Позакласний захід «Андріївські вечорниці» для учнів 7-8 класів

18

Позакласний захід «Андріївські вечорниці»

для учнів 7-8 класів

Шестопалова В. П., Шеховцова О. Р.

учителі української мови та літератури

Петрівська загальноосвітня школа I-III ступенів №1

Красногвардійського району

Автономної Республіки Крим

Мета: викликати в учнів інтерес до минулого Батьківщини, звичаїв, традицій наших предків, виховати почуття гордості за свій народ.

Обладнання: українські рушники; керамічний посуд; кольорове фото Андріївської церкви в Києві; калита - великий круглий корж з діркою посередині, змащений медом, посипаний маком, прикрашений ягідками калини; макітра з варениками; черевички; ваза з гілочками вишні.

Міжпредметні зв'язки: музика, історія.

Методи і прийоми: урок - вистава.

ХІД УРОКУ-ВИСТАВИ

Ведучий 1: Сьогодні 13 грудня - день святого Андрія Первозванного. Хто ж такий Андрій Первозванний? Він був одним з перших апостолів Христа, звідси його ім'я - Первозванний. Стародавня легенда розповідає, що апостол Андрій Первозванний проповідував слово Христове по всьому світу, був у самому Царгороді, на узбережжі Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києві.

Ведучий 2: У літописі, що датується ХІІІ ст., знаходимо такий переказ: Андрій прийшов до Корсуня, побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла. І пішов у Дніпрове гирло. Відтіль поплив вгору Дніпром та принагідно прийшов і став під горами на березі Дніпра. Вставши вранці, сказав до учнів, що були з ним: «Чи бачите ці гори? На них засяє ласка Божа і буде великий город, Бог збудує багато церков.» І, вийшовши на ці гори, поблагословив їх, поставив хрест і, помолившись Богові, зійшов з цієї гори, де опісля був Київ.

Ведучий 1: Пророцтво його збулося. Зараз на тому місці столиця України - Київ, а майже в центрі міста, на схилах Дніпра, - «Кам'яна квітка», як називають її кияни за красу - Андріївська церква (показати на фото). Це архітектурний витвір.

Ведучий 2: З усього циклу осінньо-зимових свят день Андрія Первозванного - найцікавіший. Його чекали з радістю, бо за традицією це свято відзначалось святковими вечорницями. Це було найвеселіше свято з піснями, танцями, гуморесками, кумедними інсценівками, спільною вечерею і з калитою. Ми сьогодні теж відзначаємо це свято. І наша господиня вечорниць давно чекає на нас.

Господиня: Уже пора вечорниці всім починати, Андріївські вечорниці піснею стрічати. Першорядне значення на святкових вечорницях надавалося пісням. Почнемо і ми піснею. (виконується «Веселкова пісня»)

ВЕСЕЛКОВА ПІСНЯ

Слова М. Ясакової

Музика О. Янушкевич

За веселковим, за небокраєм

Хтось на сопілці чарівно грає.

А чи то грає, чи то здається,

Чи пісня лине із мого серця?

Приспів:

Над моїм краєм,над моїм містом

Пісня лунає голосом чистим.

Пісня злітає у світ широкий.

Веселка грає на семи нотах.

В чарівній пісні слова чудові,

Всі кольорові, всі веселкові.

Краплинки сонця у кожнім слові.

Краплинки щастя теж кольорові.

Приспів.

За веселковим, за небокраєм

Срібні дзвіночки хтось розсипає.

На тих дзвіночках веселка грає,

Пісня лунає над рідним краєм.

Приспів.

Ведучий 1: На вечорниці дозволялось приходити всім: дівчатам, хлопцям, дітям, літнім людям. Закон для всіх один : веселись і весели інших.

Ведучий 2: Чим?

Ведучий 1: Піснями, веселим жартом, дотепним гумором.

Ведучий 2: А хто з вас знає гуморески Павла Глазового? (запитує у глядачів).

Ведучий 1: То ж зустрічайте героїв відомого гумориста. (інсценування гуморесок «Казка», «У трамваї», про матір та сина)

КАЗКА

Вже ніч надворі. Не спить дитина.

Схилився батько над ліжком сина

І виявляє любов і ласку.

- Послухай, - каже, - синочку, казку.

Так, значить, дід жив і, значить, баба.

Була в них, значить, ще й курка ряба.

І сіла, значить, вона в гніздечко

І, так сказати, знесла яєчко.

Дід бив яєчко і баба била.

Ну баба, значить, теж не розбила.

А, так сказати, пробігла мишка… -

І тут синочок схопився з ліжка:

-Все значить, значить та так сказати…

Не треба казки! Я хочу спати.

У ТРАМВАЇ

У трамваї повно.

-Что ви за народ?

Впереді слободно, проході вперьод!

Ти чего, чувішка, прьося на носок?

Опупєла, что лі? В головє пєсок?

Нікакіх пойнятій об культурє нєт.

Убєрі свій локоть, он же как шкєлєт.

Дама в полосатом, топай вєсєлєй!

Трудно ж протолкаться, как срєді джунглєй.

Ти, піжон у шляпє, глазом нє косі!

Здєсь тєбє невдобно? Єздяй у таксі.

Да протрі глядєлкі, коріш дорогой!

Ти же мнє на тухлю лєзєш сапогой.

Что ти строїш хаханькі, будто нє причом?

Я же тібя спрашую руським язиком! -

Так, бува в трамваї здоровань гука.

А у нього мова, чуєте, яка?

І, либонь, гадає лобуряка той,

Що російську знає так, як Лев Толстой.

БЕЗ НАЗВИ

Син поїхав з дому та й прожив у місті

Більше як півроку, днів, напевне, з двісті.

Він в село вертається, з матір'ю вітається:

- Здрасьтє, мама родная! Как здєсь поживається?

Мати гладить сина по рудому чубчику:

- Як це ти балакаєш, любий мій голубчику?

Наче й не по-нашому, наче й не по-руському,

Більш на те скидається, що по-малоруському.

А синок відказує: - Ти, маманя, тьомная.

В нашем положеніі разніца огромная.

Я живу у городє, ти всьо времня в полі.

Как тут-здєсь розтумкаєш, что чево і што лі?

Ведучий 2: Вечорниці допомагали хлопцям та дівчатам розкрити свої здібності. (виконується пісня «Рушничок». Дівчата тримають у руках рушники)

РУШНИЧОК

Мама мені вишивала рушник,

Голка, неначе сріблясте проміння.

Дощ за вікном моїм начебто зник,

В небі хмаринки не чорні, а сині.

Стати б маленькою зростом мені,

Стежкою аж до зорі мандрувати,

Тільки б насправді, а не уві сні

Голосно пісню веселу співати.

Приспів:

Ой рушник, рушничок, кольорова доріжка.

Ой рушник, рушничок, вже стомилися ніжки,

Ой рушник, рушничок, по нім стелеться нитка

Ой рушник, рушничок, я маленька, як квітка, я маленька, як квітка.

З маків червоних віночок сплету,

Райдуга зранку доріжкою стане.

Все подолаю і все віднайду,

Зіроньку з неба яскраву дістану.

Друзям в дарунок несу рушничок,

Кажуть, що дива на світі немає.

Вірю, до зустрічі з казкою крок,

Щастя навколо по світу, я знаю.

Приспів.

Господиня: А хто з вас, діти, відгадає мою загадку? Послухайте: був у воді, у маслі був, в дірку впав, хоп - і пропав.

Діти (дружно): Вареник.

Господиня: Так, це загадка про вареник.

Ведучий 1: На всіх вечорницях хлопці та дівчата не тільки співали, танцювали, вони змагались і в кмітливості: хто більше загадок знав, хто їх більше відгадає.

Ведучий 2: Які ж загадки ви знаєте? Послухаємо і спробуємо відгадати їх.

Виріс у полі на добрій землі, місце найкраще знайшов на столі (хліб)

Маленьке, кругленьке, усьому світу миленьке (сонце)

Ведучий 1: У вінку зеленолистім, у червоному намисті видивляється у воду на свою хорошу вроду (калина)

Хто завжди правду каже? (дзеркало)

Господиня: Де море без води? (на карті)

Що пече без вогню? (сором)

Ведучий 2: Обидва схожі, як брати, завжди удвох, куди не йти, ми під столом, коли їдять, під ліжком ми, коли всі сплять. (чоботи)

Ведучий 1: Що то за голова, що лиш зуби та борода? (часник)

Господиня: А ось загадка-лічилка, щоб перевірити, хто швидко вміє рахувати. Послухайте уважно. (швидко читати)

Качка з річки йшла, гурт качаточок вела:

Це качаточко сиве,

Це - як жовта слива,

Це - брудненький квачик,

Це - маленький м'ячик,

Це - як вовни жменька,

Це - кривеньке,

Це - сніжок побіг…

Скільки ж їх усіх? (сім)

(виконується український танець під пісню «Черевички»)

(На сцені з'являється молода дівчина, вона співає і прибирає)

Галя:

Зайди, місяченьку, за чорную хмару,

Там мати шукає своїй доні пару,

Шукає, шукає багатого сина,

А її кохає бідний сиротина.

Кохає, кохає, ще й думає брати,

А тій же парі завадила мати.

Дівчина кохала хлопця молодого,

А її віддали за вдівця старого,

За вдівця віддано роки марнувати.

Мати (перебиває): Чого, доню, сумної заспівала? Всіх хлопців відженеш такою невеселою піснею від нашої хати.(ставить на стіл макітри)

Галя: То так…І сама не знаю, мамо, сумно чогось і неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже. Тільки б один…не обминув.

Мати: Не сумуй, Галинко, (підходить ближче), то просто вечір такий таємничий і місяць он як ясно світить.

(чути спів дівчат) Все буде гаразд. Може, той один і не обмине. Петро дуже на тебе задивляється, такий поважний, багатий.

Галя: Ой, мамо, і не говоріть мені про нього. От і дівчата вже йдуть.

(дівчата співають «Місяць на небі…»)

1 дів.: (Сміх) Слава Богу в вашій хаті!

2 дів.: Добрий вечір, тітонько .Чи можна в вашу хату?

Мати: Слава на віки. Заходьте , дівчата, сідайте. Зараз вареників на всіх наліпимо, калиту спечемо. Може, ще й гості будуть.

3 дів.: А, може, ще й хлопці? І Іван, га?(поштурхує 1 дів.)

1 дів.: Може! Може, ще й Роман прийде ?

3 дів.: Може!

2 дів.: Ой, дівчата, якби-то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути.

Мати: А чом би й ні. І не тільки краєчком. Завтра ж Андрія. Знаєте, дівчата, всі гадання в цей вечір починаються з ночі, в яку народився учень, один із апостолів Ісуса Христа - Андрій Первозванний. Давайте попросимо Андрія.

Дівчата (хором): Андрію, Андрію, на тебе ся надію. Хочем долю свою знати, просим тя допомагати.

Мати: Щоб взнати ім'я хлопця - судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким привидом запитати, як його звати. Таке й буде ім'я чоловіка.

2 дів.: Я чула, що ложечку солі розмішують з водою й випивають на ніч. Мав приснитись суджений, що принесе води.

1 дів.: А бабуся розповідали, що ворожили так : наливали у мисочку чи склянку воду, клали поверх вінець - соломинку чи трісочку (тобто місточок ), ставили на ніч під ліжко, на якому спали і промовляли: «Хай миленький прийде, через міст переведе»

Мати: Найпоширеніше ворожіння - засівання. Опівночі дівчина виходила з хати, три рази обходила кругом хати і висівала насіння конопель або зерно жита чи пшениці, промовляючи: «Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію, дуже хочу знати, з ким їх буду брати.» У насланому Андрієм сні мав приснитися суджений.

3 дів.: А мати казала, що треба гілочку вишні чи черешні ставити у пляшку з водою, поливати. Якщо гілочка зацвіте до Різдва або Нового року (14 січня), значить доленька зацвіте, доля буде щасливою, а якщо ні - значить чекає гірка недоленька.

Галя: А давайте заспіваємо. (співають пісню «Ой за гаєм, гаєм»)

ОЙ ЗА ГАЄМ, ГАЄМ

Ой за гаєм, гаєм,

Гаєм зелененьким,

Там орала дівчинонька

Воликом чорненьким. (2 рази)

Орала, орала,

Не вміла гукати,

Та й найняла козаченька

На скрипочку грати. (2 рази)

Козаченько грає,

Бровами моргає…

Вража ж його мати знає,

На що він моргає: (2 рази)

Чи на мої воли,

А чи на корови,

Чи на моє біле личко,

Чи на чорні брови? (2 рази)

Воли та корови

Усі поздихають,

Біле личко, чорні брови

Повік не злиняють! (2 рази)

Галя: А тепер скинемо по черзі чобітку, розкрутимо її із зав'язаними очима й кинемо - де носик, там і милий.

3 дів.: Святий Андрію, святий Андрію. На тебе єдиного маю надію. Скажи мені, дорогий Андрію, звідки я маю чекати надію? (кидають чоботи)

Галя: А зараз простежимо доріжку чоботами.

2 дів.: Постав наші чоботи, Галю, до порога . Перша - …вийде заміж, друга,третя… (виходить хлопець з квіткою ромашки)

1 дів.: А ти що там, Паньку, робиш?

Панько: Хочу і собі поворожити, може, і я заміж вийду. (Панько ворожить на квітах: «Любить-не любить». Уся увага дівчат на Панька).

Мати: Хлопці не ворожать. І що ти собі видумав? Ворожінням захопилися, а про калиту забули? (виносить калиту) Подивіться, яка вона славна, на весь світ прекрасна. З калитою будьте всі здорові! З калитою золотою, з пресвітлим празником Андрія.

(виконується український танець)

Ведучий 1: Ось і настало головне ритуальне дійство Андріївських вечорниць - гра-ворожіння - кусання калити.

За правилами гри-ворожіння треба відкусити калиту (або й зірвати її, не допомагаючи собі руками, і при цьому не засміятися.

Ведучий 2: А їдуть до калити за щастям: існувало повір'я, що будуть щасливі протягом наступного року тільки ті, хто вкусив шматок, не засміявшись. А це не так просто - не засміятись, адже мета вартових - розсмішити тих, хто прийде кусати калиту. Вартові повинні розгойдувати калиту так, щоб важко було її вкусити. Тільки той має право підстрибнути і вкусити калиту, хто не засміється.

Ведучий 1: Хто засміється, перш ніж вкусити калиту, того вартові мазали сажею, і цей невдаха повертався ні з чим. До калити можна під'їхати 3 рази. Спочатку хай під'їдуть Андрії, бо сьогодні їх свято. Вибрали вартових, вони підвисили калиту на червоній стрічці до коромисла. Поруч з ними з квачем і з сажею стояла дівчина. Гра почалась.

Ведучий 2: Спочатку хлопці, потім дівчата по черзі їхали від порога до калити, підскакуючи, імітуючи іржання коня. Вартові розгойдували калиту, то піднімали її, веселили вершників. Допомагали веселити всі присутні. Другу калиту розломили і роздали всім присутнім.

Мати: Любі гості, просимо сісти,

Вареники будемо їсти.

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні.

Білолиці, круглолиці,

З української пшениці.

(виконується пісня «А мій милий вареничків хоче»)

Ведучий 1: Ну ось і закінчились наші вечорниці. Добре, що ото ми повертаємося до минулого.

Ведучий 2: Рідними хай будуть вам батьківські поради, пороги і люди, і пам'ять. У людині повинно жити щось Високе і Святе.

На всі світи і віки озирнись, де слово перше вимовив колись,

Де пісня мамина і пестила, і гріла, ввійшла життям у душу і у тіло,

А коли виріс, стала на порозі, водою й хлібом з житньої зорі,

Не дай же їм сліпим метеоритом, хоч скільки б там не осідало лихо,

Не дай забутися, з якого роду, з якого коріння у світі почались

(виконується фінальна пісня «Це мій рідний край»)

Список використаних джерел:

1. Остап Воропай «Звичаї нашого народу», - К.: 1993 р.

2. «Українознавство», - К.: 1994 р.

3. Л. М. Богуш, Н. В. Лисенко «Українське народознавство в дошкільному закладі», - К.: 1994 р.

4. Народний календар 1994 р.

5. Народний календар 1995 р.

6. О. В. Заболотний В. В. Заболотний «Українська мова 8клас», - К.: Генеза, 2008 р.

7. О. В. Волошина «Музичне мистецтво 5клас», - К.: Перун, 2005 р.

8. В. О. Страхова «Цвіте терен», - К.: Музична Україна, 1988 р.

Початок Андріївських вечорниць

Інсценування гуморески «У трамваї»

Мати зустрічає сина, який повернувся з міста

- Дівчата, а давайте заспіваємо!

З калитою будьте всі здорові!

«А мій милий вареничків хоче»

Танець з черевичками

Фінальна пісня «Це мій рідний край»

«Кам'яна квітка» Києва - Андріївська церква в обрамленні рушників.