Виступ на педраді ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ КОМПЕТЕНТНОСТІ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Немає дітей обдарованих і необдарованих, талановитих і звичайних.

Обдаровані, талановиті всі без винятку діти.

Розпізнати, виявити, розкрити, викохати,

виплекати в кожному учневі його неповторно-індивідуальний талант - значить, підняти особистість на високий рівень розквіту людської гідності.

В. О. Сухомлинський

Кардинальні зміни в суспільстві, розвиток науки, техніки та виробництва, збільшення обсягів інформації потребують нової філософії виховання підростаючого покоління. Тому пріоритетами державної політики розвитку освіти «є особистісна орієнтація, формування національних загальнолюдських цінностей, створення умов для формування життєвих компетентностей школярів».

Завданням сучасної школи є виховання особистості, яка володіє не тільки знаннями, високими моральними якостями, а й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи знання, беручи на себе відповідальність за свою діяльність.

Перед учителем постає проблема - як спрямувати розвиток дитини на формування творчої, інтелектуально розвиненої особистості, яка досягла б життєвого успіху?

Головну роль у формуванні творчої поведінки відіграє мотивація. По суті, неможливо налагодити ефективну педагогічну взаємодію з дитиною, не враховуючи особливостей її мотивації. З огляду на те, що мотиви навчання умовно можна розділити на дві великі групи (мотиви, які пов'язані зі змістом самої навчальної діяльності і процесом її виконання, та мотиви, які пов'язані з більш широкими взаємовідносинами дитини з навколишнім середовищем) особливого сенсу набуває мотивація саме пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Пізнавальна діяльність сприяє формуванню світоглядних знань учнів, що є найбільш складною синтетичною формою духовного освоєння діяльності і гарантує набуття життєвих компетентностей. Проблема активізації пізнавальної діяльності учнів визначена соціальними змінами, які відбуваються в державі, та зростаючою потребою суспільства в активній особистості, що зумовлює вибір теми.

Метою навчання учнів у школі у галузі художньо-естетичної освіті має стати не тільки набуття системи художніх знань і вмінь, а також формування системи особистісних художньо-естетичних цінностей і компетентностей - важливих складників естетично розвиненої особистості, що полягає в її здатності керуватися набутими художніми знаннями й уміннями, готовність використовувати отриманий досвід у самостійній практичній художньо-творчій діяльності згідно із загальнолюдськими естетичними цінностями й власним світоглядом та естетичними смаками.

У результаті якісної художньої освіти й виховання має відбутись становлення особистісного розвитку школярів на основі виявлення різнобічних естетичних інтересів і потреб, розвитку художніх здібностей та в кінцевому рахунку формування творчої індивідуальності кожного учня.

Компетентність - набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Предметна мистецька компетентність - здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного опанування.

У заповіді В.сухомлинського «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкрити і сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій і творчій праці…»

Вважаю,що моє завдання , як вчителя-допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, тому що воно закладене там природно.

Глибокі знання, постійний пошук нестандартних, нетрадиційних форм навчання та виховання, відповідальність, любов до дітей дають їй можливість працювати на високому професійному рівні. І тому кожен урок образотворчого мистецтва стає для учнів відкриттям, новою сторінкою на шляху пізнання світу прекрасного. Нового. Незбагненного. Образне, кольорове сприйняття світу, яке вчителька відкриває своїм вихованцям, зменшує працювати їхню фантазію, уяву, розвиває просторове мислення. Розумові та пізнавальні здібності. Іншими словами - вона формує особистість.

Вчитель виховує в дітей естетичні смаки та погляди на принципах народної естетики та на кращих надбаннях цивілізації, що дозволяє примножувати культурно-мистецькі надбання народу.

Вона глибоко переконана, що краса і добро крокують поряд, тому на своїх уроках вона викликає в учнів почуття радості. Здивування. Привчає бачити естетичні деталі через малюнок, закладає духовні основи у процесі роботи над композиціями з різних тем. Для досягнення цієї мети вчителька використовує різні методи і прийоми роботи, поєднує такі види мистецтва як музика та література.

Часто, перед тим, як повідомити те чи інше завдання, вона викликає відповідну емоцію і турбується про те, об вона була пов'язана з новим знанням, бо тільки те знанням, бо тільки те знання можна прищепити, яке пройшло крізь почуття учнів. Завдання педагога - розбудити в кожній дитині прекрасне, добре, гарне засобами також ж доброї і прекрасної музики, яка зможе настроїти не тільки окремого учня, а й весь клас на певну хвилю, примусити прислухатися до своїх власних хвилювань і почуттів, навчитися осмислювати їх. Але для того, щоб музика на уроці образотворчого мистецтва виконала свою роль, вчителька ще поступово вчить учнів не тільки слухати й сприймати її, а й переживати її зміст. Тому на цих уроках музика є не допоміжним, а рівноправним засобом естетичного виховання. Музичний супровід створює особливий художній світ - світ високих почутті, високого емоційного напруження, допомагає створити творчу атмосферу під час малювання. Це буває або просто приємна і спокійна музика, яка знімає напругу, або музика, яка спрямована розкрити певну тему.

Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від отриманого дітьми в процесі малювання емоційного задоволення, радості. Тому часто на уроках вчителька застосовує ігрові моменти, нестандартні ситуації, елементи режисури.

Зараз у педагогіці дуже гостро стоїть питання особистісно орієнтованого підходу до навчання та виховання. Спосіб реалізувати особистісний підхід навчанні один - зробити навчання сферою само стверджування особистості. Тому на своїх уроках вчителька дає можливість реалізуватися кожній дитині. Навіть, якщо в учня не дуже добре виходить практична д діяльність. Вона коментуючи малюнок, вказуючи на помилки, заохочує словами до роботи, знаходить в кожному малюнку щось добре.

При цьому вона весь час спирається на досвід дітей і поступово поповнює його новою інформацією. Адже взаємодія двох видів досвіду учня має відбуватися н шляхом витіснення індивідуального. Поповнення його суспільним досвідом, а шляхом їх постійного узгодження, використанням всього накопиченого учнем у його особистій життєдіяльності.

Проблеми, які пропонуються для вирішення на уроках образотворчого мистецтва, завжди мають кілька розв'язків. Вони дають можливість виявити неповторність. Особистості, реалізувати духовний потенціал школяра. Виконуючи такі навчальні завдання дитина шукає в собі творця. Тому вчителька розуміє, що тут дуже важливо поважати особистість учня, намагатися зберегти його індивідуальність, вірити в його творчі сили.

Образотворче мистецтво розвиває зорову пам'ять, спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і гармонії.

Змістовні і цікаві уроки вчителя відіграють важливу роль в естетичному вихованні. А якщо до таких уроків додати продуману, організовану позакласну роботу з мистецтва, то роль художника-вчителя стає ще більше значущою.

Отже, образотворче мистецтво - один із засобів творчого розвитку вчителя та учнів. "Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням".

ПІДГОТУВАЛА: БІЛА І.Г.