Виступ на тему: «Реалізація Концепції національно-патріотичного виховання в освітньому процесі на уроках української мови та літератури»

Національно-патріотичне виховання - стратегічне завдання освіти. Воно підрозуміває повсякденне й системне виховання в учнівської молоді поваги й любові до Батьківщини, її національних і культурних цінностей.

Кожен учитель української мови та літератури повинен на своїх уроках виховувати в учнів національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються вірою, волею, усвідомленням відповідальності. З цією метою необхідно системно здійснювати виховання громадянської позиції, вивчення та популяризацію історії запорізького козацтва, збереження й пропаганду історико-культурної спадщини українського народу.

Важливим аспектом формування національної свідомості дитячої особистості є в першу чергу виховання самоповаги та любові до рідної мови, володіння та послуговування якою є пріоритетним у роботі з дітьми. Створювати мовне середовище, що сприяє формуванню учня-громадянина, патріота України, і формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці - першочергове завдання кожного вчителя-словесника.

З метою реалізації концепції національно-патріотичого виховання учнів на уроках української мови та літератури необхідно в першу чергу орієнтуватися на створення умов для реалізації кожної дитячої особистості та підтримки творчого, інтелектуального та духовного потенціалу вихованців. Для цього необхідно:

- формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечить прилучення учнів до величного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображувальних засобів;

- виховувати відповідальне ставлення до рідної мови та культури;

- плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі рідної мови та літератури;

- через мовно-літературне посередництво залучати учнів до національної історії, до глибинної сутності народного життя;

- здійснювати постійний розвиток усного й писемного мовлення учнів.

У процесі навчання й національно-патріотичного виховання учнів на уроках компетентісно зорієнтованого спрямування важливу роль повинні відігравати різноманітні способи викладу матеріалу патріотичної спрямованості:

- читання уривків художніх творів;

- декламація віршів;

- прослуховування аудіозаписів;

- перегляд відеофільмів, відеозаписів або телепередач.

Звичайно, мова йде не лише про використання цих способів на етапі

цілереалізації. Вони можуть бути задіяні й на етапах орієнтації, мотивації діяльності, мотивації навчальної діяльності; релаксації; інформації про домашнє завдання; цінування й оцінювання. З цією метою на кожному з названих етапів слід послідовно й системно використовувати слова й символи національно-патріотичного навантаження, оскільки саме в них закарбовано культурний досвід минулих поколінь (це слова-символи на кшталт «калина», «верба», «лелека»), національно усвідомлене світосприйняття ( самоідентифікація, самосвідомість, батьківщина, народ тощо). Саме вони сприяють формуванню національної картини світу учнів, що позитивно позначається на розвиткові образного мислення, розумінні ментальності власного народу, формуванні й утвердженні гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Аби учні сприймали мову й літературу як сучасні, європейські, розвинені, необхідно фактично на всіх етапах компетентісно зорієнтованого уроку широко й системно демонструвати їх спроможність в усіх сферах життя. Для реалізації цього завдання слід добирати відповідний текстовий матеріал, який дасть можливість нашим дітям прилучитися до не лише національних, але й загальнолюдських цінностей. Необхідно повноцінно і якісно розглядати наші мистецькі явища в міжнаціональному й світовому контекстах.

Осягнення учнями мовної й літературної спадщини народу буде повноцінним лише за активного навчання, яке можна зреалізувати через застосування особистісно зорієнтованого та акмеологічного підходу в навчанні, проблемно-пошукових методів, використання проектної технології.

Необхідно на всіх етапах компетентісно зорієнтованого уроку моделювати ситуації таким чином, аби вони сприяли розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі; проводити аналогії з сучасністю (на уроках української літератури); активізувати пізнавальну діяльність учнів, створювати оптимальні можливості для розвитку їх самостійного творчого мислення та формування патріотичних почуттів на основі текстового матеріалу (на уроках української мови).

Усі етапи компетентісно зорієнтованого уроку мають бути об'єднані однією соціокультурною лінією й відповідати концепції національно-патріотичного виховання.

Так, скажімо, під час вивчення в 11-му класі теми «Духовне життя нації через призму нещасливого кохання в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай» уже на етапі орієнтації й мотивації діяльності слід зорієнтувати учнівський колектив на активне осмислення важливих філософських питань, поставлених автором у романі. Це можуть бути слова вчителя про те, що «у нашому житті є багато проблем, які потребують послідовного осмислення, спокійних і розумних міркувань. Існують одвічні питання, які протягом тисячоліття хвилюють людство. Кожна мисляча людина звертається до них. Одним із таких важливих філософських питань є питання протистояння неповторного та буденного, творчого підходу і банальності, духовності і бездуховності. Навряд чи хтось дасть остаточну відповідь на них, але кожен зможе скласти власну думку, особисте ставлення й керуватися ними у своїх вчинках».

Пов'язаний із даним етапом має бути й епіграф до уроку:

Я сповідую віру,

В якій оточують німбом не святих,

Не пророків, а просто… людей (Л.Костенко).

На етапі мотивації навчальної діяльності учні мають усвідомити, що даний урок дає їм можливість дослідити душу як загальнолюдську цінність, що ґрунтується на Божих заповідях: «Розлюби…», «Не зрадь…», «Не вбий…».

На етапі цілереалізації на ряду з розв'язанням проблем слід дати учням можливість поміркувати над питаннями «Чому назва роману сприймається як

національний символ?» та «Як у романі утверджується Божа заповідь «Не вбий…?». Учнівські проекти «Духовне життя українського народу в романі», «З родини йде життя людини» та колективне дослідження «Людські чесноти в романі» дозволить учням усвідомити себе українцями, сприятиме національній ідентифікації, дасть можливість визначити активну чи пасивну героїв у ставленні до проблем національного відродження.

На етапі «Інформація про домашнє завдання» слід запропонувати учням підготувати виступ на тему «Жити - то не є долання меж, а навикання та самособоюнаповнювання» (В.Стус) (виступ оформити у вигляді твору-роздуму у форматі ЗНО).

Отож головною метою вчителя-словесника є формування в учнів морально-етичних цінностей, усвідомлення себе частиною великого етносу; виховання справжніх патріотів Української держави.