Методичні вказівки до лабораторних занять з фізики для студентів 1 курсу усіх напрямків усіх спеціальностей денної форми навчання./ С.М. Лепеха. - Донецьк: ДЕМТ, 2014.- 43 с.

У посібнику зібрано рекомендації щодо виконання лабораторних робіт, тематика і зміст яких узгоджуються з чинною навчальною програмою з фізики.

Рекомендовано для викладачів та студентів ВУЗів І - ІІ рівня акредитації.

Автор: викладач фізики 1 категорії ДЄМТ С.М. Лепеха

Рецензенти: викладач фізики вищої категорії, к.т.н. В.І. Заїка,

викладач креслення вищої категорії О.І. Селівра

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ україни

Донецький електрометалургійний технікум

Методичні рекомендації та завдання

до Лабораторних робІт

з дисципліни «ФІЗИКА»

спеціальність 5.05060103 «Монтаж і обслуговування теплотехнічного

устаткування і систем теплопостачання»

напрям підготовки 6.050601 «Енергетика»

освітньо-кваліфікаційний рівень: молодший спеціаліст

ЗМІСТ

Вступ

5

1.

Лабораторна робота №1

6

2.

Лабораторна робота №2

8

3.

Лабораторна робота №3

10

4.

Лабораторна робота №4

12

5.

Лабораторна робота №5

15

6.

Лабораторна робота №6

18

7.

Лабораторна робота №7

20

8.

Лабораторна робота №8

23

9.

Лабораторна робота №9

26

10.

Лабораторна робота №10

29

11

Лабораторна робота №11

32

12.

Додаток А. Таблиці фізичних величин

37

13.

Список використаної літератури

43

ВСТУП

Цикл лабораторних робіт з курсу «Фізика» спрямований на поглиблення і закріплення теоретичних знань, набутих студентами у процесі лекційних занять.

У результаті виконання лабораторних робіт студент повинен отримати чітке уявлення про будову, призначення і використання різних видів вимірювальних інструментів і приладів, а також набути навичок користування ними. Крім того, студенти повинні засвоїти умовні позначення фізичних величин та одиниці їх вимірювання, набути навичок у користуванні таблицями, у математичних розрахунках. До завдань лабораторних робіт належить також розв'язання задач, наведених у контрольних запитаннях.

Посібник містить теоретичну частину та інструкції до лабораторних робіт з фізики.

В інструкціях до лабораторних робіт подані: опис вимірювальних пристроїв, послідовність виконання робіт, форми таблиць для записів результатів вимірювань і розрахунків, контрольні запитання. Інструкції містять також доведення основних розрахункових формул, але без загальних теоретичних відомостей і обґрунтувань.

Щоб підготуватися до виконання роботи і знайти відповіді на контрольні запитання, які можуть бути поставлені викладачами при допуску до роботи або зарахуванню звітів про роботу, необхідно ґрунтовно опрацювати відповідні розділи з теоретичної частини. У матеріалі теоретичної частини є відповіді на всі теоретичні запитання, що стосуються тієї чи іншої лабораторної роботи.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ГУСТИНИ РЕЧОВИНИ.

Мета: Навчитися визначати густину твердого тіла правильної

геометричної форми

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1. Терези і важки.

2. Штангенциркуль.

3. Досліджуване тіло.

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

Густина однорідної речовини - це фізична величина, що дорівнює відношенню маси цієї речовини до її об'єму.

m

 = ---, (1)

V

де  - густина;

m - маса;

V - об'єм.

П О Р Я Д О К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

1. Визначити лінійні розміри даного вам бруска (рисунок 1), позначивши через а - висоту; b - ширину; с- довжину. Отримані вами результати, виражені в мм, щоб перевести в метри, необхідно кожен розмір помножити на 10^-3,

а = _* 10^-3 (м);

b = _* 10^-3 (м);

а

с = _* 10^-3 (м).

b c

Рисунок 1 - Досліджуване тіло

2. Визначити об'єм бруска по формулі: V = a b c.

V = = (м³).

3. За допомогою ваг визначити масу досліджуваного тіла. Виразити її в [кг ].

4. Визначити густину матеріалу, з якого виготовлене досліджуване тіло по формулі (1)

 = ------------------------ = (кг/м³).

5. Визначити абсолютну і відносну погрішність досвіду:

  = | _т -  |;   = | - | = (кг/м³).

 

 = ------ 100 %;  = ---------------- 100 % = %.

_т

6. Результати вимірів і обчислень занести в таблицю 1:

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень

а,

м

b,

м

с,

м

V,

м³

m,

кг

,

кг / м³

_т,

кг / м³

,

кг/ м³

,

%

7. Зробити висновок.

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1. Що таке густина?

2. Густина води дорівнює 1000 кг/м³. Що це означає?

3. Як можна визначити обєм тіла неправильної геометричної форми?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2

ТЕМА: ПЕРЕВІРКА ЗАЛЕЖНОСТІ МІЖ ОБЄМОМ, ТИСКОМ І ТЕМПЕРАТУРОЮ ДЛЯ ДАНОЇ МАСИ ГАЗУ.

Мета: Підтвердити справедливість об'єднаного газового закону.

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1. Г - образна трубка (рисунок 1).

2. hТермометр.

3. Лінійка.

4. Ванночка з водою.

5. Нагрівач.

l

Рисунок 1- Г-образна трубка

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

p₁V₁ p₂V₂

Перевіряється співвідношення ------ = --------,

T₁ T₂

де V₁ = S₁ l ₁ і V₂ = S₂ l _{2 .}

p₁ S l ₁ p₂ Sl₂ p₁ l ₁ p₂ l₂

Тоді --------- = -----------  --------- = ---------. (1)

T₁ T₂ T₁ T₂

Відповідно до закону Бойля - Маріотта

p₁ h₂ p₁ h₁

----= -----. Відкіля p₂ = ------- підставляємо у співвідношенні

p₂ h₁ h₂

(1) одержуємо

p₁ l ₁ p₁ h₁ l₂ l ₁ l₂

------- = ----------  -------- = ---------.

T₁ T₂ h₂ T₁ h₁ T₂ h₂

Значить, варто переконатися в справедливості співвідношення:

l ₁ l₂ l₃

------- = --------- = --------, (2)

T₁ h₁ T₂ h₂ T₃ h₃

де l - довжина горизонтальної частини повітряного стовпчика трубки

h - висота вертикальної частини повітряного стовпчика трубки (мал. 1).

П О Р Я ДО К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

1. Вимірити кімнатну температуру T_1.

2. Лінійкою визначити довжину l і висоту h повітряного стовпчика трубки.

3. Опустити горизонтальну частину трубки в гарячу воду. Визначити температуру гарячої води - T₂, довжину l₂ і висоту h₂ повітряного стовпчика трубки.

4. Виждавши якійсь час, визначити нові значення T₃.

5. Знайти числові значення l / T h за формулою (2) і порівняти їх:

l₁ 1 l₂ 1

----- = -------------- = ( --- ); ---- = --------------------- = (---)

T₁h₁ K T₂h₂ K

l₃ 1

---- = -------------------------- = (--- )

T₃h₃ K

2. Результати занести в таблицю 1:

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень

№ п/п

l,

см

h,

см

T,

К

l

-----, 1/К

T h

1

2

3

7. Зробити висновок.

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1. Що характерно для об'єднаного газового закону?

2. Що характерно для Закону Бойля - Маріотта?

3. Назвати одиниці виміру обєму, тиску, температури і маси в системі СІ?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ПИТОМОЇ ТЕПЛОЄМНОСТІ РЕЧОВИНИ

Мета: Навчитися визначати питому теплоємність речовини.

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1. Терези і важок.

2. Термометр.

3. Калориметр.

4. Досліджуване тіло.

5. Нагрівач.

6. Вода.

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

При теплообміні  Q _від. =  Q _отрим.

Якщо опустити в калориметр із холодною водою гаряче тіло, то

Q _від. = Q_т - теплота віддана тілом

Q _від. = с_т m_т ( Т₂ -  ),

де c_т - питома теплоємність цієї речовини;

m_т - маса тіла;

Т₂ - температура гарячого тіла;

 - температура суміші.

Q _отрим. = Q_в +Q_к,

де Q_в - теплота прийнята холодною водою;

Q_к - теплота прийнята калориметром.

Q _отрим. = с_в m_в ( - T₁ ) + c_к m_к ( - T₁),

де Т₁ - температура холодної води в калориметрі.

Q _отрим. = (с_в m_в +c_к m_к ) ( - T₁ ).

т.к.  Q _від. =  Q _отрим. =

c_т m_т ( Т₂ -  ) = ( с_в m_в +c_к m_к ) ( - T₁ ) =

( c_в m_в +c_к m_к ) ( - T₁ )

c_т = ---------------------------------- (1)

m_т ( Т₂ - )

П О Р Я Д О К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

1. Визначити масу досліджуваного тіла (m_т).

2. Визначити масу внутрішньої судини калориметра (m_к).

3. Налити у внутрішню судину калориметра холодну воду і визначити її масу (m_в).

4. Помістити внутрішню судину калориметра в зовнішню і вимірити температуру води і калориметра (T₁).

5. Нагріти досліджуване тіло до температури кипіння води (Т₂) і швидко перенести його в калориметр.

6. Через якийсь час термометром вимірити остаточну температуру суміші ().

7. Скласти рівняння теплового балансу і написати робочу формулу (1) для визначення питомої теплоємності досліджуваного тіла (дивися теоретичну частину). Зробити розрахунок за формулою (1):

c_т = --------------------------------------------------------- = (Дж /кг_*К)

8. Знайти абсолютну і відносну погрішність, порівнюючи отриманий результат з табличним (значення с_табл взяти у викладача).

с_табл =

 с

с = |с_т- с_табл.|;  = -------- 100 %;  = ------------- 100 % = %;

с_табл.

 с = | - | = (Дж / кг К)

9. Результати вимірів і обчислень занести в таблицю 1.

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень

Речовина

Досліджуване тіло

Калориметр

Вода

Питома теплоємність: с, (Дж / кг К )

Маса m, (кг)

Початкова темпе-ратура Т₁, Т₂, (К)

Кінцева

температура , (К)

10. Зробити висновок.

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1. Що називається питомою теплоємністю речовини?

2. Чому при виконанні лабораторної роботи використовується калориметр, а не звичайна судина?

3. У чому зміст рівняння теплового балансу?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ПОВЕРХНЕВОГО НАТЯГУ РІДИНИ

Мета: Навчитися визначати поверхневий натяг рідини методом крапель.

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1. Крапельниця. 4. Рідина.

2. Терези і важок. 5. Штангенциркуль.

3. Розетка для рідини.

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

Поверхневий натяг рідини обчислюється за формулою:

F_н

 = ----,

l

де F_н - сила поверхневого натягу рідини;

l - довжина межі дії сили поверхневого натягу.

Крапля відривається, якщо F_н = mg

де m - маса 1 краплі, g = 9,81 м/с²

Довжина окружності крапельниці l =  d,

де d - діаметр крапельниці, тоді

mg

 = ---- (1)

 d

П О Р Я Д О К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

1. Зрівноважити на вагах розетку і накапати в неї 20 - 50 краплин рідини.

2. Визначити масу всіх крапель і обчислити масу однієї краплі (m):

m = m_n / n.

m₁ = ---------------- = (кг); m₂ = ---------------- = (кг).

20 50

3. Знайти за допомогою штангенциркуля діаметр нижнього отвору крапельниці (d).

4. Визначити поверхневий натяг рідини за формулою (1):

₁ = --------------------- = (Н/м); ₂ = ------------------------ = (Н/м).

5. Повторити дослід виміривши число крапель, і знайти середнє значення поверхневого натягу.

₁ + ₂ +

_сер = --------; _сер = --------------------- = (Н/м).

2 2

6. Знайти абсолютну і відносну погрішність, порівнюючи отриманий результат з табличним значенням поверхневого натягу ( _таб ).

 

  = |  _сер -  _таб | ,  _таб = 0,072 Н/м,  = ----- 100 %.

_таб

  = | - | = (Н/м);  = --------------- 100 % = %.

7. Результати вимірів і обчислень занести в таблицю 1.

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень

№

n

m_n,

кг

d,

м

,

Н/м

_таб, Н/м

_сер, Н/м

,

Н/м

,

%

1

2

20

50

8. Зробити висновок.

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1. Чому в невагомості краплі води приймають форму кулі?

2. Від чого залежить величина поверхневого натягу рідини?

3. Як зміниться поверхневий натяг при зниженні температури рідини? При критичній температурі? (пояснити).

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ВІДНОСНОЇ ВОЛОГОСТІ ПОВІТРЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ГІГРОМЕТРА І ПСИХРОМЕТРА

Мета: Навчитися визначати відносну вологість повітря

за допомогою гігрометра і психрометра.

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1. Гігрометр (рисунок 1). 2. Термометр. 3. Сірчаний ефір. 4. Психрометр (рисунок 2).

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

В атмосфері Землі завжди міститься волога. Зміст водяної пари в повітрі характеризується абсолютною і відносною вологістю.

Абсолютна вологість _а визначається масою водяного пару, що міститься в 1 м³ повітря, інакше кажучи, густини водяного пару.

Абсолютну вологість повітря визначають по крапці роси. За допомогою гігрометра визначають температуру, при якій пар, наявний у повітрі, стає насиченим, а потім, користаючись таблицею «Тиск насиченого пару і його густина при різних температурах», визначають абсолютну вологість.

Відносна вологість В показує, скільки відсотків складає абсолютна вологість від густини водяного пару _н, насиченого повітря при даній температурі:

В = _а 100 % / _н, (1)

де В - відносна вологість;

_а - абсолютна вологість;

_н - густина водяного пару.

1. П О Р Я Д О К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

1. Р о б о т а з г і г р о м е т р о м.

1. Вимірити температуру навколишнього повітря.

2. Наповнити камеру гігрометра летучою рідиною (сірчаним ефіром).

3. Установити термометр у камеру гігрометра, до однієї з трубок камери при-єднати гумову грушу.

4. Продувати повітря через ефір, надавлюючи грушу. У той час уважно стежити за полірованою поверхнею стінки камери 1, порівнюючи її з поверхнею кільця 2. Помітити момент появи нальоту роси і записати показання термометра.

5. Помітити температуру, коли роса на диску зникне, розрахувати крапку роси t_р за формулою (2) і занести в таблицю 1.

t_п + t_{з +}

t_р = --------- , (2) t_р = ------------ = (^оС)

2 2

де t_п - температура появлення роси, t_з - температура зникнення роси.

6. По таблиці тисків чи густини пару, що насичують, визначити густину пару відповідно при кімнатній температурі і крапці роси.

7. Обчислити відносну вологість В за формулою (1).

8. Результати вимірів, обчислень і табличні дані записати в таблицю 1.

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень

Темпе-ратура повітря t,

^оС

Темпера-тура появ-

лення роси

t_п,

^оС

Темпера-тура зникнен-ня роси,

t_з,

^оС

Крапка роси

t_р,

^оС

Абсолют-

на воло-гість

_а,

кг/м³

Густина

пари, що насичує, при кімнатній темпера-турі

_н,

кг/м³

Віднос-

на воло-гість

повітря

В,

%

Рисунок 1 - Гігрометр Рисунок 2 - Психрометр

2. Р о б о т а з п с и х р о м е т р о м.

1. Перевірити наявність води в стакані психрометра і при необхідності долити її. 2.Визначити температуру сухого термометра.

3. Визначити температуру змоченого термометра.

4. Результати вимірів записати в таблицю 2.

5. Користуючись психрометричною таблицею, визначити відносну вологість.

6. Результати обчислень відносної вологості порівняти і зробити висновок.

Таблиця 2 - Результати вимірювань і обчислень

Показання термометрів

Різниця показань

термометрів t, ^оС

Відносна

вологість повітря В,

%

сухого t₁,

^оС

змоченого t₂,

^оС

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1. Чому при продуванні повітря через ефір на полірованій поверхні стінки камери гігрометра з'являється роса? У який момент з'являється роса?

2. Чому показання вологого термометра психрометра менше показань сухого термометра? При якій умові різниця показань термометрів найбільша?

3. Сухий і вологий термометри показують однакову температуру. Яка відносна вологість повітря?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ПИТОМОГО ОПОРУ ПРОВІДНИКА

Мета: Навчитися визначати питомий опір провідника.

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1.Реостат. 2. Масштабна лінійка. 3.Штангенциркуль. 4. Амперметр. 5. Вольтметр. 6. Джерело електричної енергії. 7. Ключ. 8. Сполучні проводи.

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

Основною електричною характеристикою провідника є опір. Для металевого провідника опір R прямо пропорційний його довжині l і обратно пропорційний площі поперечного перерізу S : R =  l / S, де  - питомий опір (виражається в Ом ^. м); він виражає залежність опору від матеріалу провідника, показує який опір має провідник довжиною 1 м і площею перерізу 1 м²:

 = R S / l, (1)

де  - питомий опір;

R - опір;

S - площа перерізу;

l - довжина провідника.

Як досліджуваний матеріал можна використовувати обмотку реостата на 6В

(рисунок. 1).

П О Р Я Д О К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

1. Для виміру довжини дроту необхідно вимірити діаметр D керамічного циліндра реостата і підрахувати число витків на ньому n. Довжина дроту визначається по формулі

l =  D n. l = 3,14 _* = (м);

Для визначення площі S поперечного перерізу дроту необхідно знати її діаметр. Для цього варто вимірити штангенциркулем довжину обмотки реостата L (рисунок 1); знаючи число витків n, визначити діаметр дроту d (d = L / n) і площу поперечного перерізу S ( S =  d²/4 ).

3,14 _*

d = ------------ = (м); S = ------------------------ = (м²)

4

2. Результати вимірів і обчислень записати в таблицю 1.

3. Скласти ланцюг за схемою, зображеної на рисунку 2.

4. Після перевірки викладачем ланцюг замкнути, вимірити силу струму в реостаті і напругу в ньому (коли реостат цілком введений у ланцюг). Користаючись формулою закону Ома, визначити R:

R = U / I.

R = -------------------= (Ом);

2. За формулою (1) визначити  :

 = -------------------------= (Ом _* м).

6. Так, як провід реостата виготовлений з ніхрому, порівняти результат досвіду з табличним значенням питомого опору ніхрому і визначити відносну погрішність по формулі:

|  - _табл | | - |

 = ----------------- ^. 100%;  = ----------------------------- ^. 100% = %.

_табл

7. Зробити висновок.

Рисунок 1 - Реостат Рисунок 2 - Схема підключення

електровимірювальних приладів до реостату

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень

Число

витків

у об-мотці

реоста-

та n

Діа-

метр

витка

D,

м

Дов-жина

прово-

да l,

м

Дов-жина

обмот-

ки рео-

стата

L,

м

Діа-

метр

прово-

да d,

м

Пло-

ща

попе-

речно

го пе-

рерізу

S,

м²

Сила

стру-му

I,

А

Напру-га

U,

В

Опір

R,

Ом

Пито-мий опір

,

Ом. м

Таб-

личне

значен-ня

пито-мого опору

_табл,

Ом. м

Від-

нос-

на

пог-

ріш-

ність

,

%

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1. Пояснити на підставі електронної теорії залежність опору провідника від його довжини, площі поперечного перерізу і матеріалу.

2. Визначити опір і довжину мідного дроту масою 89 кг і перерізом 0,1 мм².

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №7

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРНОГО КОЕФІЦІЄНТА ОПОРУ МІДІ

Мета: Навчитися визначати температурний коефіцієнт міді.

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1. Прилад для визначення температурного коефіцієнта опору міді. 2. Омметр.

3.Термометр. 4. Сполучні проводи. 5. Судини з водою і снігом, що тане, (чи товченим льодом). 6. Електроплитка. 7. Ключ.

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

Опір будь-яких матеріалів залежить від температури. У хімічно чистих металів з підвищенням температури на 1^оС опір зростає приблизно на 0,004 (1/ 273) опору при 0^оС і виражається лінійною залежністю R_t = R_o (1 +  t), де R_о - опір металу про 0^оС;  - температурний коефіцієнт опору, що показує, на яку частину нормального опору провідника при 0^оС (273К) змінюється опір при нагріванні на 1^оС чи 1К:

 R

 = --------,

R_o t

R_т - R_o

де  R = | R_т - R_o |. Звідси  = ---------, (1). Тоді  = ------------- = (1/^оС)

R_o t

Вплив температури на опір металу пояснюється тим, що упорядкованому руху вільних електронів (електричному струму) роблять протидію (опір) атоми кристалічних ґрат, інтенсивність теплового руху яких змінюється зі зміною температури. Для всіх металів температурний коефіцієнт опору позитивний.

Опір рідких провідників (електролітів) , вугілля й чистих напівпровідників залежить від температури так, що їхній температурний коефіцієнт виражається негативним числом.

Температурний коефіцієнт опору можна визначити дослідним шляхом. Прилад для визначення температурного коефіцієнта опору (рисунок 1) має мідну котушку 1. Вона щільно намотана на каркасі 3, з'єднана з клемами 2 і поміщена в скляну пробірку 4.

Разом із пробіркою котушка може бути поміщена в середовище з різною температурою (сніг чи вода).

У пробірку вільно входить термометр; це дозволяє визначити температуру мідного дроту.

П О Р Я Д О К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

1. Визначити ціну розподілу омметра.

2. Вимірити опір дроту при кімнатній температурі.

3. Опустити прилад у судину зі снігом, що тане, ввести в прилад термометр. Коли наступить теплова рівновага між котушкою і снігом, вимірити омметром опір дроту (рисунку 2).

4. Визначити значення температурного коефіцієнта міді по формулі (1).

5. Знайти абсолютну і відносну погрішність досліду.

 

  = |  - _т |;  = ------ 100 %;  = ---------- 100 % = %;

_т

  = | - | = ^оС^-1;

6. Результати вимірів і обчислень записати в табл. 1.

Рисунок 1 - Прибор для визначення Рисунок 2 - Вимірювання опору

температурного коефіцієнту опору міді дроту за допомогою омметра

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень

Но-мер опи-ту

Температу-ра мідного дроту t,

^oС (кімнатна тем-пература)

Опір про-волоки

R_t,

Ом

Температурный кое-фіцієнт опору , град ^{- 1}

Табличне значе-ння температур-ного коефіці-

єнта опору

_т,

град ^-1

Абсолютна

погрішність

 ,

град ^-1

Віднос-

на по-гріш-ність

,

%

1

2

0

7.Зробити висновок:

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1. Як пояснити збільшення опору металів при нагріванні?

2.Який опір 0,5 кг мідного дроту діаметром 0,3 мм?

3. Укажіть практичне застосування залежності опору провідника від температури?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №8

ТЕМА: ПЕРЕВІРКА ЗАКОНІВ ДЛЯ ПОСЛІДОВНОГО ТА ПАРАЛЕЛЬНОГО З'ЄДНАННЯ ПРОВІДНИКІВ

Мета: Перевірити закони послідовного та паралельного

з'єднання провідників.

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1. Джерело електричної енергії. 2. Резистори. 3. Амперметр постійного струму.

4. Вольтметр постійного струму. 5. Реостат повзунковий. 6. Ключ. 7. Сполучні провідники.

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

Споживачі електричної енергії - електричні лампочки, електронагрівальні прилади, проводи і т.п. - мають визначений опір, тому що їх часто називають «провідниками» чи резисторами. Звичайно електричний ланцюг складається з декількох резисторів, з'єднаних послідовно, чи паралельно, змішано. Для простоти розрахунку електричних ланцюгів усі резистори думкою заміняють одним, при включенні якого режим ланцюга не порушився б, тобто і сила струму і напруга залишилися б колишніми. Опір цього резистора називають еквівалентним загальному опору декількох резисторів, що утворять ланцюг.

П О Р Я Д О К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

ПОСЛІДОВНА СПОЛУКА ПРОВІДНИКІВ

1. Скласти електричний ланцюг за схемою (див. рисунок 1).

2. Після перевірки викладачем ланцюг замкнути і виміряти напругу на окремих резисторах. Для цього доторкнутися наконечниками проводів, що йдуть від вольтметра, до клем резистора.

3. Вимірити напругу на кінцях усієї групи резисторів (ділянка АВ).

4. Перевірити співвідношення U_АВ = U₁ + U₂ і зробити висновок.

U_АВ = + = (В)

5. Вимірити силу струму в кожнім резисторі і на ділянці АВ.

6. По формулі R = U / I обчислити опір на кожному резисторі.

U₁ U₂

R₁ = ---- = ------- = (Ом); R₂ = ---- = ------- = (Ом).

I₁ I₂

7. Обчислити еквівалентний опір R_экв. = U_АВ / I. Перевірити справедливість формули R_экв. = R₁ + R₂ і зробити висновок.

R_экв. = --------- = (Ом); R_экв. = + = (Ом).

7. Результати вимірів і обчислень занести в таблицю 1.

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень для послідовного з'єднання провідників

Опір, (Ом)

Напруга, (В)

Сила струму, (А)

R₁

R₂

R_экв.

U₁

U₂

U_AB

I₁

I₂

I_общ.

А

а

R₁

R₂

А В

Рисунок 1 - Схема послідовного з'єднання провідників

ПАРАЛЕЛЬНА СПОЛУКА ПРОВІДНИКІВ

1. Скласти електричний ланцюг за схемою (див. рисунок 2).

2. Після перевірки викладачем ланцюг замкнути, за допомогою реостата установити силу струму в ланцюзі 1,5 - 2 А.

3. Переключити амперметр із магістралі в ту чи іншу галузь і вимірити силу струму в кожнім резисторі. Перевірити співвідношення I_общ. = I₁ + I₂ і зробити висновок.

I_общ = + = (А);

4. Вимірити напруга на ділянці АВ і визначити опір: R_экв. = U_АВ / I_общ.,

R₁ = U₁/ I₁ R₂ = U₂ / I_2.

R_экв. = ---------- = (Ом); R₁ = ----------- = (Ом); R₂ = ---------- = (Ом).

5. Перевірити справедливість формули 1/ R_экв. = 1 / R₁ + 1 / R₂ і зробити висновок.

1 1 1 1 1

----- = ------ + ------- = ------- ( ---- );

R_экв Ом

R_экв = (Ом).

6. Результати вимірів і обчислень занести в таблицю 2.

Таблиця 2 - Результати вимірювань і обчислень для паралельного з'єднання провідників

Опір, (Ом)

Напруга, (В)

Сила струму, (А)

R₁

R₂

R_экв.

U₁

U₂

U_AB

I₁

I₂

I_общ.

A

R₁

R₂А В

Рисунок 2 - Схема паралельного з'єднання провідників

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1. Провідник розрізали на три рівні частини й отримані провідники скрутили разом. Визначити опір отриманої ділянки.

2. Як потрібно з'єднати чотири провідники опором по 4 Ом кожний, щоб еквівалентний опір залишався таким же, як і в одному провіднику?

3. Вісім резисторів з'єднали по двоє послідовно в чотири паралельні галузі. Накреслити схему сполуки.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №9

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ Е.Р.С. І ВНУТРІШНЬОГО ОПОРУ ДЖЕРЕЛА

ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ

Мета: Познайомитися з одним з методів визначення Е.Р.С. і внутрішнього опору

джерела енергії.

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1.Джерело струму. 2.Реостат. 3.Вольтметр. 4.Амперметр. 5.Ключ. 6.Сполучні проводники.

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

Відношення роботи сторонніх сил по переміщенню заряду до самого заряду називається електрорушійною силою джерела. Е = А_ст / q. Е.Р.С. джерела дорівнює сумі напруг на зовнішній і внутрішній ділянках ланцюга:

Е = U_зов. + U_внутр.

Е.Р.С. джерела виміряється вольтметром, підключеним до клем джерела без зовнішнього ланцюга. Внутрішній опір джерела ми визначимо по формулі закону Ома для зовнішнього ланцюга:

E E - IR E E

I = -------; I R + I r = E; r = ------- = --- - R; r = --- - R.

R + r I I I

Зовнішній опір ланцюга ми визначимо за законом Ома для ділянки ланцюга:

U U E U E - U

I = ---; R = ----; r = --- - ---; r = -------. (1)

R I I I I

П О Р Я Д О К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

Розглянути шкали амперметра і вольтметра. Визначити ціну одного розподілу.

1. Зібрати електричний ланцюг за схемою (рисунок 1). Движок реостата поставити в середнє положення.

АА

V

Рисунок 1 - Схема електричного ланцюга для визначення ЕРС і

внутрішнього опору джерела електричної енергії

2. Замкнути ланцюг. Записати величину струму I₁ і напруги U₁ у таблицю 1. Після чого розімкнути ланцюг.

3. Пересунути движок реостата. Записати значення сили струму, що змінилася, I₂ і напруги U_2.

4. Вивести робочу формулу для розрахунку внутрішнього опору і Е.Р.С. джерела струму.

E = U₁ + I₁ r, U₁ + I₁ r = U₂ + I₂ r,

E = U₂ + I₂ r, r (I₁ - I₂ ) = U₂ - U_1,

U₂ - U₁ I₁ U₁ - U₁ I₂ + I₁ U₂ - I₁ U₁

r = --------- , E = ----------------------------------- ,

I₁ - I₂ I₁ - I₂

U₁ + I₁ (U₂ - U₁) I₁ U₂ - I₂ U₁

E = -----------------------; E = ------------------- . (2) Е = ---------------- = (В)

I₁ - I₂ I₁ - I₂

5. Обчислимо значення r по формулі (1), а Е по формулі (2).

E - U₁

r₁ = ----------- = ------------------------ = (Ом);

I₁

E - U₂

r₂ = ----------- = ------------------------ = (Ом).

I₂

5. Визначити середнє значення r_сер = ( r₁ + r₂ ) / 2 .

r_сер = --------------------------- = (Ом).

2

5. Розімкнувши ланцюг вимірити напругу V на затисках джерела струму при розімкнутому зовнішньому ланцюзі. Порівняти величину V і Е и зробити висновок.

8. Обчислити абсолютну і відносну погрішності.

 r₁ = | r₁ - r_сер | ,  r₁ +  r₂ r _сер

 r₂ = | r₂ - r_сер | ,  r _сер = -------------- ,  = ------------ 100 %.

2 r_сер

 r₁ = | - | = (Ом); +

 r _сер = -------------- = (Ом);

 r₂ = | - | = (Ом); 2

 = -------------------- 100 % = %.

9. Результати вимірів і обчислень занести в таблицю 1.

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень

№

п/п

Е, (В)

U, (В)

I, (А)

r, (Ом)

r_сер, (Ом)

r_сер, (Ом)

, %

Джерело електрич-ної енергії

V, (В)

1

2

10. Зробити висновок.

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1. Вкажіть умови існування електричного струму в провіднику?

2. Яка роль джерела електроенергії в електричному ланцюзі?

3. У якому випадку вольтметр, підключений до полюсів джерела, показує Е.Р.С. , а в якому випадку напругу на кінцях зовнішньої ділянки ланцюга?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №10

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ПРИСКОРЕННЯ ВІЛЬНОГО ПАДІННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ МАТЕМАТИЧНОГО МАЯТНИКА

Мета: Навчитися визначати прискорення вільного падіння за допомогою

математичного маятника.

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1.Штатив.

2.Кулька з ниткою довжиною не менш 1м.

3.Пробка з прорізом у боковій поверхні.

4.Метрова лінійка.

5.Штангенциркуль.

6.Секундомір.



Рисунок 1 - Математичний маятник

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

Математичним маятником називається матеріальна точка, підвішена на невагомій і нерозтяжній нитці. Моделлю такого маятника може служити кулька, підвішена на довгій нитці.

На підставі численних дослідів установлені закони коливання математичного маятника:

1.Період коливань не залежить від маси маятника й амплітуди його коливань, якщо кут розмаху не перевищує 6^о.

2.Період коливань математичного маятника Т прямо пропорційний кореневі квадратному з довжини нитки l і обратно пропорційний кореневі квадратному з прискорення вільного падіння g:

Т = 2  √.

З цієї формули можна знайти прискорення вільного падіння g.

П О Р Я Д О К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

1.Помістити штатив на край столу.

2.Зміцнити вільний кінець нитки з кулькою в прорізі пробки і затиснути пробку в штативі (рисунок 1).

3.Вимірити діаметр кульки штангенциркулем, довжину нитки лінійкою.

4.Відхилити кульку на невеликий кут і відпустити. По стрілці секундоміру визначити час t, за яке маятник зробить n повних коливань, наприклад 50.

5.Обчислити період повних коливань маятника для n₁ та n₂:

Т = t / n. Т₁ = ---------------- = (с)

Т₂ = ---------------- = (с)

6.Використовуючи формулу періоду коливань математичного маятника, обчислити прискорення вільного падіння:

g = 4²l / T²; g₁ = ---------------- = (м/с²); g₂ = ----------------- = (м/с²).

7.Дослід повторити 2-3 рази, змінюючи довжину маятника (протягаючи нитку через пробку) і число повних коливань його.

8.Визначити середнє значення g_сер і знайти відносну погрішність:

g₁ +g₂

g_сер = ------------; g_сер = --------------- = (м/с²).

2 2

9.Результати вимірів і обчислень записати в таблицю 1.

10.Порівняти результат досліду з табличним значенням прискорення вільного падіння для даної географічної широти.

g _т = 9,8 (м/с²); g_сер = | g_т - g_сер | ; g_сер = | - | = (м/с²);

 g _сер

Е = ----------- * 100 %; Е = ----------- * 100 % =

g _т

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень

Номер досліду

Довжина нитки l,м

Діаметр кульки d, м

Довжина маятника l,м

Число повних коливань n

Час повних коливань t, с

Період повного коливання Т, с

Прискорення вільного падіння g, м/с²

Середнє значення прискорення вільного падіння g_сер, м/с²

Відносна погрішність

ε, %

1

2

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1.Замість кульки до нитки прикріплена лійка, наповнена піском. Чи зміниться прискорення вільного падіння, якщо в процесі коливань з лійки буде висипатися пісок?

2.Чи можна користуватися маятниковим годинником в умовах невагомості?

3.Найбільша швидкість у кульки в момент, коли вона проходить положення рівноваги. Яким по модулю й напрямку при цьому буде прискорення кульки?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №11

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ДОВЖИНИ СВІТЛОВОЇ ХВИЛІ ЗА

ДОПОМОГОЮ ДИФРАКЦІЙНИХ ҐРАТ

Мета: Навчитися визначати довжину світлової хвилі за допомогою

дифракційних ґрат.

О Б Л А Д Н А Н Н Я

1.Прилад для визначення довжини світлової хвилі. 2.Підставка для приладу. 3.Дифракційні ґрати. 4.Лампа з прямою ниткою розжарення в патроні зі шнуром і вилкою (загальна для всіх студентів).

Т Е О Р Е Т И Ч Н А Ч А С Т И Н А

Паралельний пучок світла, проходячи через дифракційні ґрати, унаслідок дифракції за ґратами поширюється по всіляких напрямках і інтерферирує. На екрані, установленому на шляху інтерферируючого світла, можна спостерігати інтерференційну картину. Максимуми світла спостерігаються в крапках екрана, для яких виконується умова

 = n , (1)

де  - різниця ходу хвиль,  - довжина світлової хвилі, n - номер максимуму. Центральний максимум називають нульовим; для нього  = 0. Ліворуч і праворуч від нього розташовуються максимуми вищих порядків.

Умова виникнення максимуму (1) можна записати інакше: n  = d sin  (рисунок1). Тут d - період дифракційних ґрат;  - кут, під яким видний світловий максимум (кут дифракції). Тому що кути дифракції, як правило, малі, то для них можна прийняти sin  = tg , а tg  = a / b (рисунок 1). Тому n  = d a / b, звідси

 = d a / n b. (2)

У даній роботі формулу (2) використовують для обчислення довжини світлової хвилі.

Аналіз формули (1) показує, що положення світлових максимумів залежить від довжини хвилі монохроматичного світла: чим більше довжина хвилі, тим далі максимум від нульового.

Біле світло по складу - складне. Нульовий максимум для нього - біла смуга, а максимуми вищих порядків являють собою набір семи кольорових смуг, сукупність яких називають спектром відповідно I, II, .....порядку (рисунок 2).

Одержати дифракційний спектр можна, використовуючи прилад для визначення довжини світлової хвилі (рисунок 3) . Прилад складається з бруска 1 зі шкалою. Унизу бруска укріплений стрижень 2. Його вставляють в отвір підставки від піднімального столика. Брусок закріплюють під різними кутами за допомогою гвинта 3. Уздовж бруска в бічних пазах його може переміщатися повзунок 4 з екраном 5. До кінця бруска прикріплена рамка 6, у яку вставляють дифракційні ґрати.

Дифракційна решітка Екран

Рисунок 1 - Проходження світла крізь Рисунок 2 - Розташування спектрів

дифракційні грати І та ІІ порядків

П О Р Я Д О К В И К О Н А Н Н Я Р О Б О Т И

1. Зібрати установку, зображену на рисунок 3.

2. Установити на демонстраційному столі лампу і включити її.

3. Дивлячись через дифракційні ґрати, направити прилад на лампу так, щоб через вікно екрана приладу була видна нитка лампи.

4. Екран приладу установити на можливо більшій відстані від дифракційних ґрат і одержати на ньому чітке зображення спектрів I і II порядків.

5. Вимірити по шкалі бруска відстань b від екрана приладу до дифракційних ґрат.

6. Визначити відстань від нульового розподілу шкали екрана до середини фіолетової смуги як ліворуч (а_л), так і праворуч (а_п) для спектрів I порядку (рисунок 4) і обчислити середнє значення а_сер.

а_л + а_п +

а_сер1ф = ------------ = ----------------- = (мм).

2 2

7. Дослід повторити зі спектрами II порядку.

а_л + а_п +

а_сер2ф = ------------ = ----------------- = (мм).

2 2

8. Такого ж виміру виконати і для червоних смуг дифракційного спектра.

а_л + а_п +

а_сер1ч = ------------ = ----------------- = (мм);

2 2

а_л + а_п +

а_сер2ч = ------------ = ----------------- = (мм).

2 2

9. Визначити довжину хвилі фіолетових променів для спектрів I і II порядків і довжину хвилі червоних променів тих же спектрів по формулі (2):

Фіолетові промені:

d a_сер1ф

_ф1 = --------- = ------------------- = (мм);

1 b

d a_сер2ф

_ф2 = --------- = ------------------- = (мм);

2 b

_ф1 + _ф2

_ф = --------------- = ----------------------- = (мм).

2

Червоні промені:

d a_сер1ч

_ч1 = --------- = ------------------- = (мм);

1 b

d a_сер2ч

_ч2 = --------- = ------------------- = (мм);

2 b

_ч1 + _ч2

_ч = --------------- = ----------------------- = (мм).

2

10. Визначити абсолютну і відносну погрішності:

_ф = | _ф - _таблф | = | - | = (мм);

_ч = | _ч - _таблч | = | - | = (мм);

_ф

_ф = ------- _* 100% = ---------------------------- _* 100% = %;

_таблф

_ч

_ч = ------- _* 100% = ---------------------------- _* 100% = %;

_таблч

11. Результати вимірів і обчислень записати в таблицю 1.

12. Зробити висновок.

к ф ф к Екран

Дифракційна решітка

Рисунок 3 - Прилад для визначення Рисунок 4 - Виникнення

довжини світлової хвилі дифракційного спектра на екрані

Таблиця 1 - Результати вимірювань і обчислень

Пері

од ди

фрак

цій

них

грат,

d, мм

Поря

док

спек-

тра,

n

Від- стань

від

диф.

грат

до

екра-

ну,

b, мм

Видимі границі

спектра фіолетових

променів

Видимі границі

спектра червоних

променів

Довжина світлової хвилі

Абсо-

лютна

по-

гріш-ність

 _ч/

 _ф,

мм

Від-

нос.

по-гріш-ність

_ч/ε_ф,

%

ліво-руч

а_л,

мм

праворуч а_п,

мм

середня

а_серф,

мм

ліворуч

а_л,

мм

праворуч а_п,

мм

середня

а_серч

мм

чер-воних

_ч,

мм

таб-

лич.

зна-

че-

ння

_таблч,

мм

фіо-

лето

вих

_ф,

мм

таб-

лич.

зна-

че-

ння

_табф

мм

I

II

К О Н Т Р О Л Ь Н І З А П И Т А Н Н Я

1. Який вид має інтерференційна картина у випадку монохроматичного світла?

2. У яких точках екрана знаходиться світловий мінімум?

3. Яке значення має ширина і число щілин дифракційних ґрат?

Додаток А

2. Таблиця А.1 - Фундаментальні фізичні сталі

Гравітаційна стала

Швидкість світла у вакуумі

Магнітна стала

Електрична стала

Стала Планка

Маса спокою електрона

Маса спокою протона

Маса спокою нейтрона

Відношення маси протона до маси електрона

Елементарний заряд

Відношення заряду електрона до його маси

Атомна одиниця маси

Стала Авогадро

Стала Фарадея

Молярна газова стала

Молярний об'єм ідеального газу при нормальних умовах

Стала Больцмана

4. Таблиця А.2 - Густина тіл. Густина газів (за нормальних умов), кг/м³

Азот

Аміак

Ацетилен

Водень

Вуглекислий газ

Гелій

Кисень

1,25

0,77

1,17

0,09

1,98

0,18

1,43

Метан

Неон

Озон

Оксид вуглецю

Повітря

Хлор

0,71

0,90

2,14

1,25

1,29

3,21

Таблиця А.3 - Густина рідин (при температурі 15 - 20º С), кг/м³

Азот рідкий (-196º С)

Бензин

Бензол

Вода (+4º С)

Вода морська

Гліцерин

Гас

Рицинова олія

Кисень (рідкий, -196º С)

790

700

880

1000

1030

1200

800

950

1140

Нафта

Повітря (рідке, -194º С)

Ртуть (0º С)

Сірчана кислота

Скипидар

Спирт

Срібло (рідке)

Ефір

800

860

13600

1840

850

800

9300

710

Таблиця А.4 - Густина твердих тіл (при температурі 15 - 20º С), кг/м³

Алмаз

Алюміній

Вольфрам

Залізо

Золото

Латунь

Лід

Мідь

Нікель

3500

2700

19300

7900

19300

8500

900

8900

8800

Олово

Платина

Свинець

Скло

Срібло

Сталь

Уран

Цинк

Чавун

7300

21400

11300

2700

10500

7800

19100

7100

7000

6. Таблиця А.5 - Питома теплоємність

Речовина

Питома теплоємність,

Дж/(кг^.К)

Речовина

Питома теплоємність,

Дж/(кг^.К)

Азот

Алюміній

Бензин

Вісмут

Вода

Вольфрам

Мідь

1050

896

2095

130

4190

195

2100

Мідь

Олово

Повітря

Ртуть

Свинець

Спирт

Срібло

395

230

1010

138

131

2510

230

8. Таблиця А.6 - Питома теплота пароутворення та конденсації рідин

9. при температурі кипіння

Аміак

Вода

Залізо

Сірководень

13,6×10⁵ Дж/кг

22,6×10⁵ Дж/кг

0,580×10⁵ Дж/кг

3,5×10⁵ Дж/кг

Скипидар

Спирт

Ртуть

Ефір

3×10⁵ Дж/кг

8,50×10⁵ Дж/кг

3,0×10⁵ Дж/кг

3,5×10⁵ Дж/кг

10. Таблиця А.7 - Коефіцієнт поверхневого натягу рідин, Н/м

Речовина

Речовина

Анілін

Ацетон

Бензол

Вода при, 0 º С

20 º С

50 º С

70 º С

100º С

Гас

Гліцерин

0,043

0,024

0,030

0,076

0,073

0,068

0,064

0,059

0,024

0,064

Золото (розплав., 1070 º С)

Розчин мила

Рицинова олія

Розчин мідного купоросу

Ртуть

Свинець (розплав., 330 º С)

Скипидар

Спирт

Срібло (розплав., 960 º С)

Ефір

0,610

0,045

0,033

0,074

0,500

0,410

0,027

0,022

0,780

0,017

11. Таблиця А.8 - Тиск і густина насиченої водяної пари

12. при різних температурах

t, ºС(К)

мм. рт. ст.

, кПа

, кг/м³ ·10³

t, ºС(К)

мм. рт. ст.

, кПа

, кг/м³ ·10³

-20(253)

-10(263)

-9(264)

-8(265)

-7(266)

-6(267)

-5(268)

-4(269)

-3(270)

-2(271)

-1(272)

0(273)

1(274)

2(275)

3(276)

4(277)

5(278)

6(279)

7(280)

8(281)

9(282)

10(283)

0,80

1,95

2,13

2,32

2,53

2,76

3,01

3,28

3,57

3,88

4,22

4,58

4,9

5,3

5,7

6,1

6,6

7,0

7,5

8,0

8,6

9,2

0,10

0,26

0,28

0,31

0,34

0,37

0,40

0,44

0,48

0,52

0,56

0,61

0,65

0,71

0,76

0,81

0,88

0,93

1,00

1,07

1,15

1,23

0,90

2,14

2,33

2,54

2,76

2,99

3,24

3,51

3,81

4,13

4,47

4,84

5,20

5,60

6,00

6,40

6,80

7,3

7,8

8,3

8,8

9,4

11(284)

12(285)

13(286)

14(287)

15(288)

16(289)

17(290)

18(291)

19(292)

20(293)

21(294)

22(295)

23(296)

24(297)

25(298)

26(299)

27(300)

28(301)

29(302)

30(303)

50(323)

80(353)

100(373)

9,8

10,5

11,2

12,0

12,8

13,6

14,5

15,5

16,5

17,5

18,7

19,8

21,1

22,4

23,8

25,2

26,7

28,4

30,0

31,8

92,5

355,1

760,0

1,31

1,40

1,49

1,60

1,71

1,81

1,93

2,10

2,20

2,33

2,49

2,64

2,81

2,99

3,17

3,36

3,56

3,79

4,0

4,24

12,33

47,33

101,30

10,0

10,7

11,4

12,1

12,8

13,6

14,5

15,4

16,3

17,3

18,3

19,4

20,6

21,8

23,0

24,4

25,8

27,2

28,7

30,3

83,0

293,0

598,0

Список використаної літератури

1. Бугайов О.І. Фізика. Астрономія: Пробн. підручник для 8 кл. середн. шк. 2-ге вид. / О.І. Бугайов, М.Т. Мартинюк, В.В. Смолянець ; за ред. проф. О І. Бугайова. - К. : Освіта, 1996. - 367 с.

2. Бурдейна Н.Б. Вдосконалення форм організації лабораторних занять з фізики у будівельних вищих навчальних закладах / Н.Б. Бурдейна // Наукові записки. - Вип. 60. -Серія : Педагогічні науки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім.В. Винниченка. - 2005. - Ч. 2. - С. 168-174.

3. Коршак Є.В. Фізика. 8 клас: Підручник для серед. загальноосвіт. навч. закладів. - 2-е вид., пепероб і доп. / Є.В. Коршак, О.І. Ляшенко, В.Ф. Савченко. - К. ; Ірпінь : Перун, 2003. - 192 с.

4. Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие / [М.В.Буланова-Топоркова, А.В.Духавнева, Л.Д.Столяренко и др.]. - Ростов на Дону : Феникс, 2002. - 544 с.

13. 5. Практикум з фізики в середній школі: Посібник для вчителя: Дидактичний матеріал / За ред В.О.Бурова, Ю.І.Діка. - К.: Радянська школа, 1990

6. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізика. Астрономія. 7-12 кл. - К. ; Ірпінь : Перун, 2007. - 80 с.

7. Пьоришкін О.В. Фізика: Підручник для 8 кл. серед. шк. -12-те вид. / О.В. Пьоришкін, Н.О. Родіна. - К. : Рад. шк., 1992. - 192 с.

8. Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе: Учеб. пособие для вузов / Д.В. Чернилевский. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 437 с.

9. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник / М.М. Фіцула. - К. : Академвидав, 2006. - 352 с. -(Альма-матер).