Урок художньої культури. Образотворче мистецтво. Вчимося розуміти Образотворче мистецтво

СУПРОВІД до ПРЕЗЕНТАЦІЇ «ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО»

(Слайд 1 - фоновий)

(слайд 2) Учень 1.

…Мистецтво навчить тебе бачити та розуміти природу, людей, захоплено розповість про життя. Ось що про це каже іспанський письменник Сервантес: «Ні корабель, ні коляска, ні верховий кінь, ні твої власні ноги не дозволять тобі так далеко і так глибоко проникнути в чужі країни, як це робить добра книга». Але в чужі країни веде не лише «Добра книга», але й картина, і гарний кінофільм, і спектакль, і музика.

Ми кажемо «мистецтво», але ми добре знаємо, що мистецтвом називається і художня література, і кіно, і театр, і живопис, і скульптура, і графіка, і музика, і так далі. У кожного з них є свої здібності, свої ознаки. Щоб краще розуміти мистецтво, краще його відчувати і більше отримати задоволення від його сприйняття, треба навчитися розуміти його особливості, його мову.

Усі ми бачили картини. Але ми не замислюємося над тим, ЯК ми їх бачили.

Учень 2. (слайд 3)

Заходячи в картинну галерею, ми повільно проходимо крізь зали, затримуємось у деяких полотен або скульптур. Думаємо про себе «Ось ця - відома, де Іван Грозний вбиває свого сина… Цікаво…» І йдемо далі. Так, за годину ми обходимо багато залів, але мало що залишається в нашій душі після відвідування галереї. Після скажемо, що ми бачили виставку, але - так, нічого особливого…

Ні, ми не бачили! Ми тільки дивилися на картини, скульптури, малюнки. Дивилися, але не бачили.

(слайд 4)

А чи знаємо ми, що за кожним полотном, за кожною роботою художника стоїть величезна праця, напружені пошуки, радість знахідок та гіркота невдач? Чи знаємо ми, що художник і поет Тарас Григорович Шевченко, який був забраний в солдати та висланий до степу, майже не втратив розум з радощів, коли йому друзі прислали фарби, якими він знову міг працювати?

(слайд 5)

А художник Павло Андрійович Федотов? Він працював до знемоги, на ніч прикладав компреси до очей, щоб вони відпочили, але вважав себе щасливим від того, що міг бачити та писати картини. Цілий рік витратив Федотов тільки на те, щоб написати комод з червоного дерева, а над маленькою картиною «Вдовичка», де всього одна жіноча постать, працював два роки. Два роки! За цей час ми змогли закінчити два класи, відпочивати влітку, зробити багато справ. А він? А він два роки увесь час писав, спостерігав, переробляв и знову писав.

(слайд 6)

Та хіба тільки Федотов! А Рембрандт?

(слайд 7)

А Мікеланджело? Кожен з людей, що віддав життя мистецтву, міг би сказати: «Кожну картину я пишу не фарбами, а потом і кров'ю». Художники І.Крамской ти І.Айвазовський вмерли з пензлем у руках, а В.Суріков мріяв про таку смерть.

(слайд 8)

Так невже подвижницький труд художника заслуговує на те, щоб ми подивилися картини, його картини, в які він вклав свою живу душу, і при цьому сказали «Дуже мило. Як гарно написана сукня! Як справжнє, навіть доторкнутися хочеться!» Або щось таке.

Ні! Мистецтво потрібно вміти бачити, відчувати, розуміти. Цьому ми і будемо вчитися.

(слайд 9)

Учень 3.

І ось ми в залі, де розміщені витвори живопису, графіки і скульптури. На стінах висять написані фарбами на полотні картини, намальовані олівцем малюнки, а в кутках і в центрі зала розставлені об'ємні витвори, зроблені з твердих матеріалів і зображуючи людей, а іноді і тварин. Це - скульптури. Картини, малюнки, скульптури - різні види художнього мистецтва.

І все ж у всіх цих видів мистецтва є багато чого спільного: вони зображують різні предмети, події, явища життя, сприймаються зором. А бачимо ми дуже багато. На вулиці - будинки та інші споруди, автобуси, тролейбуси, трамваї; виїжджаючи за місто - ліс та річку, шосейні дороги і квітучі чи засипані плодами дерева; в кімнаті - столи, стільці, книги, шафи і різні речі. І кругом на вулиці, за містом і вдома - ми бачимо людей. Вони працюють, відпочивають, розмовляють чи просто кудись поспішають.

(слайд 10)

Учень 4.

Ось весь цей світ, який нас оточує, можна зобразити на площині і в просторі. Мистецтва, які передають на площині і в просторі видимі явища життя, називаються образотворчими.

Але різні події і явища життя ми бачимо в кіно і в театрі, дізнаємося про них з літератури. Чим же вони відрізняються від тих, що нам показує образотворче мистецтво?

В літературі, в кіно, в театрі всі події відбуваються в дії і розвиваються в часі. Наприклад, в кіно зображення весь час змінюються. Можна побачити все життя людини з моменту її народження і до смерті. Але, якщо раптом зіпсується апарат і зображення перестане рухатися, тобі скоро набридне дивитися на екран. Людина, якби перестає бути живою, вона застигає в нерухомій, а іноді й безглуздій позі, а якщо це природа, то весь час дивитися на хмарки і квіти стане просто сумно.

(слайд 11)

А на картині може бути зображено яке-небудь явище природи, чи, навіть, просто покладені на стіл фрукти чи ваза з квітами. І хоча нічого, окрім фруктів і букета квітів на полотні немає, люди дивляться на картину із задоволенням і знаходять в цьому зображенні щось цікаве для себе.

На відміну від інших видів мистецтва, де розвиток відбувається залежно від часу, образотворче мистецтво може показувати тільки одну мить з життя людини чи стану природи. В цьому головна його особливість, але у цьому його складність.

Але яким чином в одній застиглій миті на картині можливо зобразити вічно плинне і змінне життя, природу і людей так, щоб ця мить розповіла про вас? Адже цікавіше дізнатися все про людину, чи хоча б найбільш цікаві моменти життя, а тут нема ніяких епізодів і ніякої історії життя, просто зображена якась одна мить, але якщо в зупиненому кінокадрі людина здається живою, якщо незавершеність її рухів викликає сміх, то тут…

(слайд 12)

Погляньте на зображення людини, природи, на сцену з життя… Ти побачиш, що рух людини природній, природа не застигла, не мертва, і, разом з тим, і людина і природа в той же час не схожі на справжніх. Коли художник зображує людину, він намагається знайти такий стан, який найбільше характерний для даної людини, коли всі його творчі сили найбільш повно розкриваються, тоді ми, побачивши відбитий у витворі образотворчого мистецтва тільки один такий момент життя, і ми по цьому можемо дізнатися, що це за людини і те, чим вона займається. Сила і особливість образотворчого мистецтва в тому, що воно відразу доводить до розуму і серця своїх глядачів, те, що буде розказано в книзі на багатьох сторінках, в кіно - тисячах кадрах кінострічки, тут - в одній миті: на полотні.

(слайд 13)

Учень 1.

Перед нами невелика за розмірами картина. Основна подія, яка тут зображена, відразу зрозуміла.

Світла, залита сонцем кімната. В неї тільки що ввійшла людина. Вона дивно одягнена. Стомлені, глибоко запалі очі дивляться питливо. В оберті голови, у всьому образі є якась невпевненість. Він зупинився нерішуче. Його ніхто не чекав, і прихід його - неочікуваність. Це видно з того, як віднеслись до його появи всі люди, які знаходилися в кімнаті. З крісла встала літня жінка в чорному. Повна нерозуміння і страху покоївка, яка впустила гостя. З цікавістю виглядає з передньої старуха. Розгублена і зраділа жінка, що сидить біля рояля, з-під лоба серйозно і суворо дивиться на нього дівчинка. Цілком очевидно, що вона його не знає чи не пам'ятає. А хлопчик! Подивись, з яким захопленням він дивиться на того хто зайшов. Він впізнав його. І ще мить - і з криком захоплення він кинеться до нього.

Художник так все зобразив, що не потрібні пояснення: цілком зрозуміло, що неочікувано в свою сім'ю повернувся після довгої відсутності батько. Картина так і називається: «Не чекали», і написана вона Іллею Юхимовичем Рєпіним. І, хоча ми все зрозуміли з першого погляду, давай все ж таки подивимося уважніше.

Учень 2.

Чоловік, що ввійшов до кімнати, повернувся із заслання. Про це говорить не тільки його одяг, але й вимучене обличчя та глибоко запалі очі. Вірно, дуже він змінився, якщо навіть рідні не відразу впізнали його. Жінка, яка сидить біля рояля, жінка засланого, здається слабкою, хворобливою. Її погляд виражає радість і деяку розгубленість. Фігуру матері художник помістив спиною до глядача. Варто тільки побачити цю сутулу спину, як відразу стає зрозуміло, що не тільки старість, але і горе і труднощі зігнули її.

Так, поступово розглядаючи кожну діючу особу, можна дізнатися і помітити ще дуже багато. Від цього зміст картини стає глибшим, повнішим. Душевний стан кожного, переданий через вираз обличчя, позу, рухи, жести відчуваються тонше. Все так правдиво, життєво, переконливо, що здається ніби зображене діється на наших очах і ми - невільні, невидимі свідки події.

Написати картину з такою безмежною простотою та переконливістю дуже і дуже нелегко. Художник повинен вибрати такий момент, в якому характер кожної діючої особи проявляється з усією повнотою. Уяви собі, що він вибрав не цей, а інший. Всі вже впізнали прибульця. Син підбіг швидше за інших і повис у батька на шиї. Мати підійшла з одного боку жінка - з іншого. Ось дівчинка, напевно як і раніше дивиться і не розуміє та покоївка продовжує стояти біля дверей. А може й, її вже нема: зрозуміло, що прийшла своя людина, і пішла, щоб не заважати. Якби було все так, чи зрозуміли б ми що трапилось? чому радії хлопчик, чому з- під лоба дивиться дівчинка, а мати і жінка поспішають до прибульця?

Учень 3.

Або художник зобразив би ще більш пізній момент: прибулець вмився, переодягнувся і в колі сім'ї розповідає про щось пережите. знову все було б далеко не так ясно, як зараз. Ми подумали б , що вся справа саме в цікавій розповіді, яку всі так уважно слухають. Хіба можливо впізнати в такому сюжеті тяжку драму, яку переживає сім'я? Звісно, ні. ось чому вибір моменту, який буде зображений в картині, так незвичайно важливий. Іноді навіть говорять: «Знайшли мить - є картина, не знайшли - немає». Ти думаєш, знайти цей момент так просто? Ні. Дуже нелегко.

Ось Рєпін, наприклад, стільки бився над цим. Та й не тільки він. Кожен художник. В цьому й полягає майстерність художника, що він вміє вибирати такий момент, таку подію, яка дає можливість краще побачити характери людей, їх сутність. Більше того: художник так змальовує цю подію, що глядач легко може собі уявити, що було до зображуваного моменту, що відбудеться потім. І те, що ми так легко й просто зрозуміли і сприйняли, вартувало художнику великої напруги і праці. Як добре потрібно було знати людей, яких він змальовує, обстановку в якій вони живуть, щоб все це відтворити на полотні! А скільки треба було витратити часу і праці, щоб знайти потрібних людей, зображуючи яких краще всього можна було б розкрити основну ідею витвору.

Учень 4.

Невеликі підготовчі роботи, написані безпосередньо з натури, називаються етюдами. В кожному етюді художник вирішує якусь одну конкретну та необхідну для даної роботи задачу: знаходить конкретний рух людини, необхідне для картини розташування фігур чи предметів, конкретний стан природи. І тільки тоді, коли ясно складається в уяві художника його майбутній твір, коли зібраний весь необхідний підготовчий матеріал, він приступає до безпосередньої роботи над ним. І то ще не відразу. Адже, перш ніж приступити до роботи, кожна людина повинна ще раз усе продумати, перевірити та зважити.

Загальна побудова твору та поєднання в ньому всіх елементів, яке дозволяє найкраще виразити ідейний задум, називається композицією.

Прагнення до найбільшої виразності народжує іноді й інші варіанти картини. Так, працюючи над картиною «Не чекали», І.Рєпін перебрав декілька варіантів. Спочатку вона була задумана як неочікуване повернення курсистки.

Курсистками в той час були найбільш прогресивні і навіть революційно налаштовані дівчата. Часто всупереч волі батьків вони залишали домівку задля освіти. Тому приїзд курсистки до рідного дому міг біти подією, яка дає матеріал для твору. Рєпін навіть написав такий варіант картини. Але пізніше, працюючи над нею, художник змінив її, поглибивши зміст. І вже не курсистка їде додому, а революціонер повертається із заслання. На картині з'являються нові деталі - нарядна покоївка, яка пустила посланця, яка усім своїм видом ще більше підкреслює, незвичайність появлення такої людини в будинку. У кінцевім варіанті характер кожного персонажу , відношення до посланця є зрозумілими, і картина набуває зовсім іншого змісту.

Учень 1.

А скільки художник працює над кожним образом, скільки разів перероблює , змінює! У Рєпіна довго не виходив революціонер. Художник не міг знайти йому поставу, точніше рухи, він був незадоволений собою, мучився, перероблював і навіть мав на думці те, щоб залишити роботу над картиною. Рєпін намагався передати революціонера героєм, а разом з тим і простою, звичайною людиною. Він хотів цією поставою зобразити деяку сором'язливість - як це приймуть? - і тут же промайнула радість від того, що його родина прийняла це.

Поміркуй тільки, адже такі складні почуття, як радість повернення і сором'язливість від того, як його приймуть, миттєво з'являється сумнівне почуття - зрозуміли, прийняли, задоволені і деяка насторога: складність почуттів важко описати словами, а тут зобразити, ще складніше. Ось і наполегливо над цим працював Рєпін 4 роки.

І навіть після того, як картина була завершена і показана глядачам, він неодноразово повертався до образу революціонера і дописував його. Ось так художники працюють над кожним образом картини.

А іноді буває так: художник довго працює над якоюсь фігурою, ж а потім виявляється, що зайва, і …він забирає її з полотна, тому що фігури які нічого не говорять чи предмети можуть відволікти увагу глядачів від головного. Наприклад, картині «не ждали» Рєпіна забрав фігуру старика, який заходив зліва від балкону. А скільки праці було витрачено, щоб її написати!

(слайд 14)

Учень 2.

Кожна картина має не тільки відповідний розмір, витриману композицію, але і написана фарбами.

Живопис тому і отримав свою назву, що позначає опис живого, тобто зображення на полотні різних предметів за допомогою кольору.

Те, що зображення дається за допомогою кольору значна розрізнюючи особливість живопису для сприйняття живописної роботи колір дуже важливий.

означає, що художник будує композицію не тільки на послідовнім розвитку сюжету, але і на контрасті кольорових плям. І все це разом розкриває зміст.

(слайд 15)

Учень 4.

Уяви собі, що художник розмістив би усі фігури на полотні випадково, зробив би їх однаковими за розміром і одягнув би в однаковий яскравий одяг. Тоді б погляд глядача нестримано бігав би з одної фігури на іншу не розуміючи де зупинитися. все приваблювало б в однаковій мірі і зміст роботи не був би для нас очевидним.

Для того щоб проявити ідею свого шедевру художник не лише фігури і предмети, а і кольорові плями на картині розміщує дуже продумано, відповідно до задуманого.

(слайд 16)

Учень 3.

Ось коли все це взято до уваги, зібрано, коли все розмістилося, у завершенні стало на свої місця тоді витвір стає дивно цільним, і здається, що все так і має бути, і не може бути по іншому. І зараз уже неможливо із витвору нічого прибрати і нічого до нього додати, щоб не змінити його зміст.

(слайд 17)

Учень 4.

А ми глядачі підійдемо, подивимось, постоїмо 10-15 хвилин і нам все здається так легко і просто, що в нас не виникне думка про те скільки праці, думок, хвилювань і почуттів вклав художник у свій витвір мистецтва і самий яскравий приклад того, що витвір досконалий те, що ми не помічаємо як воно зроблено. Дивимось, насолоджуємось картина милує око, пробуджує думки, спонукає щось відчувати і про щось думати. Ми бачимо і помічаємо зміст майже не звертаючи уваги на виконання. І якщо це так то художник досяг мети.

( під фонову ліричну музику - показ слайдів 18-23)

Р.S.

«Які роботи належать Леонардо да Вінчі» та «Роботи Архипа Куїнджі» - це бліц-завдання. На інтерактивній дошці проектується завдання, за допомогою мишки пересовується одна з картин до портрета художника. Якщо художник картину прийняв (тобто картина сховалася за портретом) - роботу вказано вірно. Якщо ні - автора вказано неправильно.