Опис досвіду виховної діяльності

ДОНЕЦЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 82

ОПИС ДОСВІДУ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

11-А КЛАСУ ЗОШ № 82

м. Донецька

КУЛАБУХОВА ВІКТОРІЯ МИКОЛАЇВНА

Проблема виховної роботи:

1. Формування духовності особистості на

засадах традиційних цінностей

українського народу.

2. Превентивне виховання та формування

навичок здорового способу життя.

3. Стосунки - основа виховання.

Моє творче кредо:

…Немає настільки поганої людини, яку

б творче виховання не зробило кращою…

В. Бєлінський

Ми живемо у неспокійний час - час великих роздумів, сподівань. Сьогодні необхідно мислити і працювати по-новому, по-новому будувати процес освіти та виховання. Кожна історична епоха висуває вимоги до виховання та навчання молоді, створює певний позитивний педагогічний досвід. Державотворення, що відбувається в сучасній Україні, потребує нової педагогіки. Це актуальна проблема, бо від того, які виховні системи будуть запроваджуватись у навчально-виховному процесі, які орієнтири у формуванні та становленні особистості будуть прийняті, залежатиме майбутнє України. На початку ХХІ століття закономірним є пошук відповідей на запитання: як плекати образ людини - господаря власної долі? Якою має бути людина у житті і чим вона озброєна для життя? Вчитель має складну, але дуже важливу місію-стати класним керівником. Дехто вважає її доповненням до своєї роботи, а інший-навпаки, найбільш важливою. Незалежно від того, наскільки важка є ця роботу, вона безумовно необхідна для дітей, тому що основна структурна ланка у школі - це клас. Саме в ньому зароджується інтерес до навчання, формуються соціальні відносини між учнями. Клас представляє собою систему, яка допомагає реалізувати піклування про соціальне благополуччя дітей, вирішувати проблему їхнього дозвілля, згуртовувати колектив, формувати відповідну емоційну атмосферу. Організатором діяльності учнів у класі, координатором впливу був і залишиться класний керівник. Сьогодні, як ніколи гостро, постає завдання осмислення й пізнання нових педагогічних реалій, створення нової філософії освіти, відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого й духовного світу. Від того, як школа допоможе своїм вихованцям спроектувати їхню життєву траєкторію, залежить успішність та міра реалізованості дитини у майбутньому. Важливо пам'ятати, що учень, який сьогодні відповідає біля дошки, уже через декілька років змушений буде виконувати куди складніші завдання у різних, часом непростих життєвих ситуаціях. Настільки успішно він виконає їх залежить від рівня, якості і дієвості підготовки до дорослого життя, яку він пройшов у школі. В умовах змін у соціальному, економічному, політичному житті нашої держави постала потреба кардинальної перебудови у сфері виховання, мета якого - формувати конкурентноздатну творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення. На цій основі формується нова педагогіка - педагогіка життєтворчості, у центрі якої - дитина з її радощами і болями, злетами і драмами, інтересами, потребами, мріями і планами на майбутнє, з її напруженим екзистенційним духовним світом. Життєтворчість - особлива, вища форма виявлення творчої природи людини. Вона сприяє самостійному вибору особистістю стратегії життя, розробці життєвих планів і програм, вибору та використанню засобів, необхідних для реалізації індивідуального життєвого проекту.

Коли в 2007 році я почала працювати зі своїми вихованцями, які зараз уже випускники, зустрівся з масою питань: який темперамент дітей класу, який рівень розвитку пізнавальних здібностей, на скільки розвинені вольові якості, чи відповідає розвиток їх інтелекту віковим даним, як стимулювати мотивацію до навчання та інші.При розробці життєтворчого підходу були проаналізовані теоретико-методологічні засади соціального становлення особистості та сучасні дослідження у сфері філософії, психології, педагогіки, соціології, орієнтуючись на інтегративні тенденції, які спостерігаються у суспільних та природничих науках, а також на основі вхідного діагностування серед учнів та їх батьків, я прийшла до висновку що однією з перспективних технологій, що забезпечить якісно новий результат педагогічного процесу, є технологія саморозвитку особистості. Вона являє собою сукупність і послідовність методів, прийомів і форм діяльності учня, в яких задовольняються його потреби у самовдосконаленні, розвиваються різні здібності та якості особистості. Я поставила перед собою основне завдання - виведення особистості учня в режим самовдосконалення.Тому моє творче кредо як педагога та вихователя: «Навчаючи - вчись, навчаючись - твори, у процесі творчості - навчай.»

Першочергове завдання класного керівника в сучасних умовах - це створення умов для саморозвитку та необхідність сформувати і виховати в кожному учневі, та в кожній учениці, перш за все, сильну особистість з яскраво вираженим власним "Я", здатною обґрунтовано обстоювати власну життєву позицію.Виходячи з зазначеного, я, у центр уваги поставла особистість учня як суб'єкта виховання, розвиток, його внутрішнього «Я», формування індивідуального стилю життя і відповідального ставлення до природи, суспільства, самого себе. Тому вихідною моєю позицією, як класного керівника, є - формувати дитину, підлітка, юнака, дівчину як індивідуальність, намагатися добиватися щоб цілісний педагогічний процес з урахуванням вікових особливостей, переміщувався із сфери зовнішніх впливів у сферу внутрішніх стимулів діяльності, коли виховання переростає у самовиховання. Свою роботу я намагаюся будувати на рівні сучасної педагогіки, враховуючи, вдосконалюючи та поєднуючи відомі теорії, ідеї, методи. І, виходячи з цього, визначила для себе виховну проблему: «Розвиток особистості через педагогіку життєтворчості та виховну технологію самовдосконалення школяра». Постійний орієнтир для мене - педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського та А.С.Макаренка. Повністю погоджуюся з думкою першого, що найбільш відчутним наслідком виховання є те, що людина стала думати про саму себе, замислюватися над запитанням: що в мене гарне, а що погане? Основними вимогами до своєї особистості, як класного керівника, вважаю:

У процесі виховання людської особистості задіяно багато сил: сім'я, особа педагога, колектив, де він знаходиться, духовне життя вихованця, непередбачені ситуації. Усе це я намагаюсь враховувати, вивчати, відповідно коригувати процес виховання, намагаюся, щоб вплив некерованої сфери на учнів не виявився сильнішим за сутність моєї виховної роботи, організовані мною види діяльності. Намагаюсь, щоб виховні справи не були випадковими за мотивами і тематикою, охоплювали всі сфери та проблеми дитячого життя; враховували справжні психічні етапи. Розуміючи, що класний керівник лише частково організовує життя і діяльність вихованців, намагаюся постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками, керівниками гуртків, секцій, факультативів, вчителями-предметниками.

У клас прийшло 23 учені - 12 дівчаток і 11 хлопчиків. Діагностика показала, що є вже колектив, що їх у школі об'єднує не лише формальність загального класу, але й як спільні так і особисті інтереси. Також були виявлені труднощі у навчанні у деяких учнів класу, зважаючи на різні причини (інтелектуальні здібності, мотивація до навчання, відсутність належного контролю з боку батьків). Виходячи з вищезазначеного, мною була застосована технологія саморозвитку особистості. Весь процес формування та самовдосконалення особистості розбитий на етапи:

Він зорієнтований на особистість, яка в результаті педагогічних впливів набуває знань, умінь і якостей самовдосконалення, досягає певного рівня розвитку компетентності: соціальної, полікультурної, інформаційної, комунікативної, а також компетентності саморозвитку.

На початку своєї роботи з даним учнівським колективом мені найважче було знайти своє місце в ньому. З одного боку, маючи право на категоричну вимогу, з іншого - я сам член класного колективу. Рівень розвитку класного колективу виявився вже досить високим і з кожним роком зростав, а це означає, що прав на вольові акти ставало все менше. І якщо цього не врахувати - погіршаться взаємовідносини з учнями. Тому намагаюся дотримуватися етики взаємовідносин, бути добре інформованим про участь моїх вихованців у різних видах діяльності, відносини їх у групах, характер і зміст спілкування, потреби, інтереси, мотиви поведінки.

Основні завдання, які маю вирішувати на сьогоднішній день, спрямовані на конкретну дитину, на її гармонійний розвиток з високоморальною громадською позицією, високу загальну культуру. Моральною серцевиною назвав В.Сухомлинський любов до дітей. Я мрію, щоб дороговказом моїм учням на життєвому шляху були слова великого вчителя, звернені до них: «Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою і сильною. Бути справжньою людиною - це значить віддавати сили своєї душі в ім'я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишалося щось хороше від тебе, від твоєї душі».

Виходячи з вищезазначеного мною була розроблена модель виховної системи класу .

Розвиток творчої особистості учня

У виховній системі класу значна увага приділяється сприянню цілісного розвитку індивідуальності учня, вихованню людини як творця свого життя та оволодінню кожним учнем системою ціннісного ставлення до соціального і природного довкілля та себе на засадах загальнолюдських, загальнокультурних і національних цінностей, створення виховного простору життєдіяльності учнівського колективу, кожної дитини через ціннісні пріоритети. Провідна ідея виховної системи класу - формування морально-духовної, життєво компетентної, вільної, творчої, відповідальної особистості, що сповідує гуманістичні, демократичні цінності, здатна до саморозвитку, успішної самореалізації в сучасному житті та спроможна змінювати на краще себе і навколишній світ.

Складові виховної моделі

Програма «Я - творча особистість» включає сім стежин - основних напрямків ціннісного ставлення до себе та навколишнього світу:

Створена модель виховної системи класу допомагає більш цілеспрямовано здійснювати виховну діяльність класу, зосередитися на вирішенні найважливіших педагогічних питань, координувати дії вчителів-предметників, учнів і батьків у плануванні та організації життєдіяльності класу. Це, безумовно, сприяє підвищенню ефективності педагогічної діяльності, досягненню більш змістовних результатів у духовному, фізичному, соціальному розвитку учнів, формуванні індивідуальності класного колективу і його членів.

Результатом вищезазначеної інноваційної діяльності класного керівника є максимальна відповідність між основною ідеєю інноваційного процесу, що обґрунтовується метою та очікуваними результатами, і інноваційним продуктом - інноваційні моделі системи виховної діяльності класу.

Педагогічний досвід роботи багатьох класних керівників свідчить, що на рівні структурного підрозділу закладу освіти можна та необхідно моделювати і створювати системи виховної діяльності класів. Система виховної діяльності класу - це спосіб організації життєдіяльності та виховання членів класного співтовариства, що становить цілісну й упорядковану сукупність взаємодіючих компонентів і сприяє розвитку особистості та колективу. Вона складається з цілої низки взаємопов'язаних елементів, які охоплюють весь педагогічний процес, інтегруючи навчальні заняття, позаурочне життя дітей, різноманітну діяльність і спілкування в класі та поза його межами, вплив соціального, природного, предметно-естетичного середовища.

На основі національних традицій я намагаюсь формувати український менталітет, культуру міжнаціональних відносин. (Класні години: «Діти проти насильства» , «Охорона праці батьків очима дітей», «Мій безпечний шлях до школи», «Україна - наш спільний дім», «Що таке справжня дружба?», «Відносини між підлітками», «Агресія. Жорстоке поводження з дітьми», «Здоров'я - найбільша цінність», «Профілактика шкідливих звичок», «Я - громадянин незалежної України», «Обрядові страви української кухні» та інші).

Важливим у вихованні дітей є створення необхідних умов для фізичного розвитку, збереження і зміцнення їх життя. В духовно-моральному вихованні орієнтуюсь, перш за все, на загальнолюдські цінності. «Якщо ми йдемо до знань та при цьому поступаємося в моралі, то ми йдемо не в перед, а назад», - сказав у свій час Аристотель.

Поряд з цим, намагаюся створювати умови для розвитку таланту, розумових здібностей та змістовного дозвілля.

Використовую різні форми: уроки Пам'яті, народознавства, громадянськості, духовності; класні, інформаційні, просвітницькі години та години спілкування, довір'я, диспути, дискусії, бесіди, ігри, колективні творчі справи, зустрічі, тематичні свята, турніри тощо.

Розвиток творчої ініціативи, активності особистості відбувається тоді, коли класний керівник і вихованець діють разом, об'єднуючись спільною метою, спільними життєвими турботами, та будують свої відносини на основі співробітництва і довір'я. Тому я намагаюсь вести своє керівництво тактовніше і гнучкіше, допомагаю школярам знаходити потрібні, корисні заняття до душі, організовувати позакласний час, дозвілля, сприяти самовихованню. Підсумовуючи, можна сказати, що вся система моєї виховної роботи спрямована на те, щоб без фізичних і психічних перевантажень вихованців, на основі позитивних емоцій, оптимістичного ставлення до життя, виховати високоморальну, високодуховну особистість, допомогти їй реалізувати себе як індивідуальність, навчити виробляти свою позицію в житті, пізнати і зрозуміти себе і оточуючих, бути здатною до самореалізації, самовираження, самоорганізації.

Очікуваний результат:

Цілісна особистість, здатна до постійного самовдосконалення.

Створення умов для забезпечення прав і свобод учасників навчально-виховного процесу.

Всю свою роботу спрямовую на роз'яснення серед учнів Декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини, Конституції України та інших міжнародних і вітчизняних нормативно-правових актів.

- Максимально залучаю учнів у гуртки і секції, які працюють у школі та позашкільних закладах.

- Для правової освіти використовую різні форми і методи: класні години, індивідуальні бесіди, зустрічі з працівниками правоохоронних органів тощо. З цією метою проведено в класі :

Бесіди: «Права, свободи, обов'язки громадян України», «Захист прав дітей в нашій державі», «Закон обов'язковий для всіх».

Протягом багатьох століть виховання дітей здійснюється як у сім'ях, так і в суспільних установах. У класі склалася певна система роботи з батьками та сім'ями. Працює постійно діючий батьківський всеобуч, до складу якого входять батьки, педагоги. Головне завдання всеобучу - допомогти батькам у виконанні ними функцій вихователів.

В організації роботи з батьками пріоритетною є позакласна форма, де переважає індивідуальна робота та робота з групою батьків.

Мною здійснюється інформаційно - практичний підхід у формуванні педагогічної культури сім'ї, що дає можливість уникнути авторитарності. При цьому використовую різноманітні форми і методи у роботі із сім'єю: класні батьківські збори не рідше чотирьох разів на рік, дні відкритих дверей, всеобуч та консультпункт.

Щоб спланувати їх роботу, проводяться різноманітні дослідження та тестування як для дітей, так і для батьків: «Батьківські збори з погляду батьків», «Школа очима батьків», «Моя сім'я», «Моя дитина».

Результати дозволяють скоригувати роботу класного керівника у даному напрямку, відстежити досягнутий результат. Виховання загальнолюдської моралі, свідомої дисципліни і культури поведінки, профорієнтація, прищеплення любові до праці, пропаганда здорового способу життя відбувається на основі власного прикладу вчителів та батьків. З цією метою проводжу тижні сім'ї, свято Матері, День захисника Вітчизни, свято Миколая, Новорічні свята у яких безпосередню участь беруть учні, їх батьки та вчителі на всіх етапах підготовки та проведення. Дружна спільна робота школи, класного керівника, родини, громадськості забезпечує успіх виховання підростаючого покоління

Талант в дитині кожній, як зернятко, Або ж ще при корінні згине

Знайдіть його і дайте прорости. І згуби тої вам вже не простить…

Дар той у неї від матусі й татка, Знайдіть його і людям подаруйте

А ми вже мусимо його знайти! Допоможіть пробитися на світ.

Він колосом могутнім в простір злине, Усіх отим талантом зачаруйте

Порадує усіх і збагатить. Сьогодні, завтра, через сотню літ…