- Преподавателю
- Физкультура
- Вплив сім’ї на розвиток особистості в процесі спілкування
Вплив сім’ї на розвиток особистості в процесі спілкування
Раздел | Физкультура |
Класс | 11 класс |
Тип | Другие методич. материалы |
Автор | Андрусенко Ю.В. |
Дата | 23.08.2015 |
Формат | doc |
Изображения | Есть |
Вплив сім'ї на розвиток особистості в процесі спілкування
Вступ
Виховний процес -це процес ,
який триває постійно , і окремі
його деталі вирішуються в зага-
ному тоні родини , а загальний тон
не можна видумати і штучно підт -
римувати . Загальний тон , дорогі
батьки , створюється вашим жит -
тям і вашою власною поведінкою .
А.С.Макаренко.
Сім'я - клітинка соціального організму , яка живе з ним у єдиному
ритмі , відображає , мов краплина води , і великі ідеї , і велику загаль-
ну мету . Нам зрозуміло , що духовне обличчя нашого молодого сучас-
ника значною мірою обумовлене безліччю різних явищ нашого сього-
днішнього буття . І мабуть , найбільша складність полягає в тому , що
зв'язок аж ніяк не прямолінійний . Як це не парадоксально , не тільки
недоліки або прикрі помилки , а й позитивні зрушення в економічну й
соціальну сферу життя викликають , якщо вчасно їх не врахувати , не-
абиякі складності й труднощі в дуже делікатній справі виховання .
Вихователь , чи то учитель , чи то хтось з батьків , повинен знати і
враховувати нові соціальні й економічні явища , що можуть впливати
на формування особистості дитини .
Проблема формування особистості в процесі спілкування - много-
гранна і актуальна проблема сучасності , яка охоплює широке коло
питань , наукове і практичне розв'язання який стало наполегливою
суспільною необхідністю .
Тому доцільно слід розглянути основні соціально-психологічні фе-
номени : спілкування , взаємодія , між особисті стосунки і тісно пов'я-
зані з ними характеристики особистості . Особистість людини фор-
мується в процесі спілкування з людьми на початку свого життя .
Підкреслюючи роль спілкування в працях таких вчених як А .С .
Макаренко , В .О .Сухомлинський , Я .М .Корчак та інших , можна с
певністю говорити про важливе значення незамінності цього процесу
в формуванні особистості індивіду.
Сфера морального впливу родини на дитину практично така ж
широка , як і діапазон суспільного виховання . Немає в моральному
кодексі будівника такої моральної якості , у вихованні якої сім'я не
могла б узяти участь .У неї є неоціненні можливості для формування
в дітей моральних якостей та любов до Батьківщини , поваги до праці
й людей праці .Проте в неї є обов'язки , які притаманні їй значно біль-
ше , ніж , скажімо , школі . До них перш за все належать виховання
почуттів , емоційна культурна дитина .
Актуальність проблеми та її недостатня розробленість у педагогіч-
ній науці , а також потреба соціальної практики в активній , високо-
культурній , освіченій особистості зумовив вибір нашої теми .
Для теми дослідження ми використали аналіз психолого-педагогіч-
ної літератури , аналіз та узагальнення передового - педагогічного дос-
віду , спостереження .
Об'єкт дослідження - вплив сїм"ї на розвиток особистості в процесї спілкування.
Предметом дослідження - формування особистості в сімейному ви-
хованні .
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні техноло-
гії формування впливу сімейного спілкування , як важливий фактор
особистості .
РОЗДІЛ І .
Психолого-педагогічні основи процесу.спілкування.
1.1.Про мету і завдання виховання
Батьки і матері бажають своїм дітям щасливого дитинства .А що ж
таке щасливе дитинство ? Ми бачимо наших дітей гарно вдягненими ,
веселими , задоволеними . Все це добре , але це лише частка щастя . . Статистика свідчить , що у нашій країні середня тривалість життя пе-
ревищує 70 років . Життя довге . А дитинство коротке . На питання, чи
було щасливе дитинство людини , дає відповідь лише підсумок усього
життєвого шляху .
Кажуть: людина , яка виросла в нужді й турботах , з самого малку
позбавлена дитинства .Та чи можна вважати щасливим дитинство, яке
минуло в постійному неробстві , розвагах , задоволеннях ? Може бути
так: дитинство було безхмарне , безжурне - що для багатьох синонім
щастя , а життя виявилося беззмістовним , безцільно втраченим .Лише
здорове напруження розуму , волі , почуттів м'язів дає людині ( і дити-
ні , й дорослому) справжнє відчуття радості життя .Гра і праця , пізнан-
ня і творчість , спілкування і рух , забарвлені новизною ,подивом , інте-
ресом , відкриттями , - ось справжні атрибути дитинства . І якщо при
цьому нерозлучні з дитиною , підлітком їхні люблячі мати й батько ,
можна говорити про дитинство щасливе .
Батьки часом помилково вважають , що майбутнє їхньої дитини
повністю залежить від спадковості .Не тільки здібності , риси характе-
ру, а й моральне обличчя ,гадають вони, діти успадковують від батьків.
При такому догляді легко прийти до висновку : дитина розвивається не
залежно від наших зусиль .Достатньо виростити її здоровою, а все інше
відбувається само собою .
Чесність , працьовитість , повагу до людей , готовність захищати
Батьківщину генами не можна передавати .Це досягається тільки ціле-
спрямованим вихованням . І коли повсякденний досвід підказує , що в
хороших батьків виростають гарні діти , то це свідчить лише про одне в
родині сприятливий моральний клімат ,тут бережуть і передають дітям
високі цінності суспільної моралі . Звичайно , ми не заперечуємо , що в
кожної дитини є певна схильність , наприклад , до музики , живопису,
наук або технічної творчості . Але здібності людини , її талант розвива-
ються тільки в суспільстві й завдяки суспільству , яке використовує для
цього могутній інструмент - освіту і виховання .
Таким чином , поняття "здібності" , " талант" мають соціальний
характер . Люди "без таланту"- рідкість, аномалія .Це наслідок хвороби
батьків , алкоголізму , а також педагогічної неграмотності .За поодино-
кими винятками , у кожної людини є ті або інші здібності .
Виховання людини - багатогранний процес . Але дві грані в цьому
процесі визначальні : виховання почутів , душі ( "гарячого серця " ) ви-
ховання розуму ( "тверезої , холодної голови " ).Само собою зрозуміло,
відділити одне від другого неможливо . Проте бачити відмінність між ними необхідно . Історія Великої Жовтневої соціалістичної революції , громадянської війни , мирного соціалістичного будівництва , Великої Вітчизняної війни , повоєнного періоду - це не вичерпне джерело муд- рих , героїчних , красивих , добрих вчинків радянських людей , у яких яскраво втілилося гармонійне поєднання " гарячого серця ", що формує кращі людські почуття , і " тверезої , холодної голови " , яка творить науку,техніку , матеріальні багатства Батьківщини . Поєднання того чи іншого є обов'язкова умова виховання активної особистості будівника суспільства .
" Хороший громадянин одразу не народжується , його треба довго
виховувати ," -говорив академік Петро Леонідович Капиця . А що ж го-
ловне у вихованні громадянина ? Певною мірою підсумком ідейно- по-
літичного,трудового й морального виховання особистості можна вважа-
ти появу активної життєвої позиції ,свідомого ставлення до суспільного
обов'зку ,коли єдність слова і діла стає повсякденною нормою поведінки.
Обов'язкова якість всебічно розвиненої людини -це велика працьо-
витість .Формуючи цю важливу якість характеру, не треба забувати одну
з аксіом педагогіки : виховувати працьовитість лише словесними сентен-
ціями неможлива . Посильна праця вдома , на шкільній ділянці , у шкіль-
ному лісництві чи навчально-виробничому комбінаті -обов'язкова умова
виховання . Існує чимало форм праці , які всебічно розвивають дитячий
організм , загострюють розум , зміцнюють здоров'я дитини .
І ще дуже важливо , заради чого людина трудиться . . . Труд міщани-
на формує егоїста,себелюбця , якому чужі інтереси суспільства ,чуже все
те , що виховує людську гідність і людське благородство . Ми прагнемо
до того , щоб у кожного була вихована потреба працювати для інших .
" Виховання не тільки повинне розвивати розум людини і дати їй
певний обсяг свідомостей , а й має запалити в ній жадобу до серйозної
праці , без якої життя її не можливе, не людина по-справжньому полю- била працю , перш за все необхідно виробити в неї серйозний погляд на життя , " - говорив К .Д . Ушинський .
Отже,трудове виховання -передусім елемент світоглядного вихован-
ня , якоюсь мірою узагальнюючий показник усіх зусиль вчителів - пред-
метників , позакласної виховної діяльності , спілкування із старшими по-
за школою . Трудове виховання буває успішним тоді , коли всі ланки ви-ховоної системи діють в "одному ключі ." Ключ цей , на нашу думку, по-
лягає в поєднанні продуктивної праці з навчанням і фізичною підготов-
кою.Це єдиний засіб виховання всебічно розвинених людей .
Говорячи про те , що виховання - невід'ємна складова частина вихо-
вання світоглядного , не можна забувати ще про один його аспект : залу-
чення школярів до вивчення історичного минулого свого народу . Це теж
один із засобів залучення до спільної праці .
До якої б праці - складної чи простої - не залучали ми дітей , важли-
во , щоб ця праця була , як кажуть , на радість , - це неодмінна умова її
благотворного впливу на становлення людини - трудівника .
Деякими видами праці школярі не цікавляться тільки тому , що ми
не залучили їх до цієї справи практично . У своїй книзі "Серце віддаю ді-
тям " В .О . Сухомлинський розповідає про те , як шестирічні діти із за-
хопленням вирощують квіти і 8 Березня дарують їх матерям , бабусям ,
вихователям . Це і їм самим приносить радість , і вселяє віру в те , що й
вони можуть порадувати інших .
К .Д .Ушинський поставив питання : яка краща форма спадку , що
його залишають батьки своїм дітям ? Може , гроші та речі ? Ні , рішуче
відповідав педагог . Гроші псують спадкоємців . Тоді , може , освіта ?І
так , і ні , міркував Ушинський . Так - якщо освіта виховує працьовиті-
тість . Ні - якщо вона працьовитості не виховує . Виховання у дітей без-
межної працьовитості - ось найкращя форма спадку . І одна з найважли-
віших умов щастя спадкоємців .
Саме на те , щоб сім'я і школа виховували дітей у дусі поваги і лю-
бові до праці , готували їх до суспільно корисної діяльності , привчали
до порядку , дисципліни , додержання норм життя нашого суспільства,
дбали про їхній фізичний розвиток і зміцнення здоров'я , створювали
необхідні умови для своєчасного здобуття ними загальної і професійної
освіти , своїм ставленням до праці і громадських обов'язків показували
дітям приклад в усьому , наголошується в основних напрямках реформи
загальноосвітньої і професійної школи .
Праця продуктивна , праця інтелектуальна , праця душі - вона ж в
ім'я всього світлого і благородного на Землі , в ім'я доброти .
Сподіваємось ні в кого не виникнуть сумніви стверджувати , що основи виховання , формування характеру людини починає закладуватися ще в ранньому віці , в перші роки життя . Про це писали К .Д .Ушинський і
Л .Н .Толстой , В .М .Бехтерев і Є .А .Аркін , Н .К .Крупская , А .С .Макаре- нко , В .О .Сухомлинський .Також про це свідчить сучасні научні досліди радянських і зарубіжних вчених .Фізіологи стверджували :чим більше пози- тивних навичок та звичок буде виховано у людини в дитинстві,тим більше можливостей для його розумового і фізичного розвитку в подальшому жит- ті .
1 .2 .Особистість як предмет психологічної та педагогічної наук .
Проблема особистості - одна з центральних у філософії , соціології , педагогіці , психології та низці інших наук .Одначе кожна наука вивчає осо-
бистість , керуючися своїм предметом дослідження . Педагогіка досліджує
педагогічні закономірності формування й розвитку особистості . Дійсно , розвиток і діагностика особистості вихованця , визначення найбільш ефек-
тивних напрямків виховного впливу неможливі без знання структури осо-
бистості та закономірностей її формування .
Вітчизняна наука використовує три загальних поняття щодо харак-
теристики людини : " індивід ", " особистість ", " індивідуальність ". " Інди-
від "- це біосоціальне визначення людини як представника виду homo sa -
piens . " Індивід - 1) у вузькому значенні - окремий організм , людина як
представник біологічного виду ;
2) у широкому значенні - окрема людина самостійний
суб'єкт ."
Отже в понятті " індивід" зафіксовано факт належності до людського роду.
Дитина, розпочинаючи спілкування з людьми в процесі активної діяльності,
стає соціальною сутністю , тобто особистістю .
" Особистість " - категорія соціальна . Таким чином , якщо поняття
"індивід " указує на зв'зок людини з природою , то поняття " особистість"-
на зв'язок людини та суспільства . Особистість - це онтогенетичне набуття
людиною , результат складного процесу її соціального розвитку .Таке розу-
міння особистості визначає головний принцип її становлення - принцип
розвитку . Про унікальність особистості свідчить наявність її визначень у
психології .
Мабуть , - пише С . А . Гарябін , - серед населення нашої плане-
ти неможливо знайти двох однакових людей , у тому числі й серед однояй-
цевих близнюків . Але водночас , особистість є поняття соціальне , воно ви-
ражає все , що є людини надприродного , історичного.Особистість не є вро-
дженою , вона виникає в результаті культурного та соціального розвитку ,
- наголошував Л .С . Виготський .
С . Л . Рубінштейн писав : " Особистість є людина зі своєю позицією
в житті , до якої вона дійшла в результаті великої роботи . . . Особистістю є
лише та людина , яка ставиться певним чином до навколишнього світу , сві-
домо виражає це своє ставлення так , що воно проявляється в усій її сутно-
сті ."
Активно підтримував цю позицію К .К . Платонов , який під особистістю розумів певну людину - суб'єкта перетворення світу на основі його пізнан-
ня , переживання та ставлення до нього , тобто особистість - це людина як
носій свідомості . Б .Г . Ананьєв вважав особистість суспільним індивідом,
об'єктом і суб'єктом історичного процесу . Він пропонував вивчати зв'язок
між інтеріндивідуальною структурою того соціального цілого , до якого на-
лежить особистість, та інтраіндивідуальною структурою самої особистості.
Інтраіндивідуальна структура особистості формується протягом життя , являє собою цілісне утворення та певну організацію її психічних властиво-
стей . На функціонування такого утворення впливають генетичні , функціо-
нальні , пазуальні та інші фактори .У структурі особистості взаємодіють со-
ціальні , соціально - психологічні та психофізіологічні характеристики лю- дини .
Український психолог Г . С . Костюк розробив власну концепцію особистості , за якою індивід стає суспільною істотою , тобто особистістю, в міру того як у нього формується свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей,здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції .
Соціальна сутність особистості завжди реалізується через її суб'єк-
тивний внутрішній світ . Психічна діяльність особистості відбувається шля-
хом інтеграції психічних процесів і властивостей , за допомогою нейрофізі-
ологічних механізмів . Між психічним і фізіологічним існують складні зв'я-
зки , вони взаємно зумовлені , наприклад характер перебігу фізіологічних
процесів особистості .
Таким чином , під особистістю слід розуміти соціалізованого індиві-
да з огляду на найсуттєвіші соціально важливі риси , які визначають його
свідомість і самосвідомість , життєві постанови , поведінку і діяльність .
Особистість характеризує такі ознаки :
-
розумність ( визначає рівень інтелектуального розвитку ) ;
-
відповідальність ( рівень розвитку почуття відповідальності , уміння керувати своєю поведінкою , аналізувати своє вчення і відповідати на них ) ;
-
свобода ( здатність до автономної діяльності , прийняття самостійних рішень ) ;
-
особиста гідність ( визначається рівнем вихованості , самооцінки ) ;
-
індивідуальність ( не схожість на інших ) .
У сучасній психології поняття " розвиток " розуміється як :
-
складний системно організований процес , що включає в себе різні періоди , стадії , етапи , фази , рівні ;
-
перехід кількості в якість і навпаки , тенденція руху від нижчого до вищого ;
-
єдність і боротьба протилежності ;
-
вищий тип руху .
Основні закономірності процесу розвитку такі :
"… по-перше , поступальний характер , коли пройдені вже щаблі ніби повторюють відомі риси , але повторюють їх на більш високій базі .
По-друге, розвиток характеризується неповторністю , тобто не копію-
вати , а рухом на новому рівні , на новому витку спіралі , коли реалізується
результати попереднього розвитку .
По-третє , розвиток являє собою єдність протилежностей , що борються
та є внутрішньою рушійною силою процесу розвитку . Йдеться про проти-
лежність у самій сутності предметів , як принципу будь-якого саморуху .
Власне , розв'зання внутрішніх протиріч і приводить через стрибок до ново-
го етапу розвитку , переводячи його на новий виток спіралі , за взаємозале-
жності та нерозривного зв'язку всіх боків розвитку. "
Отже , розвиток людини - це процес кількісних і якісних змін в органі-
змі під впливом різноманітних детермінант : зовнішніх і внутрішніх , керо-
ваних і некерованих .Результат розвитку людини - це її становлення як біо-
логічного виду і як соціальної істоти . Біологічне в людині характеризується фізичним розвитком і включає в себе морфологічні , біолохімічні та фізіо-
логічні зміни . Соціальні зміни в людині передбачають її активне опануван-
ня соціальним досвідом і перехід його у внутрішній світ , усвідомлену акти-
вну участь людини в суспільно корисній діяльності та виконання певних со-
цільних ролей .
" Розвиток особистості " - це процес закономірних , діалектичних змін,
формування і перетворення суб'єкта діяльності , його свідомості , систем мотивів і потреб , взаємин .
Розвиток дитини як особистості та його стрижньовий напрям залежить
від основних факторів формування дитини ,бо вона в процесі своєї діяльно-
сті й спілкування стає учасником різноманітних соціальних зв'язків і взає- мин . Вона вчиться бути особистістю , розвивається як особистість . Безпе-
речно , ключові напрямки та зміст цього розвитку в основному визначенні конкретними суспільно - історичними умовами . Але , враховуючи більш
активність розвитку дитини як особистості , важливе значення має її здат-
ність до самовираження , самопрояву , самоіснування , саморегуляції , само-
утвердження , самовизначення і самоактуалізації . Все це відбувається в
діяльності , характер і зміст якої є основою і суттю процесу становлення особистості . Діяльності слугує субстратом розвитку особистості , забезчу-
ючи їй вихід за межу власних можливостей . Тому "сучасна науково - педа-
гогічна стратегія має цілеспрямовано проектувати розвиток особистості ди- тини ."
1 . 3 . Родинознавство . Українська єтнопедагогіка
та християнське вчення про сім'ю та сімейне
виховання .
Сім'я - одна з найдавніших форм спільності людей . Вона виникла набагато раніше , ніж класи , нації , держава .
Українська назва сім'ї - родина розкриває , звідки походять її витоки .
Адже сім'я зародилася і формувалася в надрах роду . Шлях розвитку родо-
вих відносин і творення сім'ї був досить тривалим і в ньому можна виділи-
ти кілька стадій .
На першій стадії домінував рід . Про це описується в " Повести времен-
ных лет " : " Полянам же живущим о себе и владеющим роды своими , и
живяху каждо с родом своим на своих местах , володеюще каждо родом
своим . "
На другій стадії відбувається звуження значення роду до окремої роди-
ни (сім'ї ) .Давня легенда про заснування міста Києва оповідає : " Кий осів-
ся на одній із гір з родом своїм , а його брати на інших горах ."
На третій стадії сім'я відокремлюється від роду , хоча первісна родина
за своїм утроєм , функціями та структурою нагадувала собою рід .
На останньому етапі первісного суспільства на зміну матріархату прий-
шов патріархат. Він зумовив перехід від парної сім'ї до до моногамної , тоб-
то одношлюбної , в якій чоловік одружувався з однією жінкою , а жінка ви-
ходила заміж за одного чоловіка .
" Немає мудріших , ніж народ , учителів ", - писав М . Т . Рильський .
Ті знання, які виробив наш народ протягом віків , які знайшли своє відобра-
ження у фольклорі , обрядах , звичаях , традиціях сімейного та громадсько-
го виховання , є неписаним багатотомним усним підручником про навчання
і виховання підростаючого покоління .
Про неперевершену цінність цих знань твердив видатний педагог К .Д .
Ушинський : " Виховання , створене самим народом і побудоване на нород-
них основах , має ту виховну силу , якої нема в найкращих системах , побу-
дованих на абстрактних ідеях".
Українська етнопедагогіка виросла з виховних традицій слов'янського
світу , її генетичну основу становить народна педагогіка Київської Русі . Ще
за княжої доби існували міцні традиції сімейного виховання . Ще тоді сфор-
мувалися народні виховні ідеали , а саме : трудівник - хлібороб та мужній
захисник своєї Вітчизни. Мирне хліборобське життя наших предків вихову-
вало пошану до землі та до сил природи , що оточувала їх , виробляло в них
творчий дух краси та гармонії . Творити лад і в сім'ї , і в усьому , що їх ото-
чує, намагалися наші предки в усі часи. Про це свідчать древні пісні , в яких
вони зверталися до богині кохання , шлюбу,сімейного затишку і краси - Ла-
ди :
Ладо , Ладо , думай , донечко ,думай ,
Ладо , Ладо , чи перепливеш Дунай .
Ладо , Ладо ,чи перепливеш ріки ,
Ладо , Ладо , до милого навіки .
Ця весільна пісня бажає молодим ладу , гармонії , сімейного щастя .
Жінка завжди була берегинею сімейного затишку , вона створювала гармонію і лад у сім'ї , тому що " ладом усе можна ", і " горе тому , у кого
немає ладу у господі ".
Про це пише і Соломон у своїх приповістях : " Мудра жінка будує свій дім ,
а безумна своєю рукою руйнує його." Мораль подружнього життя українців будувалися на 6-й і 9-й заповідях Божих : " Не чини перелюбу " та " Не по жадай жінці твого ближнього " і на слова Святого письма :
Дружини - коріться своїм чоловікам як Господові , бо чоловік - голо-
ва дружини , як Христос - голова церкви " ( Єфес . 22 : 23 ).
Влада батька у сім'ї була безмежною . Він вів господарство , вихову-
вав дітей , наказував , вирішував найважливіші справи як голова сім'ї. Бать-
ківський приклад у виробничій діяльності , у поведінці вчив , стимулював і
спрямовував діяльність дітей. Батьки були зобов'язані виховувати , утриму-
вати неповнолітніх дітей . Дорослі діти мали опікуватися батьками , догля-
дати їх на старості . Це був один із найперших морально - етичних обов'я -
зків в українській родині . Батьки виховували дітей в напоминанні й остере-
женні , показуючи приклад власною поведінкою , якщо було потрібно , ви-
користовували і покарання як метод виховання . Діти в українській родині
завжди з великою пошаною ставилися до батьків та з покорою приймали як похвалу , так і покарання . Про повагу до батьків свідчать звертання до них на " ви ".
Найбілішим гріхом в українців вважалася непошана до матерів , тому
що всяка кривда , заподіяна матері , карається судом Божим . Українська етнопедагогіка подає цілісну систему виховання особистості . І найважливі-
ше місце у цій системі відводиться вихованню людини - трудівника та лю-
дини з високими моральними якостями .
Українці завжди дбали про добре ім'я родини і кожного члена зокре-
ма . Християнська мораль була дуже близькою українцям , тому виховання
особистості було спрямоване на те , щоб навчити її любити своїх ближніх .
Ці глибокі , міцні підвалини народної моралі живили наш народ , виховува-
ли ті риси характеру , які були властиві справжній людині . Хотілося , щоб
ми частіше поверталися до тих животворних джерел , черпала з них люди-
на , яка здатна нести добро і світло .
РОЗДІЛ ІІ.
Вплив сімейного процесу спікування на формування особистості.
2 .1 .Фактори впливу сімейного спілкування на формування якостей особистості дитини..
Умови України , в яких перебувають сьогодні сім'я , діти , школа зре-
штою весь народ , характеризується особливою динамічністю та складністю
Передусім це викликає необхідність у переосмисленні й усвідомленні змін
соціально - економічного ,політичного , демографічного , національного та духовного розвитку людей . Демократизація та гуманізація нашого суспіль-
ства , його моральне та культурне оновлення , політичні й економічні перет-
ворення , здійснювані в Україні , зумовлюють процес піднесення свідомості
народу , його духовного відродження викликають потребу докорінних змін у здісненні демографічної політики , організації охорони , збереження та зміцнення здоров'я дітей і всього населення , підвищенні якості та культу-
ри харчування , вдосконаленні роботи загальноосвітньої та вищої школи , ПТУ, загадом усіх ланок навчання та виховання підростаючого покоління .
Сім'я - одне з найбільших соціальних досягнень тисячолітньої циві-
лізації людських об'єднань . Це складна , динамічна і значною мірою авто-
номна система , якій властиві такі риси , як самовдосконалення та самовідт-
ворення . Водночас сім'я тісно пов'язана з усіма клітинами організму сус-
пільства . Вона чутливо реагує на всі структурні та функціональні зміни ,які
відбуваються в ньому , і певним чином сама впливає на суспільство , здійс-
нюючи тим самим історичну місію . Сім'я в мініатюрі відображає гострий динамічний процес , характерний для розвитку суспільства . Вона зберігає
та оберігає пам'ять народу від небуття , є творцем і захисником розумного ,
доброго , вічного .
Вплив сім'ї на формування особистості дитини не може замінити
жодна ланка суспільного виховання , оскільки в ній поєднується зміст, фор-
ма , метод та умови всебічного та гармонійного розвитку . У соціальному та
духовному поступі суспільства роль сім'ї , сімейного виховання набуває
особливої ваги . У сім'ї під керівництвом та з допомогою батьків дитина
пізнає навколишній світ у всіх його складностях і багатогранних виявлен-
нях , тут у неї формується та виховуються громадянські почуття , світогляд,
естетичні смаки . В сім'ї дитина готується до праці та захисту Вітчизни , до
ролі батька , матері , творця суспільства нового типу . На жаль , лише за
останні десятиліття сім'я багато чого втратила з надбаного столітями досві-
ду виховання дітей.
Сім'я для дитини є середовище , в якому формуються особисті якості.
В залежності від атмосфери в сім'ї , характеру сімейних відносин , професії
батьків,їх життєвого досвіду, знань педагогіки сімейного виховання , розви-
ваються ті чи інші якості дитини . В сім'ї формується відображення дітьми
людей , навколишньої дійсності , самих себе , досвіду сімейного життя , від-
ношення до нього як до найбільшої духовної цінності,здійснюється мораль-
не , естетичне, трудове виховання , закладаються основи політичної культу-
ри , здоров'я дитини . Тому є всі підстави говорити про прямі взаємозв'язки
сім'ї і особисті якості дитини . За даними вчених проблема атмосфери в
сім'ї складається з двох типів факторів : - відношення батьків до дітей , їх
особисті якості , відносини між собою та інше .Другий тип -матеріальне по-
ложення сім'ї , житлові умови , структура сім'ї .Звичайно , фактори друго-
го типу не є основними , але вони також впливають на формування особис-
тості дитини .
Так , шкільна успішність дітей багато в чому визначається освітою
батьків . Якщо , наприклад , батько і мати працівники розумової праці з ви-
щою освітою , то краще вчаться діти батьків , зайнятих в наукових , культу-
рних , освітніх галузях , і слабше - батьків , зайнятих у промисловості , тра-
нспорті і т. д.
Звичайно , не освіта , не професія , не зайнятість батьків самі по собі
впливають на виховання , формування особистості дитини , цим впливом є
сімейні стосунки , тобто , так званий " трансформатор " цінностей , сім'ї , її
ідеалів на особистість дитини .
За різноманітністю сім'ї її умов можна поділити на декілька груп , які
по - різному впливають на розвиток і формування дитини :
-
Сім'ї , в яких доброзичливі стосунки . Батьки впливають на інтереси ,
потреби дітей , але існує деяка дистанція між ними . Діти дружелюбні ,
культурні , дисципліновані але менш залежні .
-
Сім'ї , в яких дружні стосунки між батьками і дітьми .Батьки знають ,
чим цікавляться їх діти , що їх непокоїть . Поважають їх , тактично допо-
магають . Це найбільш позитивна сім'я для дитини . Діти в таких випад-
ках , як правило , ініціативні , незалежні , дружелюбні .
-
Батьки багато уваги приділяють матеріальному благополуччю дітей ,
результатам успішності . Головною метою виховання є те , що дитина
повинна вступити до вищого навчального закладу і одягатися не гірше від інших . Духовний світ дітей в таких сім'ях прихований для батьків .
-
Сім'ї , в яких мають місце педагогічні дії батьків : неповага до дити-
ни , недовіра , тілесні покарання . Діти в таких сім'ях часто недружньо
ставляться до батьків , важко спілкуються .
-
Сім'ї , в яких конфліктують часто , бувають п'янки , погрози один од-
ному і дітям , виявляється жорстокість . Вплив таких сімей негативний .
В 30 % випадків це веде до антисуспільних вчинків .
Як видно в цій класифікації проявляються різні стилі спілкування і взаємо-
відносин дітей з батьками, які є важливим фактором впливу сімейного спіл-
кування на особистість дитини .
Вчені на основі дослідів називають ще інші фактори , які впливають
на спілкування дітей : відношення батьків до праці , школи , єдність вимог у
сім'ї , характер відносин батьків і дітей , гармонія сімейного життя , струк-тура сім'ї . Сімейні проблеми визивають у дітей невпевненість , почуття не-
повноцінності . Позитивним середовищем , яке позитивно впливає на фор-
мування особистості дитини і його міжособисті стосунки , є атмосфера в сі-
м'ї . Багато дослідників підкреслюють , що любов , турбота , увага зі сторо-
ни близьких дорослих є для дитини необхідним своєрідним життєво важли-
вим вітаміном , який дає йому почуття захисту , забезпечує емоційну рівно-
вагу , підвищує його самооцінку . З іншої сторони , відмічається , що дефі-
цит емоційного спілкування , відсутність уваги зі сторони близьких дорос-
лих сприяє появі у дитини тривожності .
Велике значення у формуванні особистості дитини для багатьох дос-
лідників має структура сім'ї : наявність батька , число поколінь в сім'ї , по-
зиції дитини як єдиного старшого та молодшого . Зіставлення виділених по-
казників , які характеризують особливості спілкування і взаємовідносин в
сім'ї , з деякими характеристиками дитини виявило наявність негативних кореляцій першого показника з такою особистою якістю як вміння прояви-
ти співчуття до іншого , з відсутністю агресивності , і наявність негативних
кореляцій з організаторськими проявами , самостійністю , настирливістю .
Другий показник дав негативну кореляцію з такими якостями як самостій-
ність , і позитивну - впертістю . Третій показник позитивно коренізований з
виконанням трудових доручень дорослого , з бажанням розповідати дорос-
лим про своїх кривдників . І , нарешті, четвертий показник - для позитив-
них кореляцій з проявом організаторських умінь , самостійності та настир-
ливості .
Таким чином , проведений кореляційний аналіз дозволив виявити нас-
тупне :
1) Чим більше покоління в сім'ї приймають участь в вихованні дитини ,
тим більше вона здатна на співчуття до оточуючих і менш агресивна ,але
разом з тим для дитини не характерні організаторські якості , самостій-
ність і настирливість .
2) Що стосується висновків , які слідують з аналізу особистих характери-
стик дитини з іншими показниками . Виявилось , що в сім'ї , де було по одній і по дві дитини взаємовідносин між батьками і дітьми були різні .
Звідси різні впливи сімейного спілкування на формування окремих якос-
тей особистості .
3)Характер особистих якостей дитини з третім показником дає можли-
вість зробити висновок про те , що при однаковому підході в сім'ї у ди-
тини формуються відповідальність до доручень дорослих , працелюб-
ність , але яскравіше проявляється залежна поведінка : в таких сім'ях ді- ти частіше звертаються до дорослих, шукають підтримки в випадках, ко-
ли ровесники їх кривдять .
4) Отриманні дані,які були виявлені при зіставленні четвертого показни-ка з названими характеристиками , що при наявності емоційного контак-
ту з дорослими у дитини формуються такі вольові риси , як самостій-
ність , настирливість , а також організаторські здібності . Але в випадках
конфлікту з ровесниками , діти , до яких в сім'ї відносяться з великою
увагою .
Спілкування є таким видом взаємодії , в якому беруть участь особи ,
які зовнішністю і поведінкою виявляють більш або менш сильний вплив на стан почуттів один до одного .Часто ці різниці в емоційних відгуках є наслі- дком того, що люди не в однаковій мірі хочуть і вміють виробляти для кож- го випадку найбільш необхідний стиль спілкування . Тому можна виділити один з існуючих факторів впливу сімейного спілкування на особисті якості дитини , як стиль спілкування .
Стилі спілкування :
Авторитарний стиль характеризується суворістю по відношенню до дітей , погрозливим тоном , вимогою безвідмовного підпорядкування . Це викликає у дітей віддалення від батьків , почуття страху , незахищеності . Тому авторитарний стиль веде до внутрішнього опору дитини , яка на при-мушення і загрози відповідає лицемірством , брехнею , грубістю . Але на-
віть " якщо опір зломлено , - пише психолог А .В . Петровський , - перемо-га виявляється пірровою перемогою . Разом зі зломленою упертістю вияв-ляються зломленими , розтоптаними цінні якості особистості : самостій-
ність , відчуття власної гідності , ініціативність , віра в себе і свої можли- вості ". Батьківські вимоги в цьому випадку вик ликають або протест і агре- сивність , або звичну апатію і пасивність .
За ліберального стилю панує терпимість , всепрощення батьків , де-
монстрація любові до дітей . Цей надлишок любові з часом починає драту-
вати дітей і веде до формування егоїзму, недисциплінованості , безвідпові-
дальності .
Найкращі стосунки у дітей з батьками складаються за демократично-
го стиля відносин . Батьки, гнучко мотивуючи свої дії і вимоги , твердо до-
сягають позитивних вчинків дітей , у дитини цінують не лише слухняність,
а й незалежність , почуття власної гідності , ініціативу ; прислухаються до
думки дітей , аналізують їх аргументацію .
Отже, вплив сім'ї на розвиток дитини в тому , що вона формує сприй-
няття дітьми людей оточуючої дійсності , самих себе , досвід сімейного життя . Саме в сім'ї закладаються основи моральної , естетичної , політич-
ної культури , визначається фізичний розвиток дитини , ставлення до праці,
відбувається професійне самовизначення .
2.2 Методи спілкування і виховання.
Правильне доросле спілкування включає в себе великі можливості впливу на свідомість і поведінку дітей різного віку. Але не завжди дорослі
приділяють потрібну увагу спілкування , як одному з специфічних засобів цілеспрямованого і активного впливу на дітей . Адже цей вплив повинен
здійснюватися через навіювання і пояснення , наслідування і переконання ,
справи і привчання , вимоги і контроль , заохочення і покарання . І , якщо
використання пересічених методів не дає потрібного ефекту , то це нерідко
пов'зано з недоліками і помилками , які припускають батьки та дорослі в
спілкуванні і стосунках з дітьми ,що часто викликає у дітей незадоволеність
і відчуженість від старших .
Під методоми спілкування потрібно розуміти способи , за допомогою
яких виконується цілеспрямований педагогічний вплив дорослих на поведі-
нку та свідомість , на формування у них особистих якостей , для придбання
ними необхідного життєвого досвіду . Розглянемо способи впливу сімейно-
го спілкування , вони мають таку специфіку :
-
Вплив на дитину індивідуально , - виховує конкретні дії дитини .
-
Вибір методів залежить від індивідуальних якостей батьків , їх педа-
гогічної підготовки , характеру , уявлень про життєві цінності , взає-
мовідносин у сім'ї та інше.
-
Використання інших методів , якщо в сім'ї відносини дітей з батьками
близькі , дружні ,то основні способи тут такі, як зацікавленість, увага.
Якщо домінують холодні , ворожі відносини , то такі способи - пока-
рання , жорстокість .
Під методом родинного виховання М . Г .Стельмахович розуміє " спо-
соби,за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив
батьків на свідомість і поведінку дітей , на формування в них благородних
якостей, на збагачення їх необхідним життєвим досвідом ". До засобів вихо-
вання М . Г .Стельмахович відносить : слово , фольклор , авторитет батьків,
працю , навчання , навколишню природу, домашній побут , національні зви-
чаї і традиції , громадську думку , духовно - моральний мікроклімат сім'ї ,
суспільний досвід , пресу , радіо , телебачення , режим дня , літературу та
мистецтво, книги , театри , музеї та виставки , ігри та іграшки , мітинги , де-
монстрації , фізкультуру , спорт , свята , обряди , символи , атрибути , релік-
вії тощо.
Використовують такі загальні методи виховання : переконання , осо-
бистий приклад , покарання , повчання . Розглянемо докладно декілька з ме-
тодів .
Навіювання - це психологічний вплив на дітей , який припускає ав-
томатичне сприймання інформацій . Дітям притаманне навіювання як засіб їх психіки . Ця властивість дитячої психіки постійно у всі часи відмічалася
видатними педагогами . Л .М . Толстой відмічав , що діти знаходяться завж-
ди в тому стані , яке лікарі називають певною ступінню гіпнозу . Автор
стверджував ,що такі діти і вчаться , і виховуються тільки завдяки цьому їх-
ньому стану . На його думку , така їхня здатність до навіювання віддає дітей
до повної влади старших, і тому не можна бути недостатньо уважним до то- го , що дорослі навіюють дітям і в якій формі .
"Зараження "- це мимовільна схильність дітей під певним психічним
станом . Така схильність зазвичай здійснюється через передачу емоційного стану , психологічного настрою батьків .В даному випадку мимоволі перей-
мають зразки вчинків і поведінки інших , автоматично підкоряються іншим.
Наслідковування - відтворення дітьми зразків або рис поведінки старших членів сім'ї. Маючи спільні риси з навіюванням і зараженням, нас-
лідування все-таки відрізняється від них .Ця відмінність наслідування поля- гає в тому, що при його впливі діти не тільки просто сприймають зовнішні
риси поведінки психічного стану , але і в майбутньому відтворюють їх .
Багато підлітків висловлюють думку про те , що спілкування тільки
тоді позитивно впливає на них, коли високий авторитет батьків. Метод нас-
лідування включає в себе педагогічну тактовність зі сторони батьків та до-
рослих , взаємоповаги , відповідальності , взаємодопомоги . Що стосується
використання авторитету батьків та дорослих то існує його класифікація ,
яка і розкриває його як метод виховання .Наведемо приклади тільки деяких
видів : авторитет придушення , авторитет відстані , авторитет любові , авто-
ритет добра , дружби , підкупу і т.д. Ми назвали деякі види авторитетів , але
буває так , що батьки та дорослі взагалі не думають ні про який авторитет,
живуть як - небудь , тоді цей метод перетворюється в стихійний . Сьогодні
батько накричав і покарав хлопчика за дурницю , а завтра він признається
йому в любові , післязавтра щось обіцяє шляхом підкупу , а наступного дня
знову покарання . Буває і так , що батько притримується одного виду авто-
ритету , а мати - іншого . Дітям в такому випадку приходиться лібірувати
між ними . Звідси вплив авторитету і особистого прикладу батьків на аргу- ментовий факт .
Є багато досліджень , які доводять , що дитина , яка позбавлена ба-тьківської уваги , губить самоповагу , дружні стосунки з іншими людьми,
виявляє недоброзичливість до однолітків .
Отже , гуманне ставлення до дитини виховується добротою і повинно
стати головною педагогічною позицією батьків .
2.3. Педагогічні умови успішного виховання
дітей у сім'ї .
Дослідження психологів та педагогів , практика роботи вихованих закладів дозволяє назвати ряд умов,які забезпечують ефективність вихован-
ня у сім'ї .
1. Знання батьками своїх дітей , їх позитивних і негативних боків: що читають , чим цікавляться , які доручення виконують , яких труднощів
зазнають , яке ставлення до однокласників , дорослих , молодших , що най-
більше цінують у людей та інше ( 41% батьків не знає , які книжки читають їхні діти , 48 % - які кінофільми дивляться , 67 % - яка музика їм до вподо-
би , 98 % - яку суспільну роботу виконують ). За даними соціологічного до-
слідження , в групі школярів ( нормальні підлітки ) тільки 10 % учнів відпо-
віли , що в їхніх сім'ях здебільшого не знають , де вони бувають , чим зай-
маються , з ким зустрічаються . У групі " важких " так відповіло вже 16 % ,а
у групі правопорушників - 45 % .
Дослідження , проведені Т .М . Мальковською та І .С. Коном , показа-
ли, що батьки зазнають труднощів , коли питання торкається духовного сві-
ту дітей , особливо старшокласників . І .С.Кон опитав групу дев'ятикласни-
ків . Вони повинні були оцінити себе за різними якостями ( доброта , това-
риськість , сміливість , впевненість ) за 5-бальною системою , а потім перед-
бачити , як їх оцінять за цією ж системою батьки , друзі , однокласники . Та-
ке завдання було запропоновано і батькам . Виявилось , що діти більш пра-
вильно уявляють собі , як їх оцінять батьки , ніж батьки - самооцінку дітей .
2. Особистий приклад батьків , їх авторитет , характер стосунків у сі-
м'ї .
Ці питання досить глибоко розкриті в роботах А . С. Макаренка , В.О.Сухомлинського . Для завоювання і підтримання авторитету важливо ,
щоб батькам була притаманна педагогічна тактовність, що знаходить вия-
влення у вмінні говорити з дітьми так, щоб слово не принижувало , не обра-
жало дитину , а змушувало навіть при негативних вчинках не робити заува-
жень у присутності сторонніх , уникати настанов , згадувати свої вчинки як приклад для наслідування , виявляти справедливість , повагу до переживан-
ня , справ дитини , спиратися на краще , що є в ній. Позитивний вплив бать-
ків на дітей більш ефективний , якщо відносини між батьками характеризу-
ються взаємною любов'ю , відповідальністю один перед одним , довірою , взаємоповагою, взаємодопомогою , любов'ю до дітей : усі члени сім'ї залю-
бки поділять радість , переживання .
3.Спільна діяльність , розумне спілкування . Батьки мало бувають зі своїми дітьми . За даними дослідження вчених , час , коли батько , мати і діти знаходяться разом дома , - менше 1,8 години на добу. Лише в 10 сім'ях
із 100 батьки ходять з дітьми на прогулянку , в театри , музеї , кіно , на ста-
діон , що дає основу для спілкування. Спілкування батьків і дітей проходить
переважно під час перегляду телевізійних передач ,читання книг , журналів,
газет.Спільна праця батьків і дітей впливає на виховання у дітей працелюб-
ності , самостійності , вимогливості до себе , дбайливості , відповідальності.
4.Педагогічна культура батьків. Вона передбачає засвоєння досвіду
виховання дітей у сім'ї , національних традицій , що вимагає організації пе-
дагогічної просвіти батьків і стимулювати педагогічної самоосвіти з метою
підвищення ефективності педагогічної діяльності в сім'ї . В.О. Сухомлинсь-
кий вважав , що " педагогіка повинна стати наукою для всіх - і для вчителів
і батьків ".
Оволодіння батьками педагогічною культурою сприяє позбавленню від істотних недоліків сімейного виховання :
-
негативні приклади з життя сім'ї ;
-
безсистемність виховних впливів ;
-
надмірний авторитаризм ;
-
дефіцит спілкування батьків з дітьми ;
-
невміння організовувати конкретну діяльність дітей , спілкування з ними;
-
система заборон як основа виховання ; неузгодженість дій у сім'ї , а також сім'ї і школи ; зниження виховної активності батьків в міру того , як діти дорослішають ;
-
батьківський егоїзм - перебільшене уявлення про здібності дитини , її виключність , прагнення обмежити виховання піклуванням про одяг , їжу , задоволення всіх потреб дітей тощо.
Щоб надати допомогу конкретній сім'ї у вихованні їх дітей , необхід- но знати особливості сім'ї , а саме : структуру , вік членів сім'ї , професію
батьків , їх освіту , побутові умови , матеріальну забезпеченість , домашній
режим школяра , розподіл трудових обов'язків у сім'ї, використання вільно-
го часу, ставлення батьків до школи,скільки часу виділяється для спілкуван-
ня з дитиною , з якими труднощями зустрічаються батьки у вихованні дити-
ни , як їх вирішують.
Додаток . Таблиця 1.1
Педагогічні функції спілкування .
№
п│п
Назва
Функцій
Спрямованість
функцій
Автори
1
2
3
4
1
2
3
4
5
6
Інформаційно-пізнавальна
Емоційна
Соціальна
Мотиваційна
Розвивальна
Виховна
- виховання пізнавальної спрямованості особистості ;
- взаємне збагачення інфор- мацією , духовними ціннос- тями .
- розвиток емоційної сфери .
- встановлення взаємин міжособистісних стосунків ;
- засіб соціалізації ;
- виховання культури , етики спілкування ;
- формування колективізму,
позитивних взаємин в учнів-
ському колективі ;
- збереження здоров'я , по- передження конфліктів ,фор- мування переконань ;
- спосіб установлення суб'є-
ктивних відносин,організації, співробітництва .
- формування позитивної мотивації навчальної діяль- ності .
- формування і розвиток особистості ;
- формування ціннісних оріє-
нтацій , установок особисто-сті, становлення характеру ;
- розвиток творчих здібнос- тей учнів , надання навчаль- но-пізнавальній діяльності творчого характеру ;
- розвиток самосвідомості , формування самооцінки ,цін- нісних понять ;
- формування інтелекту шко-
ляра, розвиток інтелектуаль- них умінь ;
- розвиток волі учнів , напо-
легливість в навчанні .
-забезпечення можливості
самопізнання , формування
адекватного " я-образу " ;
-створення можливостей
для виявлення й обліку інди-
відуальних можливостей
школярів .
Ю.Бабанський ,
В.Лозова ,
Б.Андреева .
В.Кан-Калік ,
В.Панфьоров.
В.Білоусова,
Я.Коломинський,
Л.Буєва,В.Кан-Калік .
Б.Бушеева, А.До-
рохов, А.Мудрик
Б.Білоусова,
Я.Коломинський,
Л.Новікова.
Д.Майєрс.
Н.Рєпкіна ,
Г. Цукерман .
Г.Щукіна ,
А.Дусавицький.
І. Кон, О. Леонтьев,
В.Зінченко,А.Добро-
вич.
Ю.Гіппенрейтер ,
А. Добрович ,
А. Петровський .
Х . Лійментс ,
Г. Цукерман .
А . Добрович ,
І . Кон .
А .Бодальов .
А .Бодальов ,
Х . Лійметс,
А. Мудрик .
В.Зінченко , І. Кон ,
Х . Лійметс .
Зміст
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. Психолого-педагогічні основи процесу виховання
1.1 Про мету і завдання виховання 5
1.2 Особистість як предмет психологічної та педагогічно
наук 8
1.3 Родинознавство . Українська єтнопедагогіка та
християнське вчення про сімейне виховання 11 РОЗДІЛ ІІ. Вплив процесу спілкування на формування особистості
2.1 Фактори впливу сімейного спілкування на формування 15
якостей особистості
2.2 Методи спілкування і виховання 19
2.3 Педагогічні умови успішного виховання дітей у сім'ї 23
ВИСНОВКИ 25
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 27
ДОДАТОК .
Анкета .
-
Скільки вам років.
-
Склад сім'ї :
а) повна ;
б) один батько ;
в) одна мати .
3. Хто для вас є авторитетом в сім'ї ?
а) мати ;
б) батько ;
в) власний варіант .
4. Які у вас стосунки з батьками ?
а) добрі ;
б) напружені ;
в) погані ;
г) власний варіант.
5. Що для вас сім'я ?
а) джерело побутового комфорту ;
б) джерело найсвітліших і високих почутів ;
в) власний варіант.
6. Чи хотіли б ви бути схожим на своїх батьків ?
а) так ;
б) ні ;
в) своя відповідь .
7. Хто у вашій родині зловживає алкогольними напоями ?
а) мати ;
б) батько ;
в) ніхто .
8. Які стосунки між вашими батьками ?
а) добрі ;
б) задовільні ;
в) погані .
9. Щоб ви хотіли змінити у своїй родині ?
10. Скільки часу ви спілкуєтесь з батьками ( за 1 добу ) ?
а) 6 годин ;
б) 30 хвилин ;
в) своя відповідь.
11. Ви вважаєте ваші батьки добре вас виховали ?
12. Кому з батьків ви надаєте перевагу ?
а) батькові ;
б) матері .
(діти 9-12років) (15-17 років )
мати - 22.7% , мати - 42% ,
батько - 27.2%, батько - 26% ,
ніхто - 45.5%, обоє - 10.5% ,
обоє - 4.6%. бабуся і дідусь - 5.7%,
я - 5.8%
- стосунки з батьками :
добрі - 91%, добрі - 64%,
напружені-4.5%, напружені - 32%,
ніякі- 4.5%. ніякі - 4 %.
-
що таке сім'я :
джерело побутового - 21.5%,
комфорту - 22.5%,
найсвітліших почутів- 68.5%, - 69 %,
не має значення - 9 %. - 9.5 %.
- вихованність :
так - 100%. так - 85%,
ні - 15%.
- шкідливі звички :
батько - 31.8% , - 26 %,
мати - 9% ,
ніхто - 54.7%, - 74 %.
обоє - 4.5%.
- спілкування з батьками ( за 1 добу ) :
12 годин - 9.3%, -10.4 %,
8 годин - 40.9%, - 10.4 %,
7 годин - 18.1%, -
6 годин - 18.1%, - 63.2 %,
30 хвилин - 13.6%. - 5.2 %
4 години - 10.8 %.
Отже , на основі досліджень ми прийшли до висновків , що сільська мололь не має майбутнього , бо в селі панує безробіття , немає культурних
закладів, багато батьків вживає алкогольні напої - все це впливає на розви- ток відносин між батьками і дітьми . В цих сім'ях переважає авторитарний
стиль спілкування .
Висновки .
При написанні курсової роботи і при проведенні дослідження, ми вия-
вили, що у селі Грушівка, Куп'янського району, Харківської області, сільсь-
ка молодь не має майбутнього. Розвал сільського господарства призвело до
зниження соціального стану сільської сім'ї . Батьки не можуть знайти робо-
ту, сім'ї виживають тільки за рахунок свого домашнього господарства . Без-
робіття , зловживання алкогольних напоїв викликають напружені відносини
в сім'ї , які впливають на успішність , поведінку , характер дітей . Діти не
хочуть жити , так як батьки .Якщо батьки бідні , діти не зможуть далі вчи-
тись . Вони не мають майбутнього , і якщо уряд , держава не повернуться
обличчям до сім'ї , то їй загрожує вимирання .
Актуальність цієї проблеми та її недостатня розробленність у педаго-
гічній науці , а також потреба соціальної практики в активній , висококуль-
турній , освіченій особистості зумовив вибір нашої теми .
Для теми дослідження ми використали аналіз психолого- педагогічно-
го досвіду , спостереження .
Цією проблемою займалися видатні педагоги, як В.О.Сухомлинський,
А.С.Макаренко , Я.М.Корчак та інші . Можна з певністю говорити про важ-
ливе значення цієї теми .
На сучасному етапі спілкування дитини з сім'єю зводиться до мініма-
льного рівня , а отже , і вплив сім'ї на формування особистості дитини знач-
но знизився .