Курсова робота на тему Система роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів

Міністерство освіти і науки України

Криворізький державний педагогічний університет

Кафедра педагогіки

Курсова робота

На тему:

Виконала: студентка

Факультету української філології

Групи УМЛ-04-1

Власенко Ольга Сергіївна

Науковий керівник:

Мантуленко С.

Кривий Ріг

2007

Зміст

1. Теоретичні основи проблеми організації роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів………………..…….5

0. 1.1 Сутність проблеми підвищення професіоналізму вчительських кадрів………………………………………………………………..……….5

1. 1.2 Шляхи підвищення педагогічного професіоналізму вчителів………………………………………..…………………………….8

2. 1.3 Умови ефективної роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів………………………………………………….…….12

3. 1.4 Висновок……………………………………………………………...16

2. Дослідницько-експериментальна робота по організації підвищення професіоналізму вчительських кадрів……………………………………18

2.1 Аналіз досліджуваної програми в практиці сучасної школи……………………………………………………..………………...18

2.2 Дослідно-експериментальна програма по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів…………………………………….20

2.3 Результати дослідно-експериментальної програми по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів………………………………….....21

2.4 Висновок……………………………………………………………….22

3. Висновок…………………………………………………………..…...23

4. Список використаної літератури…………………………...…………25

Вступ

Нині, в час творення загальноєвропейського освітнього простору , актуальними є питання формування професіоналізму вчителя , здатного працювати в різних освітніх системах , створення соціально-педагогічних умов, необхідних для розвитку педагога.

Професіоналізм вчителя потребує якостей , які забезпечують його мобільність , зокрема : особисту відповідальність за власний безперервний професійний розвиток ; наукову обґрунтованість і творчий характер практичної діяльності ; безперервну й системну освіту.

Таким чином , мета роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів полягає у «підтримці професіонального розвитку педагога на рівні сучасних вимог , формуванні його інноваційної здатності як важливої ознаки сьогодення.»[5;14]

Об'єктом дослідження є система роботи по підвищенню вчительських кадрів.

Предмет дослідження : умови ефективного формування професіоналізму вчительських кадрів.

Гіпотезою дослідження є припущення про те , що при дотриманні умов ефективної роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів , дана робота буде організована правильно.

Мета роботи : теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити умови ефективної організації системи роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів.

Завдання :

• визначити сутність проблеми та шляхи підвищення педагогічного професіоналізму вчителів;

• вивчити та дослідити проблему в практиці сучасної школи.

В ході дослідницько-експериментальної роботи ми користувалися педагогічними методами. Зокрема вивчали та узагальнювали методичну літературу, при проведенні дослідження на практиці сучасної школи використовували метод педагогічного експерименту, теоретичний метод, проводили анкетування та психолого-педагогічне спостереження.

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми організації роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів.

1. Сутність проблеми.

Шкільне життя показує, що чим складніші завдання, тим більше з'являється утруднень із-за невміння вчителя використовувати багатство своєї особистості в її вираженні. Результативність педагогічної діяльності багато в чому визначається відповідністю суб'єктивних якостей особистості характеру вчительської професії, рівнем розвитку здібності вчителя володіти можливостями формування інтелектуального, морального, духовного початку у своїх учнів.[6;10] Як зазначав Сухомлинський В.А.: «Джерелом, світочем, першим стимулом життя учнівського колективу є вчитель. Від багатства його знань, думок, інтересів, ерудиції, залежить життя учнівського колективу».[16;115]

Всі труднощі, які виникають у школі, пояснюються низьким рівнем педагогічного професіоналізму значної частини вчительських кадрів.[6;10]

Професійна підготовка вчителя не закінчується у стінах педагогічного закладу. Вона продовжується протягом усієї професійної діяльності педагога.[11;592]

Педагогічний професіоналізм - необхідна умова творчої співпраці вчителя та учнів. [6;10] Макаренко А.С. до якостей педагогічної майстерності відносив : «мову вихователя, володіння мовою, інтонацією, паузами; уміння приховувати і виражати свої почуття; володіння мімікою, педагогічний гнів і педагогічна радість» [1;509] В числі професіонально-важливих якостей особистості вчителя в науковій літературі втілені наступні:

• Відповідність морального, який педагог хоче прищепити дітям;

• Любов до дітей, готовність віддати їм більшу частину сил, часу;

• Суспільна, активна професіональна позиція;

• Загальна широка освіченість, обізнаність в інших дисциплінах, в різних областях людського знання;

• Комунікативні здібності, культура спілкування.[6;11]

Щодо майстерності, Т.Ф. Бугайко у своїй праці «Про пед. майстерність вчителя-словесника» зазначає: «…багато, дуже багато повинен знати вчитель, щоб його можна було назвати майстром».[1;434,441]

Відповідно до планів підвищення кваліфікації, педагоги проходять спеціальне в Інститутах підвищення кваліфікації працівників освіти, інститутах післядипломної освіти або на спеціальних факультетах педагогічних закладів.[11;592]

Підвищення кваліфікації - цілеспрямований, спеціально організований процес систематичного оновлення професійної компетентності педагогічних працівників, зумовлений динамікою розвитку суспільства, науки, освіти, культури та потребами, що випливають з особистого досвіду і специфіки діяльності кожного педагога.[7;38] А.С. Макаренко у своїй праці «Із педагогічного досвіду», зазначав: «Я на досвіді прийшов до висновку, що питання майстерності, засноване на вмінні, на кваліфікації».[8;114]

Головна мета цього процесу - приведення професійної компетентності педагогів і вихователів до визнання світових стандартів, розвиток їхнього творчого потенціалу, педагогічної майстерності, підвищення інтелектуального та професійного рівня. Підвищення кваліфікації педагога й управління - це передусім і головним чином процес його поступового зростання як особистості і як професіонала, процес, що здійснюється під час його практичної діяльності.[7;38]

Система підвищення професіоналізму вчительських кадрів має кілька основних функцій:

• Інформаційна (задоволення потреб спеціалістів в отриманні знань про досягнення в науці, про передовий досвід);

• Навчальна (організація та здійснення навчального процесу в закладах з підвищення кваліфікації, надання консультативної допомоги педагогам);

• Дослідницька (проведення наукових досліджень та експериментів в області після вузівської педагогічної освіти в освітніх закладах, моніторингу якості загальної і професійної освіти, вивчення тенденцій зміни та розвитку системи освіти);

• Експертна (наукова експертиза про програми проектів, рекомендацій, інших документів та матеріалів, оцінка необхідності та безпеки експериментальної роботи, яка проводиться освітніми закладами.[10;48]

По-справжньому освічений вчитель - це той, хто відчуває потребу і вміє постійно поповнювати свої знання, вдосконалювати педагогічні здібності, вільно і різносторонньо користуватися своїм професійно-моральним, інтелектуальним та духовним потенціалом. [10;16]

1.2

Знання, одержані вчителем в процесі навчання на базі інститутів підготовки і педвузів, потребують осмислення й апробації в школі. Цьому сприяє спеціально організована система науково-методичної роботи.[11;592] «Знання та професійні якості не даються від народження: їх потрібно виховувати наполегливою, систематичною і ціле направленою роботою над собою завжди, все життя. Талант вчителя - це в першу чергу і праця, постійне й невтомне намагання до самовдосконалення. Педагогічна майстерність формується в процесі спілкування вчителя з учнями, з вчительським колективом при умові, звичайно, стійких і цілеспрямованих зусиль зі сторони самого вчителя.» - зазначає Т.Ф.Бугайко.[1;442]

Система підвищення кваліфікації вчительських кадрів - це впорядкована сукупність взаємопов'язаних навчальних закладів, організацій, органів управління, які забезпечують розв'язання завдань підвищення професіональної компетентності працівників освіти. Таку впорядковану сукупність становлять Український інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти, обласні інститути післядипломної освіти педагогічних кадрів (удосконалення вчителів), факультети організаторів народної освіти районних кабінетів, районні, міські, шкільні методичні об'єднання. Їх основними функціями є вдосконалення науково-методичної підготовки, професійної майстерності, розширення рівня загальнокультурного розвитку педагогічних і управлінських працівників (учителів, вихователів, керівників шкіл, працівників органів управління освітою) використання і запровадження досягнень педагогічної науки і прогресивного педагогічного досвіду. В цій системі виділяються різні взаємопов'язані між собою рівні функціонування: державний, обласний, міський, районний, внутрішньо шкільний, кожний з яких має свої органи управління.[7;39]

Науково-методична робота як цілісна динамічна система складається з двох підструктур: навчально-методичної і науково-дослідницької, які тісно взаємопов'язані, навчально-методична підструктура спрямована на підвищення професійно-педагогічної культури вчителів і комплексне методичне забезпечення навчально-виховного процесу; науково-дослідницька підструктура стимулює процес створення нових педагогічних ідей, технологій навчання і виховання, забезпечує експериментальну підготовку їх ефективності.[11;593]

Основною ланкою в підвищенні професіоналізму вчительських кадрів є методична робота в школі, яка «спонукає вчителя до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяє збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками, допомагає молодим учителям переймати майстерність у більш досвідчених колег… покликана стимулювати підвищення наукового рівня вчителів, їх підготовку до засвоєння змісту нових програм і технологій реалізації, досягнень психо-педагогічних дисциплін і методик викладання, передового педагогічного досвіду».[20;393-394]

Основними шляхами методичної роботи в школі є її різні форми: індивідуальна, групова та масова.

Найважливішою індивідуальною формою науково-методичної роботи є самоосвіта вчителів.[11;594] Як зазначав В. А. Сухомлинський: «Самоосвіта - це не механічне поповнення знань, не забутість і відірваність від людей, а живі людські взаємовідносини»[16;164].Частиною самоосвіти для вчителя є школа молодого вчителя, «яка покликана формувати у вчителя прагнення до самостійного вивчення актуальних програм педагогіки і психології, озброїти їх знаннями та вміннями необхідними для швидкої адаптації, до найновіших досягнень науки та передового педагогічного досвіду»[21;138]. До найважливіших завдань самостійної роботи учителя можуть бути віднесені: вивчення нових програм і підручників, аналіз їхніх дидактичних та методичних особливостей; самостійне засвоєння нових технологій навчально-виховного процесу; оволодіння методологією і методикою педагогічного дослідження; активна участь у роботі науково-методичних семінарів і методичних об'єднань, різних творчих груп, підготовка методичних розробок; систематичне вивчення передового досвіду.[11;595] Вивченню передового досвіду приділяли великої уваги багато науковців, Макаренко А.С. в своїй праці «Про мій пед. досвід» зауважує: «Я думаю, що у вас є чому вчитись, так як в мене і у всіх інших товаришів. Я думаю, що із того, що я вам розкажу, ви можете отримати користь виключно у вигляді відправної точки» [1;364].

Одним із видів самостійної діяльності педагога є його індивідуальна робота над шкільною науково-методичною темою.[11;595] У процесі цієї роботи: «вчитель вивчає джерела науково-методичної інформації, досвід педагогів-новаторів, аналізує власну педагогічну діяльність з метою подолання недоліків у ній, або удосконалення сильних сторін діяльності, теоретичного узагальнення й осмислення власного досвіду.[11596]. А. С. Макаренко щодо вивчення досвіду вчителів зазначав: «Своїм педагогічним досвідом я винен розумним, думаючим вчителям, уроки яких я відвідував».[15;87]

Групові форми науково-методичної роботи об'єднують педагогів за інтересами, в них створюються оптимальні умови для обміну досвідом роботи, для творчих дискусій, виконання практичних завдань.[11;596] До групових (колективних) форм належать: відкриті уроки, взаємо відвідування учителями уроків, предметні методичні об'єднання вчителів або предметні комісії, методичні кабінети, семінар-практикум, педагогічні читання, науково-практична конференція, діяльність шкіл передового досвіду, опорні школи, експериментальний педагогічний майданчик, творчі звіти вчителів.[3;417]

Одним із шляхів підвищення кваліфікації вчителів є нетрадиційні форми.[20;399] Підвищенню фахового рівня педагогічних працівників також сприяє їх систематична атестація.[3;421] Атестація педагогів - комплексна перевірка, що здійснюється спеціальною атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагога, що дає їм змогу претендувати на присвоєння більш високого кваліфікаційного рівня.[20;400]

Глибоке і всебічне узагальнення, об'єктивне оцінювання результатів професійної діяльності педагогів сприяє підвищенню навчально-виховного процесу, баченню перспективи педагогічного розвитку школи.[11;604]

Однією з найважливіших ланок неперервної освіти є післядипломна освіта. Вона визначається як цілеспрямована, спеціально організована і керована система перманентного формування в особистостей соціального досвіду, як об'єктивна потреба для розвитку суспільства відповідно до соціальних потреб людини. Під неперервною професійною освітою розуміють процес, спрямований на всебічний розвиток особистості, на систематичне поповнення знань, удосконалення професійної компетентності.[13;5]

Отже, шляхи підвищення педагогічного професіоналізму дуже різноманітні. Їх поділяють на індивідуальні та групові (колективні), існує також післядипломна освіта, також ми виокремили поняття атестації вчителів, яка проводиться один раз на п'ять років.

1.3

Питання про умови ефективної роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів має велике практичне значення.[6;82]

Тлумачний словник української мови дає таке визначення поняття «умови»: «Умова - це вимога, виконання якої забезпечує виконання договору; правила, встановлені в якійсь галузі діяльності для забезпечення нормальної роботи».[18;869] Дещо інше визначення дає філософський словник: «Умова - філософська категорія, в якій відображено універсальні відношення речі до факторів, завдяки яким вона виникає й існує. Завдяки наявності відповідних умов властивості речі переходять з можливості в дійсність».[19;714]

Результативність роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів передбачає певну систему умов.

Якість умов, в яких функціонує система підвищення кваліфікації включає в себе чотири показники: фінансування, нормативно-правове забезпечення функціонування системи підвищення кваліфікації; санітарно-гігієнічні умови освітнього процесу в закладах підвищення кваліфікації; морально-психологічні умови.

Перші дві умови є зовнішніми по відношенню до системи в цілому і окремим закладом підвищення кваліфікації. Дві інші - внутрішніми.

Санітарно-гігієнічні і морально-психологічні умови створюються зусиллями робітників закладів підвищення кваліфікації і потрібні забезпечувати комфортне забезпечення педагогів в цих закладах.

Важлива умова, характерна для тих, хто навчається в системі робітників освіти ,- їх професіональна діяльність: потрапляючи на місце учня, педагоги не лише вчаться, але і професіонально оцінюють роботу тих, хто їх вчить.[10;51]

Умовами реалізації ефективної роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів є:

1. Інтеграція наукової і практичної підготовки при обов'язковому випередженні теорії та постійні рефлексії з приводу соціально-педагогічного досвіду.

2. Структуроване представлення поля професійної активності змістового орієнтиру в становленні системи роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів.

3. Інституалізація варіативних форм нагромадження і подолання громадськості і професіоналізму співтовариству результатів професійного руху.

4. Модульна побудова освітніх програм на всіх етапах безперервного педагогічного утворення, яка припускає їхнє стикування за принципом взаємного доповнення і наступності.

5. Можливість самовизначення на кожному з етапів професіонально-особистісного розвитку на основі типології професіональної якості.

6. Створення інформаційних середовищ, які професійно розвивають і дають змогу у віртуальному режимі вибудовувати освітні траєкторії, адресно орієнтувати на становлення і розвиток конкретного суб'єкта.[2;56]

Якщо ми розглядаємо систему роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів, то для ефективності роботи потрібно враховувати певні принципи:

• Принцип аналогії, що передбачає найбільшу схожість моделі з оригіналом;

• Принцип простоти, що забезпечує максимальну простоту й доступність для розуміння та вивчення такої моделі;

• Принцип конкретності передбачає створення найбільш результативної моделі навчання;

• Принцип функціонального зрізу - забезпечує використання в моделі тільки тих матеріальних утворень і в таких співвідношеннях, які є значущими для отримання конкретного позитивного результату;

• Принцип достатності інформації - передбачає використання достатньої кількості інформації й дає змогу максимально точно здійснити моделювання й забезпечити конкретний результат;

• Принцип інваріантності інформації - передбачає використання в моделі незалежно від параметрів системи, яка моделюється, вхідної інформації;

• Принцип наступності - передбачає, що кожна наступна модель не повинна зруйнувати властивості об'єкта, закладені в попередніх моделях;

• Принцип успішної реалізації - передбачає, що окрім професійного кадрового забезпечення, необхідне забезпечення інформаційними ресурсами.[5;17]

Безперервність процесу підвищення кваліфікації забезпечується тісним взаємозв'язком практичної діяльності вчителів і піднесення їх науково-методичного, професійного і загальнокультурного рівня, періодичною організацією курсової підготовки, що органічно поєднується з колективною, між курсовою роботою і самоосвітою. Цілісність і безперервність - одна з умов ефективного функціонування і розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних та управлінських кадрів.[7;40]

Система підвищення кваліфікації будучи частиною системи безперервної освіти педагога, може і повинна виступати в якості його організатора, забезпечувати всю наукову, методичну, психологічну підтримку педагогів. Важливим показником результативності підвищення професіоналізму - темпи професіонального розвитку педагогів. Чим швидше вчитель стає високопрофесійним спеціалістом, майстром своєї справи, тим вище якість результатів підвищення професіоналізму вчительських кадрів.[10;53]

1.4. Висновок

Аналіз психолого педагогічної літератури свідчить про те, що тема «Підвищення професіоналізму вчительських кадрів» не нова, але дуже актуальна. Тому що «в інформаційну епоху розширення доступу до вищої освіти є важливим показником зростання професіоналізму вчителів».[4;38]

Цією проблемою займалися багато науковців, зокрема Кондратова Л., яка дала своє визначення поняття: «Показником педагогічного професіоналізму є комплексна характеристика, що включає в себе вимоги, які висунуті до особистості сучасного вчителя, і специфіку педагогічної діяльності»[6;13] Багато наукових праць темі педагогічної майстерності написав Макаренко А.С. Щодо професіоналізму вчителів він зазначав: «Педагог-майстер своєї справи - це спеціаліст високої культури, глибоко знаючий свій предмет, добре знайомий з відповідними галузями науки або мистецтва, який практично розуміється в питаннях психології, досконало володіє методикою навчання та виховання »[1;127] У своїй книзі «Формування особистості вчителя вітчизняної школи в процесі професійної підготовки» Сластьонін В.А. писав: «Найвища форма професійної націленості особистості вчителя характеризується педагогічною майстерністю. Головним показником майстерності є володіння спеціальними загальними вміннями»[14;124] Т.Ф. Бугайко називає майстерність «досконалим вмінням робити що-небудь».[1;435] Цією темою займалися також Сухомлинський В.О., Кузьмина Н. В., Щербаков А.І. та інші.

Під час роботи ми виділили основні поняття: педагогічний професіоналізм, професійні якості, підвищення кваліфікації, система роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів. Визначили сутність проблеми підвищення професіоналізму вчительських кадрів та шляхи підвищення педагогічного професіоналізму вчителів та виділили основні умови роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів. Таким чином, «система підвищення професіоналізму є «складною, комплексною і динамічною системою як за інституційно-організаційною, так і за стосовно змісту й методичної структури» [7;46]

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота по організації підвищення професіоналізму вчительських кадрів.

2.1. Аналіз проблеми

Проблема підвищення професіоналізму вчительських кадрів є досить актуальною у наш час, але їй приділяють не достатньо уваги в сучасних школах. Щоб краще дослідити цю проблему, ми провели дослідно-експериментальну роботу. Наше дослідження проходило на базі Вільногірської середньої загальноосвітньої школи № 5 Дніпропетровської області з метою вивчення проблеми низького рівня професіоналізму вчительських кадрів та пошуками шляхів виходу з цієї ситуації. Нами було проведено анкетування, вчителям було запропоновано відповісти на такі запитання:

• Дайте визначення поняттям: «професіоналізм», «педагогічна майстерність»;

• Чи проводяться в школі заходи для підвищення професіоналізму вчителів ?

• Чи потрібно вчителю підвищувати свою кваліфікацію протягом всієї педагогічної діяльності, чи це стосується лише молодого вчителя ?

• Як ви підвищуєте свій професійний рівень ?

• Чи займаєтесь Ви самоосвітою? Яким чином ?

В ході опитування приймали участь 15 вчителів. Було виявлено, що нажаль у даній школі не досить багато уваги приділяється підвищенню професіоналізму та педагогічної майстерності вчителів. Із 15-ти опитуваних 5-еро не змогли чітко сформулювати визначення «професіоналізму». Двоє відповіли, що в школі не проводиться робота по підвищенню професіоналізму, або ж вони про неї не знають. Восьмеро опитуваних не підвищують свій професійний рівень, окрім відвідування обов'язкових курсів та атестацій. Два вчителя вважають, що підвищувати професіоналізм потрібно лише некваліфікованому молодому вчителю, лише на початку педагогічної діяльності.

Отже, ми прийшли до висновку, що в практиці сучасної школи проблемі професіоналізму вчителів приділяють недостатньо уваги, структура підвищення педагогічної майстерності не досить розвинена. Більшість вчителів не знають, що таке професіоналізм, не підвищують свій професійний рівень, не займаються самоосвітою, або ж вважають, що достатньо взаємо відвідування уроків та курсів підвищення професіоналізму.

У зв'язку з цим ми запропонували вчителям дослідно-експериментальну програму по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів, запропоновану В.А. Сластьоніним.

2.2

З метою підвищення професіоналізму вчительських кадрів, видатний науковець та педагог В.А. Сластьонін запропонував дослідно-експериментальну програму. Згідно з нею, педагогічний колектив повинен дотримуватися таких вимог та порад:

• Застосування теоретичних знань на практиці;

• Творчий підхід до професії, не просто копіювання чужого досвіду;

• Педагогічний колектив повинен об'єднатися з позашкільними дитячими та юнацькими закладами;

• Повинна бути створена школа молодого вчителя;

• Поновлення теоретичного оснащення навчального процесу;

• Науково-дослідницька буде оптимальною, якщо матиме колективний, груповий характер;

• Критичне відношення до себе [14;89];

• Потрібно слідкувати за новими відкриттями в науці, техніці, педагогіці, в тій дисципліні, яку викладає вчитель;

• Потрібно вдосконалювати свої знання при підготовці до уроків і позашкільних заходів;

• Потрібно працювати над темами творчого характеру;

• Систематично займатися самоосвітою [14;125-141].

Тобто при виконанні всіх вимог та порад у педагогічна майстерність вчителів зросте, рівень професіоналізму підвищиться.

2.3

Після впровадження дослідно-експериментальної програми по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів, запропонованої В.А. Сластьоніним в педагогічну діяльність вчителів, було виявлено, що вона має хороші результати.

Більшість вчителів відкрила для себе нові шляхи підвищення професіоналізму, деякі вчителі розвили в собі нові творчі можливості. Педагогічний колектив створив школу молодого вчителя, в якій вчителі з великим педагогічним досвідом допомагають молодим. В школі збільшилися обсяги методичної роботи. 14 із 15 опитуваних вчителів відчули, що їх професійний рівень підвищився. Вчителі старшого віку почали використовувати новітні технічні засоби у своїй педагогічній діяльності. Загалом, запропонована програма внесла в педагогічний колектив групову, колективну форму роботи, незважаючи на те, що кожен вчитель займався самоосвітою та індивідуальною роботою. 9 вчителів стали приймати участь у дослідницьких, творчих роботах. Більшість вчителів відчула зрушення у своїй майстерності.

Тож на практиці сучасної школи ми дослідили, що програма В.А. Сластьоніна дала хороші, якісні результати, допомогла вчителям в їх педагогічній діяльності.

2.4

Нами було проведено дослідно-експериментальну роботу по організації підвищення професіоналізму вчительських кадрів на базі сучасної школи. Дослідження показало, що дана проблема дуже гостро стоїть в наш час, але їй у школах приділяють недостатньо уваги, на дуже низькому рівні. Нами було проведено анкетування шкільних вчителів і було виявлено, що більшість вчителів не можуть дати чіткого визначення поняття «професіоналізм» та «педагогічна майстерність», багато вчителів не займалися самоосвітою, або ж роблять це не на належному рівні, обмежуючись лише взаємо відвідуванням уроків та атестаціями педагогів.

Для поліпшення цієї ситуації, вчителям було запропоновано дослідно-експериментальну програму по підвищенню професіоналізму вчителів Сластьоніна В.А. дана програма мала дуже хороші результати, педагогічний колектив застосував поради науковця і всі вчителі відчули, що рівень їхньої педагогічної майстерності підвищився, розширився кругозір, можливості, деякі вчителі відкрили в собі творчі нахили та здібності.

Отже, наша дослідно-експериментальна робота по організації підвищення професіоналізму вчительських кадрів, проведена на базі сучасної школи, мала хороші результати та допомогла підвищити рівень педагогічної майстерності педагогічного колективу школи.

Висновок

Відомо, що система освіти не лише постійно адаптується до соціально-економічної ситуації в державі, а й випереджає ці процеси, формуючи їх сутність і кадрове забезпечення, тож потрібно не допускати відставання від кращих зразків, стандартів і тенденцій. Як показує досвід останніх років, реформа освіти є перманентним процесом поступових змін, спрямованих на розвиток нашої держави, який стане можливим лише за умови особистісного зростання та розвитку кожного громадянина. Тож сьогодні загострилася потреба у підвищенні професіоналізму вчительських кадрів, як система, а також пошук оптимальних шляхів підвищення педагогічного професіоналізму вчителів.

У своїй роботі ми визначили теоретичні основи проблеми організації роботи по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів: розкрили суть проблеми, подали визначення поняття «професіоналізм» та «педагогічна майстерність» з погляду видатних науковців та педагогів, виділили основні педагогічні якості, які характеризують педагога як професіонала, виокремили головні функції професіоналізму, як головної риси сучасного вчителя. Також ми визначили шляхи підвищення педагогічного професіоналізму вчителів та виділили умови, за яких ця робота буде ефективною.

Другою частиною нашого дослідження проблеми є дослідно-експериментальна робота по організації підвищення професіоналізму вчительських кадрів. Нами проведено аналіз досліджуваної проблеми на практиці сучасної школи і було виявлено, що проблема підвищення професіоналізму вчителів стоїть дуже гостро, вчителі не переймаються цією проблемою і не підвищують свою педагогічну майстерність. Тож з метою поліпшення цієї ситуації вчителям було запропоновано дослідно-експериментальну програму (поради та вимоги для підвищення педагогічної майстерності Сластьоніна В.А.) по підвищенню професіоналізму вчительських кадрів. Після впровадження якої було проведено аналіз результатів, які показали, що ситуація в школі покращилася, позитивним було те, що всі вчителі почали дотримуватися запропонованої програми і відчули зміни на краще у своїй педагогічній діяльності.

Тож можна сказати, що досліджувана проблема є дуже актуальною в наш час, адже відповідальні завдання нової національної школи зможе виконати лише той педагог, який не тільки добре професійно підготовлений, а й здатний постійно, протягом усього життя підвищувати свою компетентність, вдосконалювати професійну майстерність. Саме тому в умовах сьогодення йдеться про створення цілісної безперервної системи постійної науково-методичної підтримки професійного розвитку педагога, запровадження таких форм роботи, які б спонукали учителя до творчості, пошуку, самоосвіти, самовдосконалення.

Список літературних джерел.

1. Антологія педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н. П. Калениченко. - М.: Педагогика, 1988.- 640 с.

2. Буряк В. Розвиток професійно-педагогічних якостей у системі безперервної освіти //Вища школа. 2005. - № 2. С. 50-58.

3. Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К. «Академія». - 2001. - 576 с.

4. Даниленко В. та ін. Методологічні проблеми неперервної педагогічної освіти // Вища школа. - 2003. № 2-3, С. 38-43.

5. Клокар Н. Дистанційне навчання вчителів у вимірі сучасних моделей підвищення кваліфікації // Рідна школа. - 2006.- № 5, - С.14-17.

6. Кондрашова Л. Методика подготовки будущего учителя к педагогическому взаимодействию с учениками. Учебное пособие для студентов пед. Институтов. М. «Прометей» - 1990. - 1990. - 160 с.

7. Крисюк С. В. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як система // Педагогіка і психологія. - 1995. - № 2. С. 37-46.

8. Макаренко А. С. Избранные произведения: В 3-х томах. Редкол.: Н.Д. Ярмаченко (председатель) и др. - К.: Рад. школа, 1983. - . -.

Т. 3. Общие проблемы педагогіки. 1984. - 576 с.

9. Манорик Л. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як система // Пед-ка і психологія. - 1995.- №8. - С. 9-12.

10. Мозгарёв Л. В. Структура качества повышения квалификации работников образования // Пед-ка. - 2004. - № 10.

11. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник 3-тє видання, доповнене, 2001. - 608 с.

12. Повышение квалификации учителя // Педагогика / В.А. Спасин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко. - М., 2002. С. 492-510.

13. Покрьева Л. Д. Інформація : як засіб організації безперервної освіти педагогів // Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2004. - № 3.

14. Сластёнин В. А. Формирование личности учителя советской школы в прочесе профессиональной подготовки.- М.: Просвещение, 1986 - 160 с.

15. Сухомлинский В. А. Избранные педагогические сочинения: В 3-х томах. Т. 2./ Сост. О. С. Богданова, В. З. Смаль. - М.: Пед-ка, 1980. - 384 с.

16. Сухомлинський В.А. Рождение гражданина. М.: Молодая гвардия, 1971 - 336 с.

17. Талапканич М. І. та ін. Активні форми навчання на курсах підвищення кваліфікації вчителів (М. І. Талапканич, С. І. Жупанин) // Поч. школа. - 1991. - № 12. С.43-45.

18. Тлумачний словник укр. мови. За ред. В.С. Калатника. - 2-ге видання. - Х.: Прапор, 2005. - 992 с.

19. Філософський словник. За ред. В.І. Шинкарука. 2-ге вид. К.: Головна редакція укр.рад. енциклопедії. 1986.- 799 с.

20. Фіцула М. М. Педагогіка: навч. Посібник для студентів пед. закладів освіти. К.: Вид. центр «Академія» - 2002. - 528 с.

21. Штельмах Г. Система работы по преодолению ограничений учителя во время процесса профессиональной переподготовки пед.кадров // Пед-ка вищ. та сер. школи. - Крив. Ріг. 2005. - вип. 1. С. 279-284.

Додаток

У школі, на базі якої була проведена дослідно-експериментальна робота по організації підвищення професіоналізму вчительських кадрів директором школи вчителями методистами було проведено методичну роботу з педагогічним колективом у вигляді семінару на тему «Держава і освіта». Метою проведення даної роботи було:

• Визначити шляхи підвищення професіоналізму вчителів, значення даної проблеми на сьогодні, значення вчителя-професіонала для сучасної школи;

• Виробити у педагогічного колективу професійне спрямування, зацікавити проблемами сучасної освіти в Україні;

• Розвивати потребу вчителів у методичній роботі, самоосвіті, самовдосконаленні своєї педагогічної майстерності.

Початком семінару стало вступне слово директора (Загорулько Т.Є.), яка привітавшись з присутніми оголосила тему та мету зібрання і окреслила суть проблеми яка розглядається. З головними темами виступили завучі школи: з виховної роботи (Цимбал Н.Г.) та з навчальної роботи (Човрі Т.Є.) з темами: «Стан і перспективи реформування освіти в Україні» та «Головні проблеми та тенденції розвитку освіти в Україні».Ці дві доповіді мали дуже бурхливе обговорення, адже в них підіймалися питання інновацій та розвитку освіти, нововведень в систему підвищення професіоналізму вчительських кадрів та окреслювався стан сучасної освіти в Україні. Всі вчителі приймали активну участь у обговоренні тем, висловлювали свої думки.

Наступними стали доповіді вчителів-методистів (Шаповал Л.В. та Бублик Н.Є.) з доповідями на теми: «Управлінський аспект загальноосвітньої школи в контексті виконання національної доктрини розвитку освіти» та «Інноваційні підходи до управління регіональною системою освіти». Шаповал Л.В. широко представила доктрину розвитку освіти в Україні, назвала її головні аспекти, особливу увагу наголосила на управлінському аспекті. Доповідь Наталії Євгенівни мала особливу актуальність на семінарі, адже в ній підіймалося питання нововведень та інновацій за останній рік, що є дуже важливим для підвищення професіоналізму вчителя.

Опісля було заслухано чотири доповіді вчителів, які конкретно зупинилися на окремих питаннях професіоналізму та педагогічної майстерності: «Професійне управління та підготовка професіоналів», «Болонський процес: непотрібність чи необхідність», «Школа - єдиний інститут держави, що виховує громадянина» та «Висококваліфікований вчитель - носій вічного пріоритету».

Наприкінці семінару директором були зроблені підсумки виконаної роботи. Всі бажаючі висловилися щодо головної теми та заслуханих доповідей колег. Мета проведеної роботи була досягнута.

Загалом семінар був проведений в атмосфері дружньої співпраці колективу, була помітна зацікавленість вчителів у проведенні даної роботи. На семінар були запрошені директори і методисти з інших шкіл та члени міськвно.