Літературно - музична кав*ярня Відбитки осені в коханні

Літературно-музична композиція « Відбитки осені в коханні»

Звучить музика. Слайд 1 ( осінній пейзаж)

Господиня

Мов жінка тиха і сумна

Так осінь в переддень згасанні

Постала край мого вікна,

Прощальним сповнена звучанням.

О, звідки ця печаль в мені,

Немов життя - суцільна втрата?

А те, що надалось придбати,

Лиш марево у далині.

-Наші вітання Вам, шановні гості! Приємно бачити вас в нашій літературній кав'ярні. Хочу познайомити вас зі своїм помічником - місяць Листопад!

Листопад

Вам шле свої вітання господиня,

Що прикрашає золотом міста,

А я, її слуга покірний,

Читатиму для вас цього листа:

«Шановне панство! Сьогодні спливає мій термін перебування на Землі. Я сповна виконала свій обов'язок: щедро накривала ваші столи духмяними яблуками, солодким виноградом. Я дарувала вам золото, розсипаючи його на листя дерев, кущів, на стежки та галявини. Не забула попестити вас теплом бабиного літа. А тепер я гнана уїдливим дощем, що жене мене подалі від вашої оселі, розмиваючи шляхи для нової владарки. Та я не сумую, бо знаю, ніщо прекрасне у світі не вмирає! Все лишає по собі слід. Лишає любов'ю, нотами, олівцем, нитками, мармуром. На папері, на полотні. Залишаю вам свою посестру - Любов, і нехай вона спонукає вас згадувати про мене…»

Господиня

Ось так! Усім нам стали відомі душевні пориви Осені. Тож, любі відвідувачі, пройдемося осінніми стежками по коханню видатних митців слова світової та української літератури. Наша кав'ярня пропонує вашій увазі осінньо - любовний літературно-поетичний вечір.

Листопад

Вимовте упівголоса : любов, коханні, закоханість… схожі слова, але скільки відмінностей таять вони в собі. Від створення світу всім правила любов. Скільки бурхливих пристрастей, потрясінь, вулканічних вибухів почуттів бачив світ від своїх першопочатків. А скільки творів мистецтва, скільки безсмертних шедеврів було народжено коханням!

Кохання приходить тоді, коли однієї миті тернисті стежки двох перетинаються і зливаються воєдино.

( звучить музика, на сцені з'являється Франко) Слайд 2 ( портрет Франка)

Франко

Скінчивши 7 клас, я перший раз пустився в мандрівку, перший раз не поїхав додому пасти худобу та допомагати при збірці сіна і збіжжя. Я поїхав залізницею до Стрия, а відси рушив далі і зайшов до Лолина.

Господиня

То був 1874 рік. Від цього часу Іван Франко залишить своє серце у Лолині. Сюди у Лолин незабаром полинуть його листи Ользі. Він ділиться з нею кожною новиною, кожним своїм успіхом і розчаруванням, кожним літературним задумом. Він ніколи нічого не приховує перед нею.

Листопад

Слайд3 ( портрет Ольги Рошкевич і Франка)

Ольга Рошкевич - донька священика в Лолині, жінка, яка стала першим і, як зазвичай, найсильнішим коханням Івана Франка. Їм не судилося одружитися через непевні, як на думку батька Ольги, соціалістичні погляди Франка. Арешт майбутнього зятя, обшуки, допити справили своє діло. Батько забороняє навіть підходити до доньки. Та хіба кохання підвладне заборонам?

Господиня

Ольга одружується з іншим. Франко передчував це одруження. Знав … але не витримав. Лист Ольги про те, що вона виходить заміж, звалив його з ніг. Пізніше він напише їй листа.

Франко

Наші шанси не рівні. Та щаслива вже тим, що можеш вибрати межи мужчинами чесними і розумними. А таких тепер уже досить, і з часом буде більше. Але мені нема вибору ніякого: втративши тебе, я втратив надію на любов чесної і розумної женщини, а притім такої, котра б могла зв'язати свою долю з моєю.

Господиня

Але надія вмирає останньою, і, незважаючи на заміжжя Ольги, вони продовжують листуватися, зрідка зустрічаються.

Листопад

Та все має своє завершення. Після 1884 року Франко і Ольга поступово віддаляються одне від одного. А в серці кожного оселяється біль за втраченим почуттям. У Франка він виливається у неперевершену лірику у збірці «Зів*яле листя».

Господиня

Тричі зазнавав сильного почуття Іван Франко, але перше пройшло червоною стрічкою через усе його життя.

Франко

Тричі мені являлася любов.

Одна несміла, як лілея біла,

З зітхання й мрій уткана, із обснов.

Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

Явилась друга - гордая княгиня.

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Явилась третя - женщина чи звір?

Глядиш на неї - і очам приємно,

Впивається її красою зір.

То разом страх бере, душа холоне

І сила розпливається в простір.

( звучить музика, Франко йде)

Господиня

Сказавши про поезії кохання Великого Каменяра, не можна обминути натхненну інтимну лірику дочки Прометея - Лесі Українки.

Слайд 4 ( портрет Лесі Українки)

Є серед інтимної лірики поетеси низка віршів, звернених до Нестора Гамбарашвілі, стосунки з яким, за твердженням деяких біографів, були більш ніж дружніми. Про це начебто свідчила сестра Лесі Ольга.

Слайд 5 ( портрет Нестора і Лесі)

Листопад

Леся давала Несторові уроки французької мови, він вчив її грузинської. Грузія викликала в дівчини щирий інтерес: її захоплювала сила духу народу, який усім лихоліттям протиставив свою мужність. «Коли б я не була українкою, я б хотіла стати грузинкою!» - сказала якось вона.

Господиня

1897 рік почався для неї різким загостренням хвороби. Боротися з недугою подалася в Ялту. Там, отримавши чергового листа від матері, дізналася про одруження Нестора. Несторове рішення не було для неї цілковитою несподіванкою. Адже ще в лютому на папір лягли слова:» Не дорікати слово я дала…»

( виходить Леся, сідає за стіл, пише й промовляє)

Леся

Не дорікати слово я додала,

І в відповідь на тяжку постанову

Ти дав колючу гілочку тернову,

Без жаху я в вінок її вплела.

Рясніше став колючий мій вінок…

Дарма, я знала се! Тоді ще, як приймала

Від тебе зброю, що сріблом сіяла,

Я в серце прийняла безжалісний клинок.

Тепер мені не жаль ні мук, ні крову,

Готова я приймать і рани, і терни

За марні мрії, за святії сни

Пречистого братерства і любові.

Господиня

Ще одне кохання Лесі - це Сергій Мержинський.

Слайд 6 ( Леся і Сергій Мержинський)

Листопад

Мержинський був професійним революціонером. У його рисах і духовній постаті було щось чаруюче: тонке скорботне лице, прекрасний, тонкий, обрамований чорною бородою профіль, з блідим матовим, що часто палало нездоровим рум'янцем, лицем, з чорною хвилястою шевелюрою. Таким малювали портрет Мержинського його друзі.

Господиня

Познайомилися вони в Ялті. Лесю мучив туберкульоз, Мержинскього - сухоти. Після Ялти вони листувалися.

Леся

( пише листа й читає). Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами, мій бідний зів'ялий квіте. Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене. Як можна, щоб я жила сама, коли я знаю інше життя?

Господиня

Не хотіла вірити, що Сергій помирає. Згадувала зістрічі з ним. Але зустрічі ті були короткі й обривчасті, як нескінчена розмова. Сергія не стало. Леся написала три вірші, у яких запікся біль щойно пережитої драми. Один із тих віршів закінчувався словами, які вона могла б повторити і через десяток літ:»Тебе нема, але я все з тобою!»

Леся ( лунає музика)

Уста говорять:»він навіки згинув!»

А серце каже: «ні, він не покинув!»

Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

Тремтить- бринить, немов сльоза гаряча,

Тут в глибині і б'ється враз з тобою:

«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Так завжди, чи в піснях забути хочу муку,

Чи хто мені стискає дружньо руку,

Чи любая розмова з ким ведеться

Чи поцілунок на устах озветься,

Струна бринить лагідною луною:

«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» ( йде зі сцени, лунає музика)

Листопад ( лунає інша музика) Слайд 7 ( портрет А.Пушкина)

Я вас любил: любовь еще, быть может,

В душе моей угасала не совсем;

Но пусть она вас больше не тревожит;

Я не хочу печалить вас ничем.

Я вас любил безмолвно, безнадежно,

То радостью, то ревностью томим;

Я вас любил так искренно, так нежно,

Как дай вам Бог любимой быть другим.

Господиня

За своє недовге, але таке насичене творчістю життя, світоч російської поезії Олександр Сергійович Пушкін присвятив жіноцтву вагому частку своєї лірики. Більшість із них стала романсами, які досі милують слух, бентежать душу.

( звучить романс « Я помню чудное мгновенье»

(в конце песни слайд 8 - Пушкин и Натали)

( выходят Пушкин и Наталья)

П. Я должен был на тебе жениться.. Всю жизнь был бы без тебя несчастлив. С твоим лицом ничего нельзя сравнить на свете, а душу твою люблю я еще более твоего лица. Я тебя ничем не заслужил перед Богом!

Н. Мне как-то не по себе!

П. Ты в большой моде. Все это требует денег. Счастье твое и детей священная, единственная моя цель.

Н. Ты меня ревнуешь?

П. я вовсе не ревнив. И как Отелло доверчив. Всеет - мерзкая куча грязи.

Н. Я не выдержу. Уедем в деревню.

П. Плюнуть на Петербург, да подать в отставку, да удрать в Болдино, да жить барином. ( у него из рук падает книга)

Н. Какой же ты неловкий.

П. (поднимает книгу) Все это дурные предзнаменования! Куда же ты? Не кокетничай с царем! ( Натали уходит, Пушкин садится за стол, склоняет голову)

Листопад

Ця розмова з коханою Наталією Гончаровою відбулася напередодні дуелі Олександрі з Дантесом.

( звучить музика, Пушкін бере портрет Наталі, читає вірш)

В последний раз твой образ милый

Дерзаю мысленно ласкать,

Будить мечту сердечной силой

И с негой робкой и унылой

Твою любов воспоминать.

Бегут меняясь наши лета,

Меняя все, меняя нас,

Уж ты для свого поэта

Могильным сум раком одета,

И для тебя твой друго угас.

Прими же, дальняя подруга,

Прощань сердца моего,

Как овдовевшая супруга,

Как друго, обнявший молча друга

Пред заточеним его. ( уходит)

Господиня

Слайд 9 - картинка про кохання двох людей

Чимало речей ми можемо поясн66ими з наукової точки зору, у тому числі й більшість людських почуттів. Але кохання лишається таємницею.

Листопад

Серед безлічі думок,

В океані суму й щастя,

Через терни до зірок,

Дивна стежка простяглася.

Хтось її мина зумисно,

Хтось на неї й не ступа,

Комусь іти було вже пізно,

На півдорозі хтось зверта.

Господиня

Але боятися не треба,

Твій шлях підкажуть почуття,

Й душа злітатиме до неба,

Бо назад немає вороття.

Про цю стежину чули всі,

Вона - не зрада, не провалля.

Хай знає кожен в майбутті,

Що ім'я її - кохання!

Слайд 10 - портрет Анни Ахматової, звучить музика

Листопад

Вона з'явилася через 90 років після народження Пушкіна. Це Анна Ахматова - поетеса, якої не було з часів легендарної Сафо.

Господиня

Эта встреча никем не воспета,

И без песен печаль улеглась.

Наступило прохладное лето,

Словно новая жизнь началась.

Сводом каменным кажется небо,

Уязвленное желтым огнем,

И нужнее насущного хлеба

Мне единое слово о нем!

Листопад

Якщо і був у житті Анни період відносно забезпечений, з коханням, сім'єю, якщо і було все це, що називається щастям, то все це було в довгому романі й такому нетривалому заміжжі з Миколою Гумільовим.

Слайд 11 ( портрет Анни й Гумільова)

Звучить музика, учениця розповідає вірш :» Не тратьте жизнь свою…»

( показ презентации к этому стиху)

Листопад

Слайд 12 -портрет Цветаевой

Окаянною жінкою називали ще одну представницю срібного віку і російській літературі Марину Цвєтаєву. «Мои стихи - дневник. Моя поэзия - поэзия собственных имен», - писала вона.

Господиня

Нескінченно змальовують низку її кохань. Але сімейна ідилія у неї була із Сергієм Ефроном.

Слайд 13 - портрет М.Цвєтаєвой і Сергія Ефрона

Листопад

Її вірші про кохання стали романсами. Один з них це вірш «Мне нравится..»

Звучить пісня « Мне нравится..»

Господиня

Кохання - вічне, як життя, таке ж безмежне, як всесвіт. Люди прагнуть його, незважаючи на вік, політичні уподобання, місце проживання, це доводили своєю творчістю й французькі поети.

Листопад

Жорж Преверт, Поль Верлен, Гійом Аполлінер, Артюр Рембо - їхні вірші зачаровують нас своєю мелодійністю.

Господиня

Невловима музика віршів - лірика Поля Верлена відтворює складні й суперечливі переживання душі, яка прагне кохання і не знаходить його, хоче вирватися до світла і краси, а змушена жити в сутінках буденності.

Листопад

Поет писав так легко, як дихав. А рядки його віршів були схвильованими, натхненними, а інколи важкими через зітхання серця.

Презентація вірша Поля Верлена « Так тихо серце плаче»

Вальс

Листопад

Так само, як пори року, змінюється людина, її почуття та настрій. Осінь - час переосмислення того, що було і очікування нового, незнаного і невідомого.

Господиня

Ми зазирнули сьогодні у таємниці людської душі, поринули у світ кохання, такий глибокий і бурхливий. Бажаю кожному з вас пізнати це справжнє почуття і пронести його через життя гідно й трепетно.

«Балада о прокуренном вагоне» - відеозапис.

До нових зустрічей!