Інноваційні методи навчання як спосіб активізації пізнавальної діяльності

Знати - це значить уміти застосовувати знання. Про знання можна говорити лише тоді, коли вони стають чинником духовного життя, захоплюють думку, пробуджують інтерес

В.О. Сухомлинський

Наука розвивається небаченими темпами, і об'єм знань, необхідних для засвоєння, зростає. А збільшення розумового навантаження на уроках примушує задуматися над тим, як підтримати інтерес в учнів до матеріалу, що вивчається. У зв'язку з цим ведуться пошуки нових ефективних методів навчання і таких дидактичних прийомів, які б активізували думку школяра, стимулювали до самостійного здобуття знань.

Особистісний підхід до навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як на цінність та самоцінність, це по-перше. А по-друге, всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті удосконалення уроку.

Необхідно прагнути того, щоб сучасне навчання стало діалоговим навчанням, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Ця співпраця, співнавчання, в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. У процесі навчання, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому все це найбільше сприяє формуванню в учнів умінь та навичок, виробленню особистих цінностей, створює атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в процесі навчання.

Життя змушує переглянути методи та засоби навчання і залишити лише ті, які сприяють співробітництву, порозумінню і доброзичливості, дають можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

У сучасному світі можна помітити, що інтерес у дітей до фізики знижується. Чому? Тому, що деякі учні не планують пов'язувати своє життя з фізикою, не можуть засвоїти абстрактні поняття.

Робота на уроці, враховуючи досвід учнів, вимагає від учителя спеціальної підготовки: не просто виклад свого предмета, а аналіз того змісту, який вже засвоєний учнями з теми уроку.

За цих умов змінюється і режисура уроку. Учні не просто слухають розповідь вчителя, а постійно співпрацюють з ним у діалозі, висловлюють свої думки, діляться змістом, обговорюють те, що пропонують однокласники, відбирають за допомогою вчителя той зміст, який закладено науковими знаннями. У ході такої роботи немає неправильних або правильних думок, просто є різні позиції, погляди, точки зору, виокремлюючи які, вчитель починає відпрацьовувати з погляду свого предмета досягнення дидактичної мети. Треба не змушувати, а переконувати учнів прийняти той зміст, що пропонується з позиції наукового знання.

Виникнення інтересу до предмету у значного числа учнів залежить більшою мірою від методики викладання, і, не побоюся сказати, від самого вчителя. Я намагаюся зробити все можливе, щоб на уроках кожен учень працював активно і захоплено, і використовую це як відправну точку для виникнення і розвитку допитливості, глибокого пізнавального інтересу. Це особливо важливо у підлітковому віці, коли ще формуються, а іноді і лише визначаються постійні інтереси і схильності до того або іншого предмету. Саме в цей період потрібно прагнути розкрити привабливі сторони фізики, її багатогранність, зв'язок із життям.

Які б хороші або погані не були програми і підручники, головне робиться ( або не робиться ) у прямому спілкуванні вчителя і учня на конкретних уроках.

Єдиним «інспектором» вчителя-творця є живий інтерес дітей до предмета, їх бажання займатися фізикою, прагнення йти на урок, пошук спілкування. І якщо цього вдалося добитися, то ви на правильному шляху.

Абсолютно ясно, що дешевими прийомами збудити і підтримувати пізнавальний інтерес учнів неможливо. Тільки професіоналізм, глибоке знання предмета, володіння багатим арсеналом методичних прийомів, уміння дати кожному учню можливість самореалізації в рамках предмету допоможуть досягти мети.

Кожна людина - індивідуальність, і та методика, яка дає результат у одного, у іншого викличе розчарування у власних силах, тому вважаю, що можливе використання лише певних елементів уроку, а сліпе копіювання не дасть позитивного результату. Кожен урок твориться для певного класу кожним вчителем.

Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс завдань: забезпечення контролю виведення емоції, надання дитині можливості самовизначення, сприйняття й допомога розвитку творчої уяви, надання можливості вдосконалення навичок співпраці в соціальному аспекті, надання можливості висловлювати власні думки.

Введення ігрової діяльності в навчальний процес просто необхідний; її використання дасть змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення дитини до навчання. Граючись на уроці, діти почувають себе психологічно розкутими, що сприяє прояву їх творчих здібностей, нівелює негативне ставлення до об'єктивно важкої навчальної праці.

Життя - це гра, тільки ролі у кожного різні. А чому б не спробувати грати і на уроках фізики? Причому, правила можна вдосконалювати та змінювати, враховувати думки, пропозиції. Незалежно від віку більшість людей не може відмовити собі у тому, щоб погратися. Тому використовуємо елементи гри на уроках фізики і в сьомому, і у восьмому, і в одинадцятому також. А гарний настрій дітей, емоційне піднесення після таких уроків - підтвердження правильності обраного напрямку роботи.

Набагато більший ігровий потенціал мають уроки узагальнення знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок.

Розроблена мною система повторювально-узагальнюючих уроків у 7-8 класах дає можливість кожній дитині знайти себе, проявити власні здібності, а вчителю - побачити дитину з іншого боку. Головною метою таких уроків вважаю - розкриття таланту учня.

Спроби створити урок-гру викликали багато питань і проблем:

1. Скільки за часом повинен проходити даний урок?

2. Як розсадити дітей на уроці?

3. Як залучити до роботи на уроці всіх дітей?

4. Яким чином оцінити роботу всіх і кожного окремо?

5. Чи не вийде так, що учні, які не мають високих досягнень з фізики зовсім " випадуть" з поля зору вчителя і не будуть мати змоги проявити себе, а то і зовсім стануть спостерігачами на уроці, замість активних учасників?

6. Яке домашнє завдання повинні отримати учні?

У процесі роботи знайшлися відповіді на попередні питання. По-перше, не завжди вистачало 45 хвилин на урок-гру, а тому виникла необхідність проводити спарені уроки. По-друге, після виконання письмової роботи традиційне розміщення учнів змінюється: вони сідають навколо одного стола командою. По-третє, завдання, запропоновані для підготовки вдома, а також домашні завдання носять в основному творчий характер, що дає змогу проявити дитині власні здібності. По-четверте, розподіл обов'язків серед членів команди дає можливість розкрити організаторські здібності учнів.

Для того, щоб не виникло проблеми з приготуванням завдань до уроку-гри, тобто часовий цейтнот, вже на початку вивчення теми дітям повідомляються завдання для самостійної творчої роботи. А оголошення складу команд за тиждень- два створювало ситуацію, коли кожен працює, а не ховається за спинами інших. Всі працюють з додатковою літературою, підбирають питання і тільки за тиждень-два мають можливість звести спільну працю в єдине ціле, порадитися, вибрати кращі завдання, розподілити обов'язки серед членів команди.

У процесі роботи інколи виникали моменти, коли учні не завжди хотіли бути в одній команді, але це дуже просто усувалося. Я пояснювала дітям, що так потрібно тільки на один урок, а помінятися місцями не завжди доречно, бо симпатії не завжди відповідають рівню підготовки. (Наприклад: обидва учні - сильні, тоді буде нечесно заздалегідь робити слабшою протилежну команду - і вони погоджувалися). Наступного разу склад команди змінювався без проблем. Були випадки, коли хтось із команди хворів, і кількість учасників у команді ставала меншою. Тут виникав ще один момент для прояву дитячої солідарності: вміння зібратися, показати, як можна працювати в даній ситуації.

Діти краще знають, хто більше виконував роботи вдома: підбирав питання, виготовляв прилади, робив малюнки, писав вірші. Буває, що ці учні не дуже активні в ході уроку. Ось тоді на їх захист стають однокласники. Вони справедливо оцінюють роботу таких учнів, можуть обґрунтувати, за що виставляють ту чи іншу оцінку за роботу на уроці та під час підготовки творчого завдання.

У кінці кожного навчального року пропоную дітям написати твір на тему: "Декілька добрих порад моєму вчителеві". Треба відмітити, що дитячі серця не залишаються байдужими до нашої спільної праці, а серед порад зустрічаються підказки для роботи, а інколи й практичні пропозиції.

Важливо навчити учнів виділяти головне і другорядне серед великої кількості матеріалу, який вивчається, отримувати відповіді на питання самостійно, застосовувати здобуті знання на практиці, вміти довести правильність власної думки у коректній формі, прислуховуватися до думки товаришів. Не секрет, що вдається це не одразу і не усім, але наполегливою працею ми разом досягаємо мети.

Роботу учнів на уроці завжди оцінюю, інколи оцінку виставляю за декілька уроків для того, щоб дитина не втрачала інтересу до навчання, а, навпаки, знала, що праця не залишиться без уваги. Іншими словами, працюю на перспективу, оскільки досвідом доведено, що діти після цього працюють активніше, бажають більше знати, стають помічниками у підготовці дослідів до уроку.

Бурхливий розвиток комп'ютерних технологій, кількість інформації з екрану телевізора все частіше ставлять книжку на другий план. Ось тут і треба зробити так, щоб зацікавити дітей книжкою, розкрити її багатоплановість, фундаментальність. Завдання для підготовки уроків-гри, по можливості, підбираю таким чином, щоб учні працювали з додатковою літературою. Наприклад:

• Винаходи Архімеда;

• Винаходи Ватта та Джоуля;

• Конкурс "Фізика та народна творчість". Учні повинні знайти прислів'я та приказки, пов'язані з темою "Теплові явища" та пояснити їх фізичну суть.

Традиційний конкурс "Фізики та лірики", при підготовці якого учні знаходять уривки з творів, пов'язані з темою "Світлові явища", та пояснюють їх фізичну суть або обґрунтовують правильність чи неправильність описаного явища з точки зору фізики.

Перед канікулами, на останніх уроках, пропоную учням уривки з різних літературних творів, в яких цікаво описані фізичні явища, прилади, історії відкриттів. Обираю уривок, і, не дочитуючи до самого кінця, обриваю читання на найцікавішому, після чого називаю автора і твір. Досвід показує, що багато учнів потім у бібліотеках знаходять ці книжки.

Не можу не торкнутися міжпредметних зв'язків з математикою. Скільки проблем виникає в учнів з обчисленням задач, які шляхи вони тільки не обирають - це розрахунки у стовпчик і використання калькуляторів, але це не знімає актуальності питання швидкого обчислення. Вже з 7 класу практично на кожному уроці вдосконалюємо навички обчислень. Для цього перед проведенням уроку на дошці записую приклади для так званого усного рахунку. Дані обчислення потім зустрічаються в задачах, тобто не треба буде гаяти на це час. У зошитах учні виконують обчислення, а один або декілька учнів із зворотної сторони дошки роблять те саме. Ті, хто працюють біля дошки, отримують оцінки, а учні, які працювали на місці, перевіряють правильність виконання, при необхідності задають питання.

Інколи проводжу контрольний зріз умінь обчислювати, тобто роботу виконують на листках, і тоді кожен учень отримує оцінку. Таку роботу практикую за декілька уроків до написання контрольної роботи, після чого аналізуємо та коригуємо помилки разом із учнями.

Для кращого засвоєння знань учнями використовую такий вид роботи - як фізичний диктант, що дозволяє проконтролювати засвоєння позначень фізичних величин, одиниць вимірювання, уміння переводити одиниці в СІ. У другій половині навчального року такі диктанти включають увесь матеріал 1 семестру, а в кінці навчального року - курс вивченого матеріалу. Такий вид роботи дуже ефективний в 7-9 класах, а також в старших класах з середнім та достатнім рівнем засвоєння знань.

У наш час іде переоцінка цінностей, у деякій мірі падає зацікавленість до навчання. Як не дати погаснути вогнику зацікавленості? Адже роль фізики у суспільстві змінилася, здобула зовсім інший рівень.

Зміна контролю з боку вчителя на довіру та співпрацю з учнями тільки позитивно впливає на результативність навчання. У нових стосунках учитель сприймає учня як особистість. Взаємоповага, взаємодовіра, співпраця учня та вчителя забезпечують дитині радість від навчання, а вчителю - задоволення від педагогічної праці.