Складові іміджу сучасного педагога

НОВОВОЛИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №4

ІМЕНІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

ВИСТУП

НА МІСЬКІ ПЕДАГОГІЧНІ ЧИТАННЯ

«СКЛАДОВІ ІМІДЖУ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА»

Матеріали підготувала

Романюк Т.І., учитель

математики Нововолинської

ЗОШ №4 ім. Т.Г.Шевченка

2015

Робота педагога альтруїстична, отже, імідж вчителя - це індивідуальна мета. Особистість педагога сприяє формуванню особистості учня. Повсякденний безпосередній вплив ефективніший від шаблонного виховання. Турбота вчителя про свій імідж - це важливе завдання педагога.

Навчання дітей - це сутність праці вчителя. Отже, його турбота про свій імідж - це теж професійна вимога.

Хто саме створює імідж взагалі?

• По-перше, сама людина, яка придумує, як виглядати перед оточуючими та що повідомляти про себе.

• По-друге, іміджмейкери-професіонали, які займаються створенням іміджу відомих осіб: політиків, державних діячів, артистів та ін.

• По-третє, значну роль у створенні іміджу відіграють засоби масової інформації - періодика, радіо, телебачення.

• По-четверте, імідж створюють люди, які оточують особистість: друзі, рідні, співробітники.

Діяльність вчителя, будучи публічною, висуває особливі вимоги до такого професійного уміння як самопрезентація. Вона є, за своєю сутністю, здатністю педагога пред'явити певні свої якості тій чи іншій аудиторії з педагогічною метою. Наприклад, шкільний вчитель вранці спілкується з учнями, які очікують від нього цікавого уроку й уважного, особистісно зацікавленого ставлення. Вдень, спілкуючись із методистами, колегами та адміністрацією, які прийшли до нього на відкритий урок, він має відповідати вже їхнім очікуванням щодо рівня знань зі свого предмету й методичної грамотності його викладання. Ввечері - на батьківських зборах - вчитель має бути готовим до представлення себе як гарного класного керівника, виконавця батьківських функцій ("класної мами"). Зрозуміло, що спілкуючись кожен раз з різною педагогічною аудиторією, педагог має актуалізувати різні засоби впливу на неї й водночас зберігати специфічні особливості образу вчителя.

У різні роки необхідні якості цього образу по-різному визначалися вчителями й учнями. Так, у 30-ті роки ХХ століття, згідно з даними Г. Прозорова, учні вважали найголовнішими: знання предмету, гарні стосунки з ними, об'єктивну оцінку знань, уміння тримати дисципліну, зовнішній вигляд.

У сорокові роки вони називали найважливішими такі якості, як: знання предмету, загальна ерудиція, політична зрілість.

Учні шістдесятих років найбільш значущими якостями вважали врівноваженість, гармонійність, авторитет, знання предмету, сильну волю вчителя. Крім того, за результатами досліджень Ф. Гоноболіна та Н. Кузьміної, велике значення надавалося таким якостям, як: кмітливість, приємна зовнішність, розуміння учнів, комунікативні вміння (зокрема, логічність і виразність мовлення), вимогливість, любов до педагогічної праці.

У сімдесяті роки головними складовими педагогічного іміджу вчителя, за Ж. Лендел, стали: справедливість, розум, енергійність, вимогливість, авторитетність, організаційні здібності, любов до дітей і до свого предмета.

У 1986 р. Д. Колесов та І. Мягков провели анкетування п'ятикласників, які виокремили з усіх складових педагогічного іміджу поєднання суворості з душевністю, добротою й повагою до учнів, що характеризує їхній ідеал вчителя як педагога-патерналіста. Паралельно з цим відбувалося опитування шестикласників, яке засвідчило, що ці учні поряд із означеними якостями цінують справедливість, доброту, ерудицію, акуратність і взаєморозуміння вчителя і учнів.

У ході емпіричного дослідження, здійсненого у 1996 р. Г. Михалевською, школярі проранжували якості вчителя за мірою важливості цих якостей для них особисто. При цьому на перші місця вони поставили доброту, уважність, почуття гумору, тактовність.

Дослідження відповідей учнів основної школи, їх батьків і вчителів у першому десятилітті ХХІ століття засвідчили, що підлітки називають найважливішими якостями вчителя уважність, розум, сучасність, доброзичливість, повагу до їхньої думки. Батьки головними вважають чуйність, турботливість, вимогливість, високий фаховий рівень. Адміністратори й методисти відзначають як найбільш значущі, організаційні, комунікативні та професійно-методичні уміння вчителя.

Отож, перерахуємо складові іміджу сучасного педагога. До них належать:

- візуальна привабливість;

- вербальна поведінка;

- невербальна поведінка;

- манери, етикет;

- відповідність необхідного образу;

- чарівність.

Розглянемо модель іміджу вчителя.

ВІЗУАЛЬНА ПРИВАБЛИВІСТЬ

Значну частину інформації ми отримуємо завдяки зору.

Саме тому візуальна привабливість нашого образу така важлива. З давніх часів люди цінували гармонію та красу. Ефект першого враження отримуємо з візуального сприйняття. За експериментальними даними психологів зовні привабливі люди легше домагаються симпатій оточуючих. Вплив учителя на учня залежить від останнього. Візуальна привабливість ― це наші фізичні дані. Наша привабливість найчастіше залежить від доглянутості. Доглянутість - показник культури людини. Французи кажуть, що чисте волосся - то це вже стиль. А стиль - це є людина. Це візитівка наших даних, які підкреслюють з допомогою одягу, зачіски, макіяжу.

Основний стиль вчителя - це класика. Цей стиль символізує такі якості: упевненість у собі, рівень самовладання, рішучість та психологічна гнучкість, і навіть авторитет. Ці якості для вчителя є професійно необхідними. Класичний стиль - це стиль, схвалений часом, але із включенням модних елементів. Наприклад, одяг класичного стилю має чіткі, іноді й суворі форми, але не залишаються поза увагою модні пропорції і нюанси покрою, використовуються тканини нових фактур і актуальних колірних відтінків.

До речі про кольори. Слід урахувати, що колір нашого одягу впливає як на нас, так і на наше оточення. Він є нашою психологічною характеристикою, яка сприймається оточуючими лише на рівні підсвідомості. На що ж слід зважати, щоб керувати враженням. Наприклад, теплі тони сприяють довірливості, холодні -дистанціонують і дисциплінують. Перш ніж вибрати костюм, задумайтеся - який вплив вам треба справити на дітей?

Говорячи стосовно одягу, слід спочатку сказати про тенденції сучасної ситуації у школі. «Демократизація» шкільного життя привела до скасування старої шкільної форми і принесла лавину недоречного, незручного, часто просто вульгарною одягу у шкільний побут.

Одяг вчителя несе ще більше психологічне навантаження.

По - перше, акуратний, пристойний і зі смаком одягнений вчитель виховує ці самі якості в учнях.

По - друге, одяг вчителя може відвертати увагу під час уроку, зриваючи процес навчання.

По - третє, дуже приталений, надмірно відкритий та короткий, і навіть прозорий одяг часто породжує в головах учнів сексуальні фантазії і переживання замість осмислення і запам'ятовування навчального матеріалу. Тобто, неправильно одягнений вчитель може викликати багато педагогічних проблем, які доведеться вирішувати тривалий час.

Говорячи про одяг, особливо треба зупинитися на аксесуарах. Діловий стиль передбачає відсутність біжутерії, і якщо використовуються прикраси, то лише з благородних металів (золото, срібло, платина) і натуральних каменів. Ідеальним варіантом вважається наявність годинника (на руці чи на ланцюжку) і скромної обручки.

Якщо вже ви носите сережки, треба зупинитися на невеликих, не звисаючих. Довгі сережки рухатимуться в такт з рухами вашої голови. Якщо ж вони ще й блищать, то увага учнів може весь урок бути прикута до цих рухомих блискучих об'єктів.

Це ж можна казати і про звисаючі браслети, і численні ланцюжки. Вони не узгоджуються з діловим стилем.

До аксесуарів можна також віднести й окуляри. Окуляри повинні бути точно підібрані до рис обличчя і не повинні відволікати від міміки і ваших очей. Оправа мусить бути тонкою. Окуляри не повинні зсуватися під час руху голови, сповзати донизу й ніде не тиснути. Інакше вам доведеться їх поправляти, що відволікає і учнів, і вчителя.

Класичний стиль передбачає, що ваш макіяж буде модним, але непомітним, у м'яких кольорах. Пахощі духів - легкі. Зачіска - сучасна, але без ультрамодних деталей.

Інструментом впливу на учнів є обличчя вчителя. Цим «інструментом» треба навчитися досконало володіти, вміти ним керувати. Непідготовлені люди звичайно сприймають вираз свого обличчя. Пов'язано це з тим, що мімічні м'язи мають мало нервових закінчень, та їх слабкі імпульси треба навчитися сприймати. Коли наше обличчя перебуває у спокійному стані, мімічні м'язи розслаблені і трагічне обличчя приймає іноді вираз недоречний у певній ситуації спілкування (наприклад, опускаються куточки губ і трагічне обличчя приймає незадоволений чи скривджений вираз).

У стандартних ситуаціях спілкування передбачаються стандартні вирази обличчя у його учасників. Психологи називають такі вирази масками. Їх наявність дозволяє особисто не утягуватися в конкретну ситуацію спілкування, зберігаючи психічну енергію.

Якою має бути маска вчителя?

Обличчя вчителя має бути доброзичливо - зацікавленим. В учня обличчя педагога має створити враження, що він чекає і хоче спілкування саме з ним. Такий вираз особи формує установку на те, що те, що відбувається на уроці самому вчителю цікаво й важливо, отже, має бути цікаво й важливо учням.

Треба сказати кілька слів і про руки. Поза сумнівом, що руки мають бути чистими, з доглянутими нігтями. Діловий етикет наказує жінкам носити нігті середньої довжини, овальної форми і покривати їх світлим, (але у тон губної помади), кольором (блідо-рожевим, пастельним, світло-бежевим). Неприпустими у діловій обстановці вважаються накладні нігті.

Зовнішня атрибутика класичного стилю викликає повагу. Скористайтеся цим.

ВЕРБАЛЬНА ПОВЕДІНКА

Та не лише візуальна привабливість, а й вербальна поведінка є основою персоніфікації. Ми можемо донести інформацію не тільки словом, але й інтонацією, темпом промови, паузою тощо.

Пояснення мають бути зрозумілими як за стилем промови, так і за актуальністю. Слід зазначити, що сприйняття інформації на слух менш об'ємне ніж візуально. Висловлення мають бути не довжелезними і з паузами.

Вербальна поведінка - це соціальний символ. Відпрацювання даних навичок удосконалює ваш імідж.

Але пам'ятайте, що вас це не лише чують, а й бачать. Тому пам'ятаймо про невербальну поведінку (міміка, жести, пози, погляд, хода, постава). Невербальна поведінка - це мова підсвідомості. Вона історично передувала появі мови, отже менш контрольована мозком. Але це не привід пускати справу напризволяще. Невербальна поведінка - то є вияв культури (як особистої, так і національної). Уважний погляд, доброзичлива усмішка, привітні жести привертають до себе. Важливо пам'ятати, що пояснення уроку з жестикуляцією сприяє кращому засвоєнню інформації у дітей.

ЕТИКЕТ

Ведучи мову про вербальну і невербальну поведінку варто приділити увагу й етикету. Існує мовний і мовленнєвий етикет. Мовний етикет - це вербальні форми висловлювання людей. Цей етикет передбачає стилістику тексту співрозмовників. Тут мають значення інтонація, вибір слів і побудова фраз. Грамотне використання правил мовного етикету дає можливість уникати негативних емоцій у спілкуванні.

Мовленнєвий етикет - це система знаків. Сюди відносяться жести вітання, прощання, знаки уваги тощо.

Манери - показник культурного рівня людини. Це відбиток його моральності й інтелекту.

Вдалий професійний імідж залежить від того, наскільки добре ви можете ввійти у необхідний образ, поринути у свою професійну роль. І щоб ваш імідж був органічний і привабливий для оточуючих, пам'ятаймо, що слід бути чарівними. Чарівність - це вміння світитися людям. Чарівна людина швидше, і легше домагається своєї мети, завойовуючи людські симпатії. Але чарівність - наша внутрішня установка - налаштованість. Щоб любити людей, треба, передусім, полюбити себе. І в цьому вкотре вам допоможе робота над іміджем. Доглядати себе, турбуватися про себе - то є вияв любові особисто до себе. Це хороший спосіб саморегуляції і підвищення особистої самооцінки, чудовий засіб творчої самореалізації. Це хороший психо-терапевтичний прийом, а робота вчителя пов'язана з психічною напругою і стресами.

Кажуть, що вчитель має володіти усіма достоїнствами, у більшій мірі, ніж будь-який інший. І все-таки професійно найбільш значимими вважаються наступні групи якостей:

1) якості, що дозволяють розуміти внутрішній світ учнів, співпереживати йому;

2) якості, що забезпечують володіння собою,

3) якості, які б сприяли активному впливу на учня.

Невід'ємним компонентом особистості вчителя є його різнобічність, ерудиція, любов до свого предмета, сміливість зізнатися в незнанні чогось, у своїй неправоті. Саме усе це є основою професійної майстерності, основою педагогічної інтуїції, допомагає долати консерватизм, виявляти творчість, надає учителеві упевненість у собі. Впевненість ця допомагає заохотити до навчання навіть учнів, що здаються безнадійними. А найкращим (і обов'язковим!) помічником у тому служить віра педагога в успіх вихованців.

І, насамкінець - товариськість. Хороший вчитель не буде нехтувати емоційної стороною спілкування з учнями: тепла усмішка, м'які зауваження, ласкавий голос, дружній жест. Замість окрику - гумор, це спасенний, усесильний та інтелігентний засіб будь-якої мудрої особистості. «Якщо ви цікавитеся людьми, то з вас вийде прекрасний вчитель. Якщо вже ви цікаві для людей і вони тягнуться до вас, тоді сміливо йдіть у педагоги. Дітям же потрібно, щоб вчитель був привабливий як людина».

Не треба думати, що вчитель - це своєрідний ангел, «набитий чеснотами» (В.М. Сорока - Росинський). Головне - визначити свою «породу», знайти те хороше, на що слід спиратися і що необхідно розвивати. Фахівці розрізняють три варіанти співвідношення особи і професії:

1) є стійкі, практично неприйнятні особисті риси, які протипоказані для даної професії; наприклад, для вчителя абсолютно протипоказані: зловтіха, схильність до тиранії, емоційна глухота та ін. І тут краще знайти собі іншу професію;

2) є якості чи здібності, які виражені слабко, їх можна розвинути чи компенсувати з допомогою інших здібностей чи способів роботи;

3) можливі й варіанти пристосування до місцевих умов професійної діяльності.

Загалом, на здібності надійся, а сам він не зівай!

Що призводить до втрати привабливості вчителя?

1. Поява «любимчиків».

2. Погана професійна пам'ять (якщо після декількох тижнів роботи із класом учитель нездатний назвати імена школярів, плутає їх характеристики), відсутність чітких меж і дистанції у взаєминах з учнями (особливо це проявляється у фамільярному ставленні учнів до вчителя-початківця).

3. Часто педагог утрачає авторитет своїх учнів через те, що не цікавить їх як особистість. На думку психологів, якщо відсутній інтерес до особистості вчителя, отже, нецікавим є предмет, що він викладає.

4. Саме учні надають вчителеві життєвої енергії. Як би не був професійно підготовлений учитель, але він зобов'язаний постійно удосконалювати свої особистісні якості, створюючи в такий спосіб власний імідж.

Презентація іміджу містить 3 компоненти:

Самоімідж.

Імідж, що подається - тобто те, як, на думку педагога, оточуючі сприймають його. Чим ближче це уявлення до самоіміджу, тим краще і впевненіше почувається вчитель.

Імідж, що приймається - тобто те, як інші реально сприймають педагога.

На самоімідж педагога впливає його попередній життєвий досвід, освіта й виховання, рівень самоповаги. Останній можна підвищити, попрацювавши над уявленням щодо свого іміджу в цілому.

Засобами цього є професійна ідентифікація та індивідуалізація. У ході першої вчитель формує свій імідж, спостерігаючи за собою та іншими педагогами. Цей імідж має органічно "проростати" з найсильніших якостей його власної особистості, розширюючи діапазон його педагогічного впливу. Тому, переймаючи найпередовіший педагогічний досвід, вчитель має "пропускати його крізь себе" й робити власним особистим надбанням.

Іншою складовою презентації педагогічного іміджу є імідж, що подається. При його формуванні дуже важливими є органічна єдність особистісного та професійного іміджу педагога, а також педагогічний антураж, тобто сукупність предметів, якими оточує себе вчитель, ненав'язливо демонструючи приналежність до педагогічної спільноти.

Перший аспект передбачає співвіднесення "образу навчального предмету" та індивідуального стилю педагогічної діяльності вчителя, тобто, філолог має бути еталоном культури мовлення, каліграфії, любові до книги; іноземний філолог, крім того, знавцем історії і культури зарубіжних країн, викладач фізкультури - втіленням здорового способу життя тощо. Тобто імідж педагога стає засобом введення в дію механізмів педагогічної атракції, а саме: "закохування" в себе учнів, зараження їх своїми почуттями, захоплення їх своїм предметом на все життя.

Другий аспект - педагогічний антураж - виявляється, наприклад, у раритетному виданні на столі вчителя-філолога; доглянутому, оригінальному зеленому або живому куточку у кабінеті біології; сучасній техніці у комп'ютерному класі; картинній галереї в кабінеті образотворчого мистецтва, вишукано діловому або національному стилі кабінету директора тощо. Усі ці елементи є відображенням єдності потреби й можливостей педагога заявити про свою позицію у професійному середовищі, своє місце у професійній ієрархії.

Третій компонент презентації іміджу - імідж, що приймається. Якщо він співпадає з іміджем, що подається, це створює оптимальні умови для організації педагогічної взаємодії, в якій вільно й радісно розкриваються усі її учасники. Якщо ж вони не співпадають, то педагог має замислитися над тим, чи правильно він обрав і вибудовує свій імідж. Адже коли вчитель посилає суперечливі сигнали, інші учасники педагогічної взаємодії розгублюються. Так, педагог може мати бездоганний зовнішній вигляд, але грубість і неохайність мовлення руйнують перше враження про нього. Отже, зовнішній вигляд, поведінка і оточення повинні узгоджено підкреслювати ті якості, які вчитель хоче продемонструвати.

Суспільство, породжуючи вимоги до професійного іміджу вчителя, впливає на його зміст. Але з покоління до покоління незмінним залишаються такі риси «ідеального вчителя», як любов про дітей, доброзичливість, щирість, вміння спілкуватися.

«Закоханий у дітей і захоплений своєю низькооплачуваною роботою педагог інтуїтивно і свідомо вибирає ті моделі поведінки, які є найбільш адекватними до гідності дітей та його актуальних потреб. Імідж такого педагога бездоганний», пише В.М. Шепель.

У кожній професії є свої «не можна». Є і в учительській професії: вчитель не має права бути сірим. Як влучно спостеріг С.Л. Соловейчик: «Рядовий вчитель - не просто поєднання слів: вчитель може бути рядовим, інакше він не учитель… Але той, хто подав заяву в педагогічний інститут власне обирає обов'язок стати ідеалом людини хоча для майбутніх учнів».

Учитель - це професія, це - життєве кредо. Чи станете ви таким Вчителем, залежить від вас.