Выступление на МО, педсовете О семейном воспитании

Роздуми над родинним вихованням

«Не зважаючи на схожість педагогічних

форм усіх європейських народів, у кож-

ного з них своя особливість, своя націо-

нальна система виховання, своя особли-

ва мета і свої особливі засоби досягнен-

ня цієї мети».

К.Д.Ушинський

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць займає сім'я, родина. В Україні говорять: «Без сім'ї немає щастя на землі».

Сім'я - це святий вузол, яким сполучаються люди в суспільстві.

Сім'я - це життєдайний осередок, що приводить на світ Божий, плекає найвищу цінність людства - дітей, цвіт нації, майбутнє народу, завдяки яким кожен батько і мати мають реальну можливість повторити та продовжити себе в своїх нащадках. Кожна людина смертна. Але сім'я, рід, родина, народ - безсмертні.

Сім'я - святиня людського духу, благородних емоційних переживань - кохання, любові, вірності, піклування, щоденного живого спілкування, поваги, співпереживання, синівської й дочірньої вдячності, родинної солідарності, теплоти людських сердець. Тож до кінця свого життя кожна людина береже світлу згадку про сім'ю, рідну батьківсько-материнську світлицю.

Сім'я - невсипуща хранителька моральних чеснот, національних звичаїв і традицій, пам'яті предків, невтомна плекальниця родоводу, совісті та честі минулих, сучасних і прийдешніх поколінь. Таким чином, високоорганізована, національно свідома українська сім'я - це духовний храм України-матері. Тому духовний вплив родини на формування особистості, на щоденне буття переоцінити неможливо.

Сім'я - найбільша вихователька підростаючих поколінь за всіх часів, у всіх народів, невтомна плекальниця високої духовності та гуманізму, національного духу, характеру, свідомості, психології і патріотизму. Справжня сім'я є совістю, честю, національною гордістю народу, нації, надбанням педагогічної культури людства.

Родинне виховання сьогодні - це ціла система виховання та освіти, яка складається і розвивається в умовах конкретної сім'ї силами батьків та інших родичів.

Які задачі стоять перед родиною сьогодні?

* Створити максимальні умови для зростання та розвитку дитини.

* Забезпечити соціально-економічний та психологічний захист дитини.

* Передати надбання поколінь з питань побудови та збереження сім'ї, виховання в ній дітей та поваги до старшого покоління.

* Виховувати почуття цінності особистого «я».

* Навчити дітей корисним вмінням та навичкам з самообслуговування та допомоги близьким.

Але, на жаль, з кожним роком все більше сімей стали забувати про своє призначення, про людські цінності та виховання дітей.

Працюючи вихователем у школі-інтернаті для дітей-сиріт, я зустрічаюсь з цією проблемою кожного дня. І таке жахливе поняття «сироти при живих батьках»…

Від гніву і сорому світ шаленів,

Життя вивергало приховану драму:

Покинуті діти живих матерів

Співали про сонце, про небо і маму.

І лунко, і дзвінко розносився спів,

І сумно, і гірко було відчувати,

Що жоден з маленьких отих співаків

Не знав і не знатиме, що таке - мати.

Народна мудрість говорить: «Немає батька - напівсирота, а немає матері - круглий сирота». Спілкуючись з покинутими дітьми, хочеться достукатись, докричатися до сердець їхніх батьків: «Люди! Схаменіться! Не вже зелений змій вам дорожчий за вашу рідну дитину? Куди поділися ваші Любов, Вірність, Надія?..»

І йдеш до цих дітей, вкладаєш в них свою душу, віддаєш їм свою любов, віриш в кожного з них, живеш надією, що їхнє життя буде кращим за батьківське.

Та є в наш час й інші приклади родинного виховання, коли люди всиновлюють покинутих дітей і виховують їх справжніми людьми. Є сім'ї, в яких виховується по шість, десять, дванадцять і більше дітей. І не завжди це кровні діти. Іноді це діти-інваліди, від яких відвернулися рідні батьки. І всім їм нові батьки дають раду, вкладають в них всю свою любов, присвячують їм все своє життя. А в старості пишаються своїми дітками.

На початку свого виступу я невипадково звернулась до глибокої минувшини українського народу, яка розкриває нам всю красу, неповторність звичаїв і традицій, пов'язаних з родиною: від колискових пісень до весільних обрядів.

Задача для нас, педагогів, полягає не тільки у вихованні дітей, але й їхніх батьків. Навчати їх будувати міцні родинні стосунки, виховувати дітей, як це робили наші предки, бути відповідальними за долю своїх дітей перед своєю совістю, державою, Богом.

Сильна родина, рід, сім'я - міцна буде наша ненька Україна. Час вже всім повернутися лицем до нашої української родини, сім'ї, бо саме звідси родом людина, саме тут її виховують, звідси виводять у світ. Тому потрібно не забувати про родинні свята, звичаї, традиції, а відтворювати їх, бо нам всім зараз, як ніколи, не вистачає родинного спілкування, підтримки у тяжку хвилину, та й хвилини радості повинні нас єднати.

Література:

1. Педагогика. Е.А.Байер, С.В.Стародубцев. - Ростов-на-дону: «Феникс», 2006. - с.105-107.

2. Практика виховання у початковій школі. К.А.Блажко. - Х.: ВГ «Основа», 2004. - с.15-16.

3. 5000 прислів'їв та приказок. - Т.: В-во «Підручники і посібники», 2007. - с.117-120.

4. Родинне виховання. О.В.Літвінюк. - Т.: В-во «Підручники і посібники», 2005. - с.89-91.

5. Українська родинна педагогіка. М.Г.Стельмахович. - К.: ІСДО, 1996. - с.288.