручний пішохідний підхід,частково проїзд авто- та вело- транспортом.

Землекористувач: Державне підприємство «Смілянське лісове господарство».

Призначення екологічної стежини: проведення навчальної, дослідницької та пропагандистської роботи з охорони природи, створення умов для виховання екологічно грамотної культури поведінки в навколишньому середовищі.

Відомості про природне середовище: район навколо струмка Холодний є буферною зоною між двома мікрорайонами міста. Зелені насадження, що територіально знаходяться в межах міста, покращують його мікроклімат, санітарно-гігієнічні умови, очищаючи та зволожуючи повітря, поглинаючи шум,знижуючи швидкість вітру, сприяють оздоровленню міста, являються ефективним засобом боротьби з вітровою і водною ерозією.

Необхідні заходи щодо збереження: дотримання лише санітарної рубки дерев, заборона випасу великої рогатої худоби,забудови навколо струмка та несанкціонованого скиду сміття. В перспективі передбачається створення заповідного урочища « Холоднянське».

Берегти, примножувати природні багатства повинні всі

Природа Смілянщини -- це панорама природних та штучних краєвидів: річок, струмків, озер,ставків, заплав, лісів, лісосмуг, скверів, парків. Вона захоплює нас красою , щедрістю, рослинним багатством та геологічними загадками. Однак останнім часом природа нашого краю зазнає значних змін: вирубуються ліси, лісонасадження, забудовуються території біля річок, озер, ставків, осушуються болота, заплави, забруднюються природні території, засмічуються побутовими відходами. Тому зараз особливо актуальною є проблема її збереження. Успіх справи залежить, перш за все, від усвідомлення важливості цього завдання, від переконаності, вміння і звички постійно, на кожному кроці оберігати рідну природу, вивчати і знати, лікувати рани, які вже їй нанесено й не допускати нових. Наша стежина - це початок великої природоохоронної роботи, лише її «перші кроки», а рослини, які ми розглядаємо під час маршруту - це справжній скарб не лише на ньому, а й усюди.

Екологічна стежина розпочинається біля запруди.

Фото 1. « Холоднянський ставок» ( Хроменко Єгор)

Зупинка №1

«Географічна довідка»

Географ: Наш маршрут проходить по місцевості з пересічним рельєфом, вздовж типової річкової долини, правий берег якої - схил, крутизною близько 30-40 градусів, а лівий - положистий. Вздовж струмка - заплава, шириною 20-80 метрів. Породи,серед яких струмок проклав свій шлях - глини та лесовидні суглинки, відслонення яких можна бачити на маршруті. Вони легко розмиваються , тому струмок не дуже звивистий, спокійно та прямо несе свої води до Тясмину. Ставок, звідки починається маршрут, був створений у 50-х роках минулого століття з метою забезпечити водою навколишнє селище та його господарство. Зараз тут улюблене місце відпочинку жителів Сміли та Смілянського району. Влітку тут можна зустріти лебедів та качок.

Фото 2. « Береги ставка селища Холоднянське» ( Хроменко Єгор.)

Зупинка №2

«Вербиченька та дерево-бур`ян Клен ясенелистий»

Біолог: Минуло майже 60 років з того часу, коли з грубих вербових кілків для закріплення греблі з'явились ніжні білувато-зелені проростки вербичок. Зараз великі, могутні верби прикрашають греблю над ставком. Сильні і красиві дерева є не тільки окрасою, а й надійною опорою берегів.

Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом була верба. «Без верби і калини - нема України», - говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас росте близько 30 видів. Говорять: «Де вода, там і верба». Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні.

Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу і Т. Шевченко. Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і виросла вона йому на втіху. Росте верба Шевченкова і досі. У нашій вербі живе і добра душа Лесиної Мавки. Похилені вербові гілки викликають зажуру і смуток.

Тиждень перед Великоднем називається вербним. Тоді освячують вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба є особливо цілющою. Посадіть і ви ніжну вербову гілочку. У сирій землі вона швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, щоб зникли вербові насадження на нашій Україні. Незабутні слова В. Симоненка з вірша "Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу...":

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі;

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Поруч ростуть дерева, які в народі називають Американським кленом. Це Клен ясенелистий. На батьківщині, у Північній Америці, Ясенелистий клен використовується як цукронос - навесні його сік дуже солодкий. А в Європі він дуже цінується за рекордну швидкість зростання, особливо в молодості.

Еколог: Ця рослина має і недоліки: старі дерева уражаються хворобами, «розсипаються»,тобто забруднюють територію біля ставка. Поширюючись навколо ставка, він витісняє інші рослини, тому, Клен ясенелистий - єдине у своєму роді дерево-бур`ян.

Запитання: Як, на вашу думку, можна запобігти цій ситуації?

Фото 3. «Зарості верби та осоки по берегам ставка.» ( Ектова Наталія).

Зупинка № 3

«Дуб звичайний та Акація біла»

На початку 50-х років була створена природоохоронна смуга вздовж ставка, фоновими видами якої стали насадження,що складаються з Дуба звичайного, Акації білої, та Вільхи чорної.

Географ: На лівому березі струмка, на схилі з південною експозицією розміщено масив з Дуба звичайного, Акації білої та Горіха чорного.

Біолог: Познайомимось із основним деревом цих масивів - Дубом звичайним. У природі налічується кілька сотень видів дубів. «Наш» дуб, Дуб звичайний, може досягати висоти до 40 метрів та віку більш як 1000 років. В Україні налічується кілька десятків таких дерев. Археологічні знахідки дозволяють стверджувати, що жолуді спочатку вживалися в їжу людиною. Із жолудевого борошна пекли хліб. Це було 5 тисяч років тому. Дуб - дерево легендарне, з ним пов`язано багато казок, легенд, літературних творів. Краса дуба знайшла своє відображення і в назві. «Quercus» у перекладі з латинської означає - красиве дерево. Для багатьох народів дуб - священне дерево,особливо в кельтів. Слово «друїд» перекладається як - «людина-дуб», який належав головному кельтському богові.

Слов`яни теж, як і римляни, вважали, що дуб був ще до створення світу. Дубовий вінок був нагородою за військові перемоги, дубова гілка символізувала могутність. Все це дісталось дубу не дарма. Він має дуже цінну деревину, кора його містить дубильні речовини, відвар якої використовують при полосканні горла під час зубного болю та лікуванні опіків.

Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

Географ: А чи знаєте ви, що дуб є також рослинним індикатором. Він вказує на нейтральну реакцію ґрунту. Саме таку реакцію мають ґрунти темно - сірі опідзолені, що сформувались на лесовидних суглинках і знаходяться в цьому лісонасадженні. А Акація біла ще й галофіт : вона чутливо реагує на підвищений вміст солей в ґрунті.

Фото4 . «Дубовий ліс» ( Ектова Наталія)

Біолог: А ще Акація біла має цінну деревину, а її ароматні білі квіти є гарним медоносом. Багато європейських народів вважали їх символом світлого,чистого кохання.

Еколог: Екологічна проблема цього масиву - засмічення та створення стихійних сміттєзвалищ, і як наслідок - забруднення ґрунту. Останнім часом місцеві жителі вирубують дерева, переважно дуби,через їх цінну деревину.

Фото 5. «Квітуча Акація біла» (Дзюменко Тетяна).

Зупинка № 4

«Дуб та пурпурно-червоний чорноклен»

Географ: Ми на схилі з північно-західною експозицією, що тягнеться вздовж усього струмка,крутизна якого місцями сягає 40*. Ґрунти плавно переходять від темно-сірих опідзолених нагорі до лучно-болотяних алювіальних біля самого струмка.

Біолог: Поруч із дубом не кожне дерево може ужитись, тому що його розложиста крона не пропускає сонячне світло, в такому лісі майже відсутній підлісок. Вище по схилу переважає Дуб звичайний, а нижче, до самого струмка, зарості Клена татарського, Бузини чорної, Крушини ламкої. Клен татарський - це скоріше кущ , а не дерево, його листя не лопатеве, як у більшості кленів, а цільне. Його яскраво-червоні крилатки дуже прикрашають рослину восени. Кущ від 2 до 12 м заввишки має звивисте розгалужене стебло,а кора майже чорна. Звідси й назва - чорноклен. Восени листя його стає пурпурно-червоним, що робить цей масив особливо яскравим.

Навесні тут дзвенить різноманітний пташиний спів.

Запитання: Яких співучих птахів нашого краю ви знаєте?

Чому не можна чіпати яйця в пташиному гнізді?

Які тіньовитривалі рослини є в цьому дубовому лісонасадженні?

Фото 6. «Клен татарський». ( Дзюменко Тетяна.)

Зупинка №5

«Джерело «Кришталеве»

Так називається наступна наша зупинка, де б`є джерело чистої цілющої води.

Географ: Можливо, найцікавіший об'єкт нашої стежини - це простора галявина, де б`є джерело чистої цілющої води. Кожна людина хоча б раз в житті пила воду з джерела. За старих часів існувало повір`я, що напившись джерельної води людина здатна почерпнути силу самої Землі. У зв'язку з погіршенням якості поверхневих вод та необхідності отримання якісної питної води в Україні знов зацікавились джерелами. Звичайно, в даний час не можна сказати, що вся джерельна вода - кришталево чиста. Якщо на поверхню пробилося джерело з артезіанських глибин, то позитивним є те, що така вода не піддавалася атмосферним і поверхневим забрудненням. Але є і свої мінуси. Наприклад, артезіанська вода не містить корисної органіки. Ці речовини можуть потрапити у воду лише з неглибоких шарів, оскільки провідником для них служать коріння трав і дерев, до того ж глибинні води, які залягають більш як ніж на 60-ти метровій глибині, практично позбавлені кисню, а це підвищує ризик онкозахворювань. Справжня ж джерельна вода володіє цілющими властивостями. Вона не хлорується, не озонується, вона насичена киснем, її не треба кип'ятити бо вона «жива». Неможливо уявити собі чисте джерело в центрі міста, а ось джерела в лісопаркових зонах і лісових масивах з кожним ковтком води наповнять ваш організм виключно живою водою. Ніхто зараз напевно не скаже коли виникло джерело Кришталеве. Коли саме люди звернули увагу на тендітний струмочок, що витікав з підніжжя схилу, розчистили його, поставили бетоноване кільце, саме джерело взяли в трубу. Вода прохолодна і, найголовніше , проточна , тому завжди свіжа і чиста. Температура води в джерелі становить близько 4 градусів, тому хвороботворні бактерії тут не розмножуються. Нещодавно нами було зроблено аналіз джерельної води, який підтвердив її хорошу якість.

Фото 7. Протокол аналізу води джерела «Кришталеве»

Місцеві жителі говорять, що води джерела омивають «корені дев`яти дерев», насичуючись їхньою енергією. Попити чистої цілющої води приходять мешканці навколишніх та навіть віддалених будинків. Вода, що витікає з джерела, губиться серед розкішних трав та заростей Іван-чаю навколо галявини. Враховуючи нинішній стан поверхневих вод, збереження джерел є дуже актуальним. Джерело «Кришталеве» не має певного історичного значення, не пов'язане з перебуванням тут відомих історичних осіб, але завдяки своїй чистій воді цілком заслуговує на те, щоб разом з прилеглою територією бути проголошеним заповідною зоною. Тому в перспективі ми маємо за мету зібрати необхідний пакет документів для передачі їх до Державної служби заповідної справи Міністерства природи України щоб надати описуваному об'єкту статус пам'ятки природи місцевого значення.

Запитання: Які трави, що ростуть на галявині, вам знайомі?

Які з них є лікарськими?

Біолог: Дійсно, трави тут дуже різноманітні: Іван-чай, Орляк звичайний, Трави тут дуже різноманітні: навесні першими з`являються Зірочки жовті, Підбіл звичайний, Фіалка запашна, Кульбаба лікарська; влітку розквітають Іван-чай, Орляк звичайний, М`ята польова, Подорожник великий, Подорожник ланцетолистий, Перстач гусячий, Хвощі польовий та болотяний, Кропива жалка, спориш, конюшина повзуча, калачики низенькі, полин гіркий, тонконіг звичайний, пирій повзучий. Гравілат міський, Будяк звичайний та багато інших. Практично усі вони є лікарськими.

Фото 8. «Джерело «Кришталеве». ( Хроменко Єгор.)

Особливо хочеться розповісти про Іван-чай, рослину з красивими рожевими суцвіттями. Колись саме чай із цієї рослини полюбляли пити довгими зимовими вечорами росіяни та українці, він запобігав застудам, зцілював головний біль. Згодом з`явився чай індійський, а Іван-чай виявився незаслужено забутим.

Фото 9. «Зарості цілющого Іван-чаю.» (Дзюменко Тетяна.)

А ще трав`янисті рослини також є індикаторами ґрунту. Ми бачимо Хвощ польовий, він вказує на ґрунти з підвищеною кислотністю, саме такими є лучно-болотяні ґрунти в долині річки.

Якщо уважно придивитись навкруги,можна зустріти і рослини,занесені до Червоної книги України. Дивлячись на зарості Орляку звичайного,відразу уявляєш собі чарівну купальську ніч , коли,за легендою начебто квітне ця рослина. І хоча усі ми знаємо,що розмножується Орляк звичайний спорами, але так і хочеться вірити у чудову легенду!

Фото 10. «Хвощ польовий.» ( Дзюменко Тетяна)

Еколог:А саме зараз прийшов час для активної роботи: приберемо сміття біля джерела, нехай усі, хто прийде сюди вгамувати спрагу, милуються чистим довкіллям, можливо, і самі не схочуть залишити тут сміття. Адже так приємно повертатись на відпочинок на чисту галявину, де росте шовкова зелена трава та квітнуть квіти.

Зупинка №6

«Березовий хоровод»

Фото 11. «Береза повисла або бородавчаста.» ( Ектова Наталія.)

Біолог: Окрасою нашого маршруту є група білокорих тендітних берізок, які утворюють справжній яскравий хоровод на тлі темного дубового лісу. Це Береза повисла або бородавчаста.

Білокора берізка-поетичний жіночий символ,ліричний образ весни,світу,дівочої чистоти у слов`ян,прибалтів та багатьох інших племен та народів. Вона зажди асоціювалась із скромною дівчиною - красунею з довгою русою косою та у ситцевому сарафані. Давні слов`яни вважали березу оберегом всього роду, недарма її назва пов'язана із дієсловом «берегти». Дереву поклонялися,великим гріхом вважалося ламати її гілки чи,не дай Боже, зрубати.

Еколог: Зберегти ці берези від знущання під час сокоруху - наше завдання. Адже березовий сік дуже смачний і корисний, тому треба дуже обережно його збирати, дотримуючись правил,щоб зберегти наші красуні-берізки на довгі роки! А ще «Березовий хоровод» -- улюблене місце відпочинку городян. Особливо людно тут на початку травня,коли перша весняна рослинність просто буяє навкруги,а небо таке синє-синє!

Але сміття,що розкидане навкруги, не прикрашає цей куточок.

Запитання: А чи знаєте ви,скільки часу потрібно для розкладання паперу, пластикових пакетів та пляшок, бляшанок, скляного посуду?

Які ви знаєте правила їх утилізації? А як правильно розпалити багаття,щоб шкода,яку ми наносимо природі,була найменшою?

Зупинка №7

«Дуб звичайний та Вільха чорна»

Географ: Ви бачите,як ширшає долина струмка, стає більш заболоченою,по обидва боки водотоку ростуть комиші та рогіз. Далі ми йтимемо по вузькій стежині ,що в`ється по схилу над струмком,а сам схил вкритий лісонасадженням з фоновими деревами Дубом звичайним та Вільхою чорною.

Біолог: Вільха чорна - це дерева або кущі заввишки 10-20 м . Квітне навесні до появи листя, квіти одностатеві,зібрані в сережки. Медонос. Важливе значення має Вільха клейка або чорна. Кору вільхи використовують для дублення шкір. Супліддя мають в'яжучі, дезинфікуючі, протизапальні й кровоспинні властивості. Препарати з вільхи застосовують в науковій і народній медицині, зокрема «шишечки - сережки» застосовують як в'яжучий засіб при шлункових захворюваннях, гострому й хронічному ентериті та коліті, а також як кровоспинний засіб.

У народній медицині використовують тільки кору і листки при простуді, суглобному ревматизмі, подагрі тощо. Вільха чорна дає цінну деревину, дуже стійку проти гниття у воді, з неї роблять палі, колодязні зруби, підпорки в шахтах, вона йде на виготовлення фанери. В Україні 42 % фанери виготовляють з вільхи.

З лубу кори Вільхи чорної плетуть мотузки. Вільха чорна як вологолюбна порода використовується при залісенні берегів річок, водойм, знижених місць з проточними ґрунтовими водам

Фото 12. «Шишки Вільхи чорної або клейкої.» ( ДзюменкоТетяна.)

Фото 13. «Насадження Вільхи чорної» (Ектова Наталія)

Еколог: Нашу стежину перетинає автошлях, і ближче до гирла струмка ми стаємо свідками екологічної проблеми: водії миють власні автомобілі прямо біля струмка, і брудні маслянисті потоки води течуть прямо назад у струмок, а далі прямо до річки. От і виходить, що наш чудовий Тясмин,на берегах якого відсутні великі промислові підприємства, забруднений небезпечними речовинами у 50 разів понад норму! Плакучі верби «милуються» своїм відображенням у мутній, чорній воді, спостерігаючи за сміттям,що пропливає повз їхні віти…

Запитання: Чи хвилює це вас?Що може зробити кожен із нас, щоб запобігти цьому?

Ближче до гирла долина струмка ширшає, стає більш заболоченою, по обидва боки водотоку ростуть комиші та рогіз.

Окремо хочеться сказати про сам струмок Холодний. Детальне дослідження його гідрографічних та гідрологічних особливостей учнями нашого гуртка ще попереду, але дещо ми можемо розповісти. По перше, витікає струмок зі ставка Холодний, але нижче по течії довгий час в струмок виливалися стічні води з відстійників Радіоприладного заводу, дуже насичені важкими металами. Тому воду в струмку не можна було назвати життєдайною. Не те щоб риба, навіть жаби не могли тут мешкати. Навіть взимку вода в струмку не замерзала, лише обабіч берегів намерзали чудернацькі бурульки, надаючи струмкові своєрідної краси. А ще тут перебували в сильні морози дикі качки, які залишались зимувати на Тясмині. Цього року річка вперше за останні 20 років вкрилася міцною кригою. Хотілося б думати, що причиною стали не лише сильні морози, а й те, що вода стала значно чистішою, адже вже кілька років завод вже не скидає свої відпрацьовані води у цю річечку. До речі, жаби теж відчули позитивні зміни, і кожної весни радісно повідомляють нам про це.

.

Фото 14. Струмок « Холоднянський» взимку (Хроменко Егор)

Ще однією з проблем струмка можна назвати процеси підтоплення, що останні 2 роки спостерігається в його долині. Хоча ці проблеми стосуються не лише струмка, вони спостерігаються також і в долині самого Тясмина, де процеси підтоплення і заболочування проходять дуже активно - рівень підземних вод тут піднявся за 2 роки на 5 метрів, що привело до заміни угруповань лучної рослинності на болотяну - в зниженнях активно почали рости комиш та рогіз. З чим пов'язані ці процеси, ще потрібно досліджувати.

Після звернення до представників місцевої влади, останніми була дана відповідь, що «підтоплення означеного району є природною причиною, коли ґрунтові води мають свій постійний горизонт і мають здатність підвищувати свій рівень залежно від сезонних коливань або погодних умов. Причому підтоплення може бути як в результаті підняття рівня ґрунтових вод, так і в результаті проникнення в ґрунт надмірної вологи з поверхні. Рівень стояння води зарегульований наявністю поблизу річки Тясмин». Хотілося б вірити цій версії, але процеси підтоплення співпали у часі з припиненням роботи

Шевченківського водоканалу, можливо підземні води піднялися по артезіанським свердловинам, що і спричинило активне підтоплення Притясминської долини. Течія струмка дуже повільна, тому що падіння річки становить усього кілька метрів, а похил менше 0,5 см/км. Тому базис ерозії теж невеликий - максимальна глибина не перевищує 1 м. В результаті річище дуже замулюється що призводить до додаткових витрат - його періодично очищують і поглиблюють за допомогою спеціальної техніки.

Старожили згадують, що в річечці колись мешкали ондатри і навіть бобри. Сподіваємося, що річка знову буде придатною для життя цих тварин. Зараз же крім птахів в цій місцевості мешкають кроти, їжаки та білки.

Наша природна стежина «Проблеми струмка Холодного» - це ефективний засіб екологічного виховання населення, насамперед, молоді. Рухаючись вздовж струмка, ми мимоволі стаємо свідками справжніх екологічних злочинів: вирубування дерев, засмічення, створення стихійних звалищ, захаращення пластиковими пляшками та пакетами, що призводять до забруднення ґрунтів, водойм і атмосфери токсичними речовинами.

Підсумки: Шановні учасники гуртка, друзі природи! Під час нашої подорожі ми переконалися в тому, що природа потребує нашої допомоги. Навіть на такому невеликому відрізку території ,нашій стежині, ми побачили багато проблем струмка Холодного. Пам`ятайте : кожен із нас повинен дотримуватися нескладних, але важливих правил спілкування з природою і отримувати від цього взаємне задоволення. Давайте будемо завжди справжніми друзями природи!

Фото 15. «Білокорі красуні в дзеркалі струмка» (Хроменко Єгор)

Збережімо природу довкілля, красу нашого струмочка для майбутніх поколінь!

Література

1. .Артамонов В.И. Зеленые оракулы.-М.: Мысль, 1989.

2. Байрак, О.М. Стан охорони зелених зон міст (на прикладі центральної частини Лісостепу України) [Текст]/ О.М. Байрак, С.М. Конякін, Н.А. Починок //Природно-ресурсний потенціал збалансованого (сталого) розвитку України. - Київ: Центр екологічної освіти та інформації, 2011

3. Грибчук Л. Рослини і тварини Червоної книги України. Тернопіль:Видавництво «Підручники і посібники»,2008

4. Єлін Ю.Я. Шкільний визначник рослин.-К.: Радянська школа,1978

5. Конякін, С.М. Перспективна локальна екомережа Смілянщини [Текст]/С.М. Конякін //Матеріали III міжнародної наукової конференції «Стале природокористування: підходи, проблеми, перспективи». - Тернопіль, 2010

6.Новикова В.І.Географія Черкаської області:Підручник для 8-9класів загальноосвітніх шкіл Черкаської обл.. 2-е вид., допов. і виправ.-К.: Видавництво «Мапа»,2004

7. Сміла запрошує: Презентаційно-туристичний путівник. Уклад.: Л.В.Абрамова. - Сміла: Грязнова О.А., 2010