Литературная композиция ко Дню рождения Т. Г. Шевченко

Раздел Другое
Класс 6 класс
Тип Другие методич. материалы
Автор
Дата
Формат doc
Изображения Нет
For-Teacher.ru - все для учителя
Поделитесь с коллегами:

Мета: поширювати знання про Т.Г.Шевченка, відомого українського поета,письменника,великого Кобзаря; формувати культуру усного мовлення; стимулювати пізнавальний інтерес дітей, виявляти творчий потенціал учнів; розвивати образне мислення;виховувати пошану до літературної спадщини великого Кобзаря, до історичного минулого рідної землі.

Обладнання:портрет Т.Шевченка,твори Кобзаря, ілюстрації до творів.


Хід заняття

І сторінка

Шевченко-це Україна,

Україна-це Шевченко.

Виконується пісня Т.Г.Шевченка "Думи мої…"

Все в думках ожива,

І луги у зелених отавах,

І гніздо ластовинь

Під дахом старого хлівця,

Ідупласта верба, що вдовою.вдовою

Схилилась над ставом,

Все, що в спадок дісталось

Назавжди від мами й отця.

Учениця: Коли хочуть щось добре сказати про народ, то розповідають про його землю, гори, ріки, ліси. Згадують,яких великих людей дала ця земля світові.

Українці-це народ Шевченка. Чи не у кожній світлиці по наших селах на покуті під вишиваними рушниками висів портрет Кобзаря, завжди дивилися на діток зі стіни мудрі очі нашого духовного батька.

Учениця Нас просто не існує без Шевченка. У ньому-вся наша історія, все буття і всі наші мрії. Кому не відомо:Шевченко-це Україна, Україна-це Шевченко.

Учениця: Шевченко для України-все. Він став національним кодом, національнтм паролем. Україна-його Голглфа,воля-його хрест.Він розіп ятий був за Україну й через неї воскрес.

Учениця Він був кріпак і сирота, художник і поет, рекрут, в язень, топтаний,але не знищений, виснажений,але не зломлений, розпачливий, але не зневірений.

Учениця: Він завжди сучасний і запальний, як правда, добро, людяність, щирість, ніжність, мужність, братерство.

Учениця: Магія Шевченківського слова незбагненна, цим словом врятував він народ від німоти.Кожне його слово підтримувало волю,національне небо.

Учениця: Щовесни.коли тануть сніги,

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам ять Шевченка.

Благословен той день і час,

Коли прослалось килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Учитель:Сьогодні ми вшановуємо пам ять великого Кобзаря, тож не забудемо пом янути його "незлим, тихим словом".Згадаємо його твори, згадаємо твори про нього.

ІІ сторінка.

Учитесь,читайте

І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь.

Учениця: Не поет-бо це ж до болю мало.

Не трибун-бо це лиш рупор має.

І вже менш за все- "Кобзар Тарас"

Він, ким зайнялось і запалало.

Учениця: У досвітніх загравах- степах

З дужим хрустом випростали криж.

А ось поруч- усміх, ласка, мати

І садок вишневий коло хати.

Звучить пісня "Мамина вишня"

Інсценування уривків із творів В.Долина "Мені 13 минало" (уривок)

Дійові особи:Дяк, Тарас, Яринка.

На сцені нікого немає.Раптом почувся голос дяка: "Тарасе! Чуєш, Тарасе!...

(Виходить заспаний дяк в сорочці, з хрестом на шиї).

Дяк(оглядаючись) Тарасе! Гей, де ти? Щез нечестивець окаянний. Нема…Тарасе!(витягує з-під стріхи різку) Давно тебе не потчевал…(Береться за живіт). Утроба,аки геєна огненна.

Тарас. (ставлячи цеберки ) Черв яку легше, пане дяче…

Дяк. Переробився, бач…Розглагольствуєш! Бери-но кухлик та окропи швидше! Ху, голова розривається…(підставляє голову).

Тарас. (зливаючи дякові) Не пили б уже…

Дяк (сердито) Не твоє діло! Рушник подай!...

Тарас виносить рушник з хати. Дяк хоче перев язати голову.

Дяк. Поможи. Не бачиш?..Тарас зав язує рушник.

Дяк. Ху!.. (п є воду) Те, що вчора тобі загадував,-зробив?

Тарас. Псалтир склеїв. Часослов зшив, а букви намалювати не встиг.

Дяк. Я так і знав!... Сновідєнієм продавайся, окаянний!

Тарас. Ні, пане дяче, я після покійника сьогодні щет й не дрімав…

Дяк. А що ж содеях?

Тарас. Замітав, пензлі мив перед малюванням…

Дяк. Малюванням, малюванням…От через три дні діти в школу вже прийдуть, а в мене Святе Писаніє не готове.Ану внеси книги. Подивимось…(Тарас вносить старі книжки).Азбуку покажи.

Тарас(струшуючи книжку) Зпсалтиря порохня вжн сипеться, пане дяче…

Дяк. Ай! Беззаконіє твориться з святими книжками.

Тарас. Миші поглумилися.

Дяк. Огоре суще!

Тарас. Їсти катма в хаті, от вони на книжки й накинулися.

Дяк. Що ти речеш! Хоч би Бога убоявся. Миші, миші…Ти де був? Я тебе кормлю, пріємлю труд ютіть. А ти так служиш благодєтєлю?

Тарас. Та хіба ж я не стараюсь?

Дяк. Мало!...Ану дай азбуку. (Тарас дає азбуку) О, бачиш? Шість букв погризені, а ти не уздрів!

Тарас. Ви обіцяли, що сьогодні будемо малювати…

Дяк. Принеси етюдник!

Тарас. (зрадівши) Почнемо? От добре…(побіг у хату, виносить етюдника з фарбами)

Дяк. (дає азбуку) От зараз сідай і намалюй всі букви Господніє.

Тарас. А мої малюнки подивитесь, пане дяче?

Дяк. Та й надоїв ти мені з своїми малюнками! Роби, що загадую!

Тарас. Обіцяли ж на сьогодні…Я давно чекаю.

Дяк. Та помовч уже!..Буков не зробив, а малювати вчи його!...Ледар!...Вижену-будеш старцювати тоді…

Тарас. Не лякайте-гірше не буде…

Дяк. Беззаконник! Ач!... Ти знаєш, хто ти єси?

Тарас. Хлопець собі…

Дяк. Приблуда! Від родителів утік!

Тарас. Від мачухи…Ви теж від родичів поїхали…

Дяк. Не смій так зі мною глаголіть!...Я учитель твій.

Тарас. Якби ж то вчили…А то лаєтесь та п єте…

Дяк. (сердито) Ти ще й дерзиш? (підходить і б є Тараса різкою).Ось тобі"субота"!Щоб знав, як свого пана шанувати!

Тарас, скрутившись калачиком, схлипує.

Дяк. Нечестивець! Ледащо1..Зараз же зроби мені букви, а не то…(пішов у хату)

Тарас сідає за етюдник, готує фарби. Дяк повертається зхати з кількома аркушами паперу.

Дяк. На, ось тобі…Я -не такий. Я -душу всім. Якщо якийсь зіпсуєш. То бери інший. Піду паство навіщу. Нагадаю прихожанам, щоб дітей готували до школи.Поки повернуся, щоб усе було готове. Я -ненадовго.. Ох, житіє наше!(виходить)

Озираючись, входить з вузликом Яринка. Побачивши її, Тарас тихенько підходить ззаду і лякає.

Яринка(жахнувшись)Ой! Капосний, злякав(Удавано б є Тараса)Ось тобі, ось тобі, щоб не був таким.(Оглядається)Я й так боюся твого дяка.

Тарас. (сміючись). Його немає дома-не бійся. Хіба дяк мій- то дідбко якийсь?

Яринка. У нього ніс такий…Він страшний мені…

Тарас. Правда, він як нап ється, то ніс стає як червоний буряк. Пішов знову, певно, у шинок…

Яринка. А ще- дяк. Оце забігла до тебе (розв язує вузлик). На ось тобі свитку.Полатана.

Тарас. (бере свитку) Гей, як гарно полатана! Яриночко.ти вже як велика дівка шиєш. Спасибв тобі, сестричко. Хоч ти мене не забуваєш…

Яринка. І це ось тобі…(Дає хліб і глечик молока) Пообідаєш, а закусиш цими яблуками(дає два великих яблука) .

Тарас. (зрадівши) Ой які гарні! Певно смачні. Чиї це? Унас таких немає.(Кусає яблуко) Ой добре!...На покуштуй(дає Яринці).

Яринка. Нетреба. Я ще їстиму такі…

Тарас. А де ти їх візьмеш?

Яринка. Оксанка дасть.

Тарас. (вражено) Оксанка?.. Коваленкова?...

Яринка. Ой! (Закриває рот) Ми з нею отару пасемо разом…

Тарас. То це Оксанчини яблука?

Яринка. Угу…Тільки ти не скажеш їй?Кажи-не скажеш? Вона дала для тебе і просила…

Тарас. Мовчати?

Яринка. Атож…

Тарас. (задумливо) Не скажу. Пасе з тобою. А чому вона просила мовчати?

Яринка. Я не знаю.Чомусь зобиджається…

Тарас. Зобиджається? На мене? Хіба казала?

Яринка. Казала, що ти обминаєш її чомусь, як зустрічаєшся…А чого ти, Тарасику на неї? Вона лагідна така.Помагає мені отару пасти…

Тарас. Вона добра…А ще що вона казала?

Яринка. Казала, що осавул вже загадував їй на панщину.

Тарас. Так, а про мене що?

Яринка. Про тебе? Казала, що жаль їй тебе, бо бачила худим, нестриженим…

Тарас. Ще й обдертим…

Яринка. Соромишся її?

Тарас киває головою.

Яринка. Давай я тобі сорочку полатаю,виперу…

Тарас. З Оксанкою? Не треба…

Яринка. Чому?

Тарас. Я сам…(сумно) Вона вже помічає.

Яринка. Вона мені розказувала, як ви торік пасли разом ягнята…Говорила, що ти їй книжечки читав, малював…А втебе є той малюнок? Покажи…

Тарас. Є десь…захований. Не варто показувати.

Яринка. Тарасику, покажи мені…

Тарас. А навіщо?Він ще незакінчений.

Яринка. Все одно, покажи, Тарасику, мені цікаво…

Тарас. Добре, тільки тобі одній…(Побіг і з-під стріхи взяв дві дощечки) Ось мої малюнки…

Яринка. А чого ж на дощечках?

Тарас. Паперу катма…Дяк не завжди дає.

Яринка. Я візьму й покажу Оксані.

Тарас. (забирає малюнки)Ні,Яринко, нехай іншим разом. Пізніше. Я сам їй покажу. Ось справлю чоботи, розживусь на нову свитку і тоді…Тоді я їй ще краще намалюю. Фарбами. Як ікону! Не прпаду! Піду в люди.

Учитель:Тепер просто неможливо уявити, що б сталося з Тарасом, з його геніальним поетичним талантом, якби не бкло в його житті 22 квітня 1838 року.

ІІІ сторінка.

Учениця:Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті-невмирущу лаву і все розквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець знову і знову збуджуватимуть його твори.

Слався, Тарасе великий,

Столунко. Стосвітно.

Слався у думах і думах

На вольній землі.

Час тріумфальний стоямбним

Гряде "Заповітом"-

Свято в родині твоїй немалій.

Декламування "Заповіту" під музичний супровід.

….Похмурий дощовий березень забрав життя Кобзаря. Ще не було листу, не було рясту, не було квітів. Холодними сльозами березень окропив землю, проводжаючи в останній путь талановиту людину, художника, поета, співця, Кобзаря…

Я вірю, що поки є Україна, то завжди буде жити під сонцем любові Шевченкова весна.

© 2010-2022